Постанова

від 24.05.2012 по справі 35/352

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 35/352

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача -

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду м.Києва від 12 грудня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року у справі за позовом Комунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 41384,21 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 334,95 грн. комісійної плати, 37942,32 грн. заборгованості, 2253,24 грн. інфляційних, 853,70 грн. 3% річних, на підставі укладених між сторонами у справі договору №17/06-1043 про надання послуг з переробки природного газу і транспортування теплової енергії та договору комісії №12/06-1044.

Рішенням господарського суду м.Києва від 12 грудня 2011 року (суддя Літвінова М.Є.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в розмірі 37942,32 грн., 334,95 грн. комісійної плати, 2253,24 грн. інфляційних, 853,70 грн. 3% річних, судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволені його позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2006 року між ДКП "Перемишлянитеплокомуненерго", правонаступником якого є КП "Перемишлянитеплоенерго" та Дочірнім підприємством "Газ-Тепло", правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" були укладені договори №17/06-1043 про надання послуг з переробки природного газу і транспортування теплової енергії та комісії №12/06-1044 від 29 вересня 2006 року.

Умовами укладеного договору №17/06-1043 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії передбачено, що позивач за завданням відповідача зобов'язався на свій ризик здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію, якою є теплова енергія на опалення й гаряче водопостачання, відповідно до технічних умов та транспортування готової продукції до споживачів, а відповідач зобов'язався прийняти готову продукцію та оплатити позивачу виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів.

Згідно п.9.2 цього ж договору, грошові кошти на оплату виконаних позивачем робіт перераховуються відповідачем з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії №12/06-1044 від 29.09.2006 року, відповідно до порядку розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в Додатку №5 до договору №17/06-1043 від 29.09.2006 року (а.с. 15).

На підставі п.9.2.2 договору розподіл грошових коштів здійснюється щоденно.

Умовами вказаного Додатку №5, укладеного до договору №17/06-1043, був погоджений порядок розподілу грошових коштів, що надходять на поточний рахунок відповідача відповідно до п.5.1 договору комісії, відповідно до якого 60% щоденно перераховується на поточний рахунок відповідача, а 40% у відповідності до п.9.2 договору щоденно перераховується на поточний рахунок позивача.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, згідно п.9.6 вказаного договору №17/06-1043, розрахунки між позивачем та відповідачем по договору та розрахунки між ними по делькредере за договором комісії є взаємопов'язані та взаємозалежні.

Відповідно до п.2.1 укладеного договору комісії відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, за ціною не нижче, ніж погоджена згідно умов цього договору.

Пунктом 4.9 договору комісії передбачено, що позивач приймає на себе поруку (делькредере) перед відповідачем за невиконання споживачами своїх зобов'язань за правочинами, укладеними на виконання умов договору комісії.

Також, пунктом 5.1 договору комісії передбачено, що оплата за реалізовану позивачем теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача. Загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2% від вартості реалізованої теплової енергії. Комісійна плата виплачується позивачу з грошових коштів, отриманих відповідачем від споживачів (п. 5.3 цього ж договору).

Рішенням господарського суду Львівської області по справі №13/220 від 01.12.2009 року за позовом ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" до ДКП "Перемишлянитеплоенерго" про стягнення 94855,81 грн., було стягнуто з позивача на користь відповідача 94 855, 81 грн. боргу, який виник на підставі договору комісії №12/06-1044 від 29.09.2006 року внаслідок неповної оплати споживачами переданої їм теплової енергії (а.с.16-17). Заборгованості позивача перед відповідачем була погашена шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі договору про припинення зобов'язання №14/10-2877 від 20.12.2010 року (а.с.19) та шляхом фактичної її сплати ДК "Газ України" на підставі платіжного доручення №157 від 29.12.2010 року в сумі 84 426, 54 грн. (а.с. 18).

Враховуючи зазначені положення п.п.9.2, 9.2.1 укладеного договору №17/06-1043, п.5.1 договору комісії та умови Додатку №5 до договору №17/06-1043 від 29.09.2006 року, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 37 942,32 грн., що становить 40% від суми яка була перерахована відповідачу і ним не сплачена.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Тому, оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, обгрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 37942,32 грн. боргу по оплаті виконаних позивачем робіт з переробки природного газу в теплову енергію та 334,95 грн. суми заборгованості по виплаті комісійної плати.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача 2253,24 грн. інфляційних втрат та 853,70 грн. три проценти річних.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м.Києва від 12 грудня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек