Рішення

від 21.05.2012 по справі 8/5014/607/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.12 Справа № 8/5014/607/2012

За позовом Селянського фермерського господарства "Добротвір", с. Новояківлівка Оріхівського району Запорізької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар", м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 62600 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача -представник не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1 -представник, - довіреність № б/н від 05.01.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 62500,00 грн., з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача обов'язку поставити на користь позивача аміачну селітру масою 20 тонн на зазначену суму.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 29.03.12 року до 12.04.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог суду про надання документів та доказів; з 12.04.12 року до 23.04.12 року -з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази; з 23.04.12 року до 07.05.12 року та з 07.05.12 року до 21.05.12 року - у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог суду.

29.03.12 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (від 29.03.12 року за вих. №12/0002), у якій, пославшись на те, що допустився технічної помилки у розрахунках ціни позову та у прохальній частині позовної заяви, просив правильною вважати суму позову 62600 грн. 00 коп. (а.с.27).

Вказане уточнення позовних вимог судом прийнято та враховано при розгляді справи.

07.05.12 року відповідач звернувся до суду з заявою про продовження терміну розгляду справи на 15 днів (а.с.67).

З урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, суд задовольнив це клопотання, продовживши термін розгляду справи на 15 днів, - до 28.05.12 року.

До початку судового засідання 21.05.12 року від відповідача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач у судове засідання, призначене на 21.05.12 року, не з'явився без пояснення причин та станом на 21.08.12 року повторно не надав витребувані судом докази, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.31;45;51;71-72 та ін.).

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що він не має заборгованості перед позивачем, а вимоги щодо нього є безпідставними та необґрунтованими, тому просив суд відмовити у задоволенні позову (заперечення проти позову від 11.04.2012 за № б/н (а.с.36-37); доповнення до заперечень від 04.05.12 року за вих. №б/н (а.с.53-54; та ін.).

Він вважає, що позовна заява підписана не уповноваженою на те особою, оскільки у довіреності на ім'я представника ОСОБА_2, виданій позивачем 01.01.12 року терміном на 3 роки, термін дійсності прописом вказано до 01.01.12 року (а.с.21).

Дослідивши довіреність, суд дійшов висновку, що підстави для визнання довіреності такою, термін дії якої скінчився у день її видачі, відсутні з огляду на те, що у ній же прописом зазначено, що термін її дії становить три роки, а при викладенні терміну дії прописом припущена очевидна описка.

Відповідач вважає, що він надав до справи документальні докази, які підтверджують факт поставки відповідачем на користь позивача 60 тонн аміачної селітри (а.с.60-63).

І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Договірні правовідносини між сторонами у справі відсутні.

На підставі усної домовленості, досягнутої між Селянським фермерським господарством "Добротвір" (далі -СФГ "Добротвір", - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстар" (далі -ТОВ "Транстар", - продавець, відповідач) ТОВ "Транстар" виставило Селянському фермерському господарству "Добротвір" рахунок-фактуру №92 від 13.12.10 року -про відпуск на користь останнього 60 тонн аміачної селітри та надання у зв'язку з цим автопослуг з її перевезення на загальну суму 187800,00 грн. (а.с.8).

На виконання цієї домовленості та на підставі рахунку-фактури №92 від 13.12.10 року СФГ "Добротвір" платіжним дорученням №92 від 13.12.10 року перерахувало на користь ТОВ "Транстар" грошові кошти у сумі 187800,00 грн. (а.с.9), - факт отримання яких відповідач підтвердив у судовому засіданні.

Позивач стверджує, що відповідач поставив на його користь 40 тонн аміачної селітри на суму 125200,00 грн., а саме на підставі:

товарно-транспортної накладної (далі -ТТН) від 31.03.11 року -20 тонн;

товарно транспортної накладної (яка відсутня у позивача) -іще 20 тонн.

Перевірка судом цих доводів позивача показала наступне.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав до справи наступні документальні докази:

1)ТТН від 31.03.11 року -про відпуск на користь позивача 20 тонн аміачної селітри на суму 60500,00 грн. (без послуг з автоперевезення), з доказами отримання товару позивачем (а.с.63);

2)накладну №41 від 13.04.11 року на відпуск на користь позивача 20 тонн аміачної селітри та надання у зв'язку з цим автопослуг на загальну суму 62600,00 грн.

3)3 подорожні листи: серії 10-ААС №779158 від 18.03.11року -18.04.11 року; серії 10-ААС №779159 від 13.04.11року -13.05.11 року та серії 10-ААС №779161 від 18.04.11року -18.05.11 року - кожний -про доставку "по Україні" товару, назва якого у подорожніх листах не вказана, як не вказаний в них і вантажоотримувач (а.с.60-63);

4)письмове пояснення директора ТОВ "Транстар" Зінченка А.А. від 04.05.2011 року, але по справі господарського суду Луганської області №8/5014/607/2012 (тобто по даній справі), яким він підтверджує факт відпуску на користь позивача 40 тонн аміачної селітри (а.с.59).

З урахуванням вищесказаного, а також викладеного у пунктах 1) - 4) цього рішення, керуючись ст.ст.32-34,36 ГПК України, суд вважає доведеним факт відвантаження відповідачем на користь позивача 40 тонн аміачної селітри на загальну суму 125200,00 грн.

Отже, залишок суми коштів, на яку не здійснено поставку аміачної селітри (з урахуванням вартості послуг з автоперевезення) становить 62600,00 грн. (187800,00 грн. -125200,00 грн.).

Оскільки відповідач не вжив заходів до поставки 20 тонн аміачної селітри на вказану суму, 04.01.12 року за вих. №11/0001 позивач спрямував на його адресу письмову вимогу, у якій, з посиланням на ст. 530 Цивільного кодексу України, зажадав поставки залишку аміачної селітри, та попередив відповідача, що у іншому випадку він звернеться до суду з приводу стягнення з нього залишку отриманих грошових коштів (а.с.10), з доданням до справи документальних доказів її спрямування на адресу відповідача (а.с. 14).

Зазначену вимогу відповідач отримав 18.01.12 року (а.с.17), але заходів до поставки аміачної селітри або повернення коштів не вжив, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав, але не спростував його.

ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Однією з засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)).

Статтею 6 ЦКУ встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1-2 ст. 202 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинним ЦКУ встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

А згідно частинам 1-2 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Укладення у спрощений спосіб договору за обставин (шляхом спрямування листа однією стороною та документального підтвердження видачі товару з боку іншої сторони), які мають місце по цій справі, не суперечить правилу пункту 1 ст. 208 Цивільного кодексу, згідно якому у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Таким чином, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що сторони за цим спором НЕ порушили жодної з вищеперелічених вимог чинного законодавства та уклали договір у спрощений спосіб, - тобто у спосіб, ними обраний, встановили між собою правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), - тобто, уклавши його в усній формі, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наявним доказам, сторони не встановлювали термін сплати відповідачем вартості отриманого товару, а тому позивач правомірно скористався правилом частини 2 ст. 530 ЦКУ, якою встановлено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з наявних у справі доказів, 7-миденний термін сплати боргу для відповідача є таким, що настав з 19.01.12 року та закінчився 26.01.12 року.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Відповідач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що спірний товар йому передано безоплатно, а тому повинен дотримуватися вимог ст.655 ЦКУ, в силу якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу вказану у видатковому документі кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства, не сплативши вартість отриманого товару.

Статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що у даному випадку сторони досягли домовленості про попередню оплату покупцем товару, при цьому покупець фактично вчинив такі дії.

Питання відповідальності продавця та покупця у випадку попередньої оплати вартості товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З обставин справи відомо, що відповідач товар не поставив та грошові кошти на користь позивача не повернув.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо сплати вартості отриманого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,43,44, 47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар", ідентифікаційний код 21776443, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 2 Луганської області, - на користь Селянського фермерського господарства "Добротвір", ідентифікаційний код 30951883, яке знаходиться за адресою: село Новояківлівка, вул. Шкільна, 7 Оріхівського району Запорізької області, - основний борг у сумі 62600 (шістдесят дві тисячі шістсот) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.05.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -24 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа