Постанова

від 24.05.2012 по справі 18/5009/7764/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 18/5009/7764/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К., суддіВовка І.В., суддіКондратової І.Д., за участю представників сторін від позивачане з'явились; від відповідачівне з'явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус Фінанс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. у справі № 18/5009/7764/11 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус Фінанс" до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Атлант" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо -комерційна фірма "Вікор" простягнення заборгованості за договором купівлі -продажу цінних паперів № Б10/1227/6 від 27.12.2010 р. в сумі 350 600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 р. до Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваріус Фінанс" (надалі -ТОВ "Акваріус Фінанс") з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Атлант" (надалі -ТОВ "СК "Атлант", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо -комерційна фірма "Вікор" (надалі - ТОВ "ВКФ "Вікор", відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б10/1227/6 від 27.12.2010 р. в сумі 350 600,00 грн.

Одночасно позивач, в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб належного їм на праві власності рухомого та нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.12.2011р. (суддя Носівець В.В.) заяву позивача задоволено частково, вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "ВКФ "Вікор" вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна.

В частині заяви про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "СК "Атлант" вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна відмовлено, оскільки згідно відзиву на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги.

Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві 2 вчиняти відповідні дії, господарський суд виходив з того, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців ТОВ "ВКФ "Вікор" перебуває у стані припинення, а відповідно невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. (колегія суддів у складі : головуючий суддя Науменко І.М., судді Антонік С.Г., Мороз В.Ф.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.12.2011р. у справі № 18/5009/7764/11 скасовано.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Акваріус Фінанс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Зазначені висновки знайшли своє відображення у постанові Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" N 13 від 24.10.2008 р.

Приймаючи рішення щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить відповідачеві 2, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування заходів забезпечення, оскільки вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення господарського суду, враховуючи те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців ТОВ "ВКФ "Вікор" перебуває у стані припинення юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції вказаного висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову не спростував, скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.12.2011р. у справі № 18/5009/7764/11, зазначивши, що заходи забезпечення позову шляхом заборони відчужувати майно, що належить відповідачу 2 на праві власності не засновані на законі, оскільки до теперішнього часу останній є власником майна та має право ним користуватись належним ним майном, крім того, забороняючи відчужувати все належне відповідачу 2 майно, суд першої інстанції не визначив межи розміру вартості цього майна із заявленою до стягнення сумою, що не відповідає межі застосування заходів забезпечення позову, згідно до ст. 66 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд вірно встановив, що обрані заходи не є адекватними заявленим вимогам у цій справі, оскільки суд першої інстанції не визначив співвідношення розміру вартості майна, що належить відповідачеві на праві власності, із сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги, і в позові про стягнення грошей арешт на майно (заборона відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження майна) застосовується лише тоді, коли у боржника відсутні кошти, за рахунок яких можливе виконання рішення про стягнення коштів.

Разом з тим, враховуючи те, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом, як гарантія реального виконання рішення суду, і судом апеляційної інстанції не спростовано та не змінено правильного висновку місцевого господарського суду про необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки існує імовірність невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, в зв'язку з ліквідацією відповідача у справі - ТОВ "ВКФ "Вікор", колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував повністю ухвалу про вжиття заходів забезпеченню позову, позбавивши позивача на реалізацію наданих йому прав, визначених ст.ст. 66, 67 ГПК України.

В даному випадку суд апеляційної інстанції повинен був самостійно усунути відповідне порушення, змінивши ухвалу місцевого господарського суду, що відповідало б вимогам п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а не скасовувати її, оскільки в даному випадку не спростовано викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав і обов'язків сторін у спірних відносинах та можливого ризику невиконання рішення суду, в разі невжиття таких заходів.

За таких обставин постанову апеляційної інстанції не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 28.12.2011р. - зміні, оскільки вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову в частині заборони вчиняти дії щодо відчужування всього майна боржника, без врахування заявленої до стягнення суми не відповідають чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус Фінанс" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. у справі № 18/5009/7764/11 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.12.2011р. у справі № 18/5009/7764/11 змінити, виклавши п. 2 її резолютивної частини в наступній редакції :

"Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо -комерційна фірма "Вікор" (69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Сєдова, 11, код 20471635), які обліковуються на рахунках боржника у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог в розмірі 350600,00 грн. та судових витрат в сумі 7012,00 грн., а в разі відсутності коштів на рахунках боржника накласти у межах цієї суми арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо -комерційна фірма "Вікор" (69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Сєдова, 11, код 20471635) на праві власності та не є предметом зареєстрованого іншого обтяження. Стягувачем у виконавчому провадженні є позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваріус Фінанс" (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 13, кв. 99, код 36878593)".

В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.12.2011р. у справі № 18/5009/7764/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Суддя Вовк І.В. СуддяКондратова І.Д.