Постанова

від 23.05.2012 по справі 5016/1468/2011(8/58)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5016/1468/2011(8/58) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Іванової Л.Б., Кролевець О.А., розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з додатковою відповідальністю "Миколаївмеблі" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі№5016/1468/2011(8/58) господарського суду Миколаївської області за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївмеблі" до Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про спонукання до укладення договору за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, дов.від 22.05.2012 № 45

відповідача: ОСОБА_5, дов.від 30.12.2011 №01/33-36

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Миколаївмеблі" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про спонукання ПАТ "Миколаївобленерго" до укладення договору про спільне використання технологічних мереж №1-44/37 від 11.08.2010 на умовах, запропонованих у Протоколі розбіжностей від 03.09.2010, з урахуванням додатково погоджених позицій сторін у Протоколі узгодження розбіжностей до проекту договору №1-44/37 від 11.08.2010 між ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" та ВАТ "Миколаївмеблі" від 22.11.2010 та в доповненнях до Протоколу узгодження розбіжностей від 22.11.2010 до проекту договору №1-44/37 від 11.08.2010 між ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" та ВАТ "Миколаївмеблі" від 17.12.2010, на умовах позивача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.08.2011 у справі №5016/1468/2011(8/58) (суддя Гриньова - Новицька Т.В.) позов задоволено; вирішено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №1-44/37 від 11.08.2010 між товариством з додатковою відповідальністю "Миколаївмеблі" та публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" вважати укладеним на умовах, зазначених в цьому договорі; вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмеблі" 85,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі № 5016/1468/2011(8/58) (колегія суддів у складі: Петрова М.С. -головуючого судді, суддів Разюк Г.П., Колоколова С.І.) рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.2011 у справі №5016/1468/2011(8/58) скасовано, в позові відмовлено, стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївмеблі" на користь публічного акціонерного товариства "Миколаїовбленерго" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 536,50 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївмеблі" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі №5016/1468/2011(8/58), залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.2011 у справі №5016/1468/2011(8/58).

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До суду касаційної інстанції надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких останній просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі №5016/1468/2011(8/58) залишити без змін, касаційну скаргу позивача -без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору, що виник між сторонами, є спонукання відповідача до укладення договору про спільне використання технологічних мереж №1-44/37 від 11.08.2010 на умовах, запропонованих у Протоколі розбіжностей від 03.09.2010, з урахуванням додатково погоджених позицій сторін у Протоколі узгодження розбіжностей до проекту договору №1-44/37 від 11.08.2010 між ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" та ВАТ "Миколаївмеблі" від 22.11.2010 та в доповненнях до Протоколу узгодження розбіжностей від 22.11.2010 до проекту договору №1-44/37 від 11.08.2010 між ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" та ВАТ "Миколаївмеблі" від 17.12.2010, на умовах позивача.

Відповідно до пункту 1.1. Правил користування електричною енергією в редакції, затвердженій постановою НКРЕ від 04.02.2010 №105 (далі - Правила) ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробником або постачальником електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Пунктом 1.7 Правил, передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацію відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до частини 3 статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення договорів, відповідно до якого господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до положень статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, листом від 11.08.2010 № 04-18/409 ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" надіслало на адресу позивача на розгляд та підписання два примірники договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-44/37 від 11.08.2010 та додатки до нього.

Розглянувши запропонований відповідачем проект договору у 20-денний строк, ВАТ "Миколаївмеблі" листом № 95 від 03.09.2010 надіслало відповідачу підписаний ним Договір та додатки до нього разом з протоколом розбіжностей, керуючись положенням частини 4 статті 181 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 7 статті 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов"язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарі (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжносей, не передасть у зазначений 20-денний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до положень частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.09.2010 ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ "Миколаївмеблі" про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж №1-44/37 від 11.08.2010, на умовах проекту, наданого ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго", з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 24.09.2010 та викладення пунктів та підпунктів договору 2.6, 2.7, 2.9, 6.6, 7.2, 7.3, 8.1.3, 8.1.4, 8.3.2, 9.1, 10.4, пункти 1, 8, 6 додатку № 1, пунктів 2.1, 2.2 додатку №3. В задоволенні вищезазначеного позову ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" відмовлено судом, з огляду на те, що частина істотних умов спірного договору залишилися поза межами позовних вимог та не врегульована сторонами відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим цей договір не може бути визнаний укладеним ні в редакції, що вимагає позивач, ні в редакції, що вимагає відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції позивач, звертаючись із даним позовом зазначив спірними умови договору, які містяться у додатку № 4 "Кошторис обґрунтованих витрат", однак при цьому додаток №4 до спірного договору позивачем не додано і зміст його в позовній заяві не визначено.

Пунктом 5.17 Правил користування електричною енергією передбачені істотні та обов'язкові умови для укладення договорів про спільне використання технологічних електричних мереж.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, ні позивач, ні відповідач не складали додатку №4 "Кошторис обґрунтованих витрат" і цього додатку до спірного договору взагалі не існує. В той же час у вказаному додатку повинні міститися істотні умови договору, оскільки від вихідних даних додатку №4 залежить розмір плати за спільне використання технологічними електричними мережами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене та зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивовано зазначив, що без визначення сторонами істотних умов Договору (додатку №4 "Кошторис обґрунтованих витрат"), які не врегульовані сторонами, спірний договір не може бути визнаний судом укладеним, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі.

Посилання скаржника в касаційній скарзі не спростовують правових висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до намагання встановити інші обставини справи та надати їм оцінку відмінну від тієї, що надана господарським судом, що суперечить вимогам ст.ст. 111 5 ,111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та поновлення відповідачу строків на апеляційне оскарження рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.2011 у цій справі без наявних поважних підстав є необґрунтованими, оскільки відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити вмотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (див. позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 30.06.2009 у справі № 05-6-48/851(05-5-45/1432), у постанові від 16.01.2007 у справі № 2/103).

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судового акту, оскільки ґрунтуються на переоцінці судом доказів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, Господарського процесуального кодексу України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Твердження скаржника в касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим колегія суддів визнає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївмеблі"

залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі №5016/1468/2011(8/58) залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Л. Іванова

О.Кролевець