Постанова

від 22.05.2012 по справі 42/285

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 42/285 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді суддів :Плюшка І.А. Євсікова О.О. Саранюка В.І. -доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD"

на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 11.10.2011 р. Київського апеляційного господарського суду 18.01.2012 р. у справі господарського суду№ 42/285 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" прозміну договору

за участю представників від позивача -Собакарьов І.В. від відповідача - Пащенко Т.С. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" про внесення змін до кредитного договору № 11311154000 від 06.03.2008 р. у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. у справі № 42/285 (суддя Паламар П.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Ропій Л.М., суддів Калатай Н.Ф., Рябухи В.І.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD", рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що 06.03.2008 р. між сторонами укладено кредитний договір № 11311154000, згідно з п. 1.1 якого Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (на даний час -Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" зобов'язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD", а останній зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 146 600, 00 швейцарських франків у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі; вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 711 713, 53 грн. за курсом Національного банку України (далі -НБУ) на день укладання кредитного договору.

В п. 4.1 кредитного договору № 11311154000 сторони погодили умову про те, що позичальник зобов'язується використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та строки, встановлені договором.

У подальшому банком змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк".

Позивачем 10.08.2011 р. була надіслана відповідачу наступна пропозиція: до 01.09.2011 внести зміни до умов кредитного договору № 11311154000, а саме: викласти п. 4.1 кредитного договору № 11311154000 в запропонованій позивачем редакції, а саме: "п. 4.1. використовувати кредит на зазначені в цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та строки, встановлені договором. Повернення отриманого кредиту згідно графіку погашення кредиту (додаток № 2 до договору) та сплата нарахованих процентів, комісій та інших платежів у поряду та строки, встановлені договором, здійснюється у національній валюті України (гривня) відповідно до курсу гривні до швейцарського франка за курсом Національного банку України станом на день укладення цього договору".

Докази наявності згоди відповідача із пропозицією позивача відсутні.

У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору № 11311154000 від 06.03.2008 р. (ст. 652 Цивільного кодексу України), з метою визначення умов кредитного договору з урахуванням вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України) та приведення зобов'язань за кредитним договором до засад добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 Цивільного кодексу України) щодо рівного поділу між сторонами ризиків від зміни курсу гривні до іноземних валют, зокрема, до швейцарського франку, внести зміни до кредитного договору № 11311154000 від 06.03.2008 р., а саме: викласти п. 4.1 договору у запропонованій товариством банку редакції.

Судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові мотивовані тим, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, а саме факт настання фінансової кризи та значна і не прогнозована зміна курсу національної валюти до швейцарського франка, не можуть бути визнані такими, що свідчать про наявність сукупності умов, які є підставою для внесення змін до кредитного договору відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" посилається на те, що виникнення світової фінансової кризи і її наслідки якраз і є обставиною, яка, в розумінні ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України може бути підставою для внесення змін до спірного договору. Скаржник також зазначає, що судами неповно з'ясовано обставини даної справи, не дано вичерпної та об'єктивної оцінки його доводам та доказам на їх підтвердження, що призвело до спотворення дійсних обставин справи та прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень. Скаржник вважає, що в порушення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розглянув справу, не повідомивши товариство про час і місце судового розгляду та за відсутності його представника.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи, їх юридичну оцінку, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Таким чином, розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Обґрунтовуючи наявність сукупності передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України умов, що є підставою для внесення змін до кредитного договору, товариство зазначає, що: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така істотна зміна обставин (значне і не прогнозоване зростання курсу швейцарського франка до гривні) не настане; настання таких обставин (виникнення світової фінансової кризи та її наслідки у вигляді знецінення національної валюти) неможливо було усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності, які вимагалися від товариства як позичальника; подальше виконання кредитного договору на визначених раніше умовах порушує співвідношення майнових інтересів товариства і банку і дозволяє останньому отримувати надприбутки; з умов кредитного договору та із звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин повинне нести товариство як позичальник.

Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність передбаченої законом сукупності умов, що могли б бути підставою для внесення змін до спірного кредитного договору відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Так, наслідки світової фінансової кризи носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох договірних сторін, а отже, однаково негативно впливають на їх майнові інтереси по укладених договорах.

Крім того, як вірно зазначено у постанові апеляційної інстанції, на момент укладення спірного договору, товариство повинно було визначитись щодо прийнятності його умов на предмет їх відповідності, серед іншого, вимогам розумності та справедливості на основі всебічного аналізу і зваженого прогнозування на перспективу, враховуючи, у тому числі, світові тенденції розвитку з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що суди дали вірну правову оцінку вставленим у справі обставинам та правильно застосували норми матеріального права при вирішенні даного спору, тоді як викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків, покладених в основу прийнятих судових рішень.

Щодо посилань скаржника на порушення судами норм процесуального права судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду міста Києва від 16.09.2011 р. про порушення провадження у даній справі та призначення її до розгляду на 11.10.2011 р. направлена сторонам 21.09.2011 р., про що свідчить відмітка на звороті ухвали. Отримання зазначеної ухвали суду 30.09.2011 р. представником позивача за довіреністю за зазначеною останнім в позовній заяві адресою підтверджується наявним у справі зворотнім поштовим повідомленням.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про порушення місцевим господарським судом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, а доводи скаржника в цій частині слід визнати необґрунтованими.

Також, судова колегія вважає необхідним зауважити, що касаційна інстанція згідно з вимогами ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, колегією суддів не беруться до уваги доводи скаржника, які стосуються переоцінки доказів у справі, оскільки їх розгляд виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. у даній справі судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум-ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. у справі № 42/285 залишити без змін.

Головуючий - суддя І.А. Плюшко

Судді О.О. Євсіков

В.І. Саранюк