Рішення

від 14.01.2014 по справі 42/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/285 14.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела»

Про стягнення 60 485,79 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Березова І.Г. представник за довіреністю № 305 від 31.12.13.

Від відповідача: Безуглий В.Д. представник за довіреністю № 219 від 20.12.13.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» (далі - відповідач) про стягнення 64 677,59 грн., а саме: 56 405,65 грн. - основного боргу та 8 271,94 грн. - збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату відповідачем наданих послуг за Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 03134/4-02 від 24.09.03. за період з жовтня 2006 року по квітень 2008 року, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, зумовило нарахування останнім збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.08. порушено провадження в даній справі та призначено її до розгляду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/362 від 07.08.08., у зв'язку із закінченням повноважень судді Паламаря П.І., справу передано на розгляд судді Нарольському М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.08. провадження у справі № 42/285 зупинено до вирішення іншої, пов'язаної з нею справи № 8/131 (за позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень) яка розглядалась Окружним адміністративним судом м. Києва.

При цьому, судом прийнято подану 17.09.08. позивачем на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 60 485,79 грн., а саме: 47 564,16 грн. - основного боргу та 12 921,63 грн. - збитків від інфляції.

За розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.08.11., в зв'язку із звільненням судді Нарольського М.М. з посади судді Господарського суду міста Києва, зобов'язано уповноважену особу здійснити автоматичний розподіл справи № 42/285.

За результатами автоматичного розподілу, вказану справу передано судді Ващенко Т.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.11. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 42/285 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.13. на підставі ст. 79 ГПК України поновлено провадження у справі № 42/285 та призначено її до розгляду на 17.09.13.

В судових засіданнях 17.09.13. та 17.10.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 17.10.13. та 17.10.13. відповідно, про що сторони повідомлені під розписку.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 42/285 призначено до розгляду на 21.11.13.

14.11.13.представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених в відзиві.

19.11.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких просить суд в частині стягнення основного боргу в розмірі 47 564,16 грн. провадження у справі припинити та стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 12 921,63 грн.

В судовому засіданні 21.11.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.12.13., про що сторони повідомлені під розписку.

За результатами судового засідання 10.12.13., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 24.12.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

24.12.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» вказує на те, що суму основного боргу ним сплачено станом на грудень 2011 року та заперечує проти стягнення збитків від інфляції в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.12.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.01.14., про що сторони повідомлені під розписку.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.14. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.14. здійснено процесуальне правонаступництво позивача - Відкритого акціонерного товариства «Київводоканал» та замінено його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Київводоканал».

В судовому засіданні 14.01.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в частині стягнення збитків від інфляції.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 42/285.

В судовому засіданні 14.01.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.03. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Абонент) було укладено Договір № 03134/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Предметом Договору є забезпечення позивачем відповідача послугами з постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Питна вода», водовідведення (прийняття каналізаційних стоків, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин, та розрахунок відповідача з позивачем за надані послуги (за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України) (п. п. 1, 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників зареєстрованих позивачем.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильників та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору, Абонент в кінці кожного місяця направляє до Постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з Постачальником та підписання відповідного акту.

Положеннями п. 3.5 Договору сторонами погоджено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

Сторонами в п. 7.1 Договору погоджено, що він є безстроковим і діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03134/4-02 від 24.09.03.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон), сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. При цьому, відповідно до ст. 1 Закону вода питна - це вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 "вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води".

Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга. Факт передачі відповідачу послуги з постачання питної води, що була використана ним в своїй господарській діяльності для забезпечення своїх споживчів послугами з гарячого водопостачання підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, що ним підписані та погоджені. Отже, умови Договору вважаються виконаними з моменту передачі відповідачу послуги з постачання питної води, що відбувається на межі балансової належності.

Межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами (ч. 13 п.1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування)).

Визначення обсягу наданих послуг з постачання питної води, що була використана в подальшому відповідачем в його господарській діяльності для потреб гарячого водопостачання здійснювалося за показниками водолічильників, які зареєстровані за постачальником, з дотриманням порядку визначення обсягів наданих послуг встановленого п. 3.1, п. 3.3 Договору.

Позивач доводить, що ним протягом спірного періоду (з жовтня 2006 року по квітень 2008 року) договірні обов'язки по забезпеченню відповідача послугами з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків було виконано належним чином, вартість та обсяги наданих послуг підтверджено належними на те доказами: реєстрами дебетових повідомлень, розшифровками рахунків абонента. Об'єми наданих послуг з водопостачання та водовідведення підтверджуються актами зняття показань з приладів обліку.

Вказане відповідачем не заперечується.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення спожитих протягом жовтня 2006 року - квітня 2008 року послуг згідно Договору було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 47 564,16 грн., після звернення 10.06.08. позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, судом встановлено, що вказані грошові кошти в розмірі 47 564,16 грн. відповідачем було сплачено вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 42/285 в частині стягнення основного боргу в розмірі 47 564,16 грн. підлягає припиненню.

Всі заперечення відповідача в сукупності зводяться до заперечення існування суми основного боргу за Договором у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» перед позивачем за спірний період.

Разом з тим, як відзначалось судом, відповідач сплатив позивачу заборгованість в розмірі 47 564,16 грн., що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 22 ГПК України є фактичним визнанням відповідачем позову в цій частині.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 12 921,63 грн. збитків від інфляції, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Щодо посилання відповідача на приписи ЗУ «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», та на те, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» не є прибутковою організацією та суб'єктом господарської діяльності, як на підставу звільнення від сплати збитків від інфляції, слід відзначити наступне.

Приписами ст. ст. 1, 2 зазначеного Закону встановлено, що у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплатах населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку. Дія цього Закону поширюється на час до усунення Кабінетом Міністрів України причин, зазначених у статті 1 цього Закону, і прийняття відповідного рішення Верховною Радою України.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, правова природа пені та збитків від інфляції є різною. Крім того, за Договором зобов'язаною стороною на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитих послуг є відповідач, як юридична особа, а не мешканці будинків-фізичні особи.

Здійснивши перерахунок збитків від інфляції з урахуванням всього викладеного вище, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 921,63 грн. - збитків від інфляції, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 47 564 (сорок сім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 16 коп. основного боргу - провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська,13; ідентифікацій код 26314428) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційни код 03327664) 12 921 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 63 коп. - збитків від інфляції, 604 (шістсот чотири) грн. 86 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.14.

Суддя Т.М. Ващенко