Постанова

від 27.05.2014 по справі 42/285

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа№ 42/285

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Джерела"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2014р.

у справі № 42/285 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Джерела"

про стягнення 60 485,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Джерела" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 60 485,79 грн., яка складається з 47 564,16 грн. основного боргу, 12 921,63 грн. збитків від інфляції, які нараховані за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору № 03134/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 24.09.2003р. (згідно клопотання від 16.09.2008р., т. 1, а.с. 176).

У поясненнях по справі № 674 від 18.11.2013р. позивач просив суд в частині стягнення основного боргу провадження припинити, стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 12 921,63 грн. та судові витрати (т.2, а.с. 1 - 5).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. у справі

№ 42/285 в частині стягнення 47 564,16 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12 921,63 грн. збитків від інфляції, 604,86 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини, умови договору, положення ГК України і ЦК України, вказав на обґрунтованість позовних вимог в частині неналежного виконання відповідачем умов договору № 03134/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 24.09.2003р. та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції. Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 47 564,16 грн. основного боргу суд першої інстанції вказав, що вказані кошти були сплачені відповідачем під час судового розгляду справи.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. у справі № 42/285 скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення є незаконним, оскільки його прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач посилається на те, що висновки суду не відповідають матеріалам та обставинам справи, при прийнятті рішення судом не з'ясовано в повному обсязі, в якому обсязі та на яку вартість позивачем надано відповідачу послуг з водопостачання, які тарифи застосовувались при нарахуванні боргу за спірний період.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. у справі № 42/285 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Джерела" прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 11.03.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 06.03.2014р., позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В судових засіданнях 11.03.2014р., 15.04.2014р., 20.05.2014р. оголошувались перерви.

В судовому засіданні 27.05.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, при цьому зазначивши, що питання правомірності тарифів, які застосовувались позивачем не є спірним, та їх чинність не ставиться відповідачем під сумнів, необґрунтованими є розрахунки позивача збитків від інфляції. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення збитків від інфляції виходячи з такого.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2003р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (далі - постачальник, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ,,Джерела" (далі - абонент, відповідач) укладено договір № 03134/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір, т.1, а.с. 11 - 12).

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язувався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах (затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65; далі - Правила № 65).

Згідно з пунктом 2.2 договору абонент зобов'язувався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Пунктом 3.1 договору на водопостачання та водовідведення передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил № 65.

Відповідно до пункту 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.5 договору закріплено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення від 24.09.2003р. в частині своєчасності та повноти сплати за надані послуги, внаслідок чого, на думку позивача, виникла заборгованість у сумі 60 485,79 грн., яка складається з 47 564,16 грн. основного боргу, 12 921,63 грн. збитків від інфляції.

Позивач зазначає, що за період з жовтня 2006р. по липень 2008р. позивачем надавались відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення. З боку відповідача ніяких заперечень щодо кількості та вартості послуг не надходило, тому, відповідно до п. 3.5 договору послуги вважаються прийнятими відповідачем. Крім того, факт надання відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, що ним підписані та погоджені.

В подальшому, 19.11.13р. представником позивача уточнено позовні вимоги та заявлено клопотання про припинення провадження в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем сплачено суму основного боргу після порушення провадження у справі. Водночас, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 12 921,63 грн.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 47 564,16 грн. основного боргу, однак необґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 12 921,63 грн. збитків від інфляції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, за яким, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 22 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 16 даного Закону встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Пунктом 1.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р. (які діяли в період виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ці Правила запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту надання послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період надано акти звіряння об'ємів водопостачання та водовідведення, які підписані сторонами договору (т.1, а.с. 124 - 154). З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга. Факт передачі відповідачу послуги з постачання питної води, що була використана ним в своїй господарській діяльності для забезпечення своїх споживачів послугами з гарячого водопостачання підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, що ним підписані та погоджені.

Враховуючи наведене, оскільки позивач є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання, а відповідач відповідно до договору є споживачем таких послуг, останній зобов'язаний сплачувати отримані послуги, оскільки ним була спожита питна вода, в тому числі і питна вода, що використана для виготовлення гарячої води, та скинуті стоки у систему міської каналізації.

Визначення обсягу наданих послуг з постачання питної води, що була використана в подальшому відповідачем в його господарській діяльності для потреб гарячого водопостачання здійснювалося за показниками водолічильників, які зареєстровані за постачальником, з дотриманням порядку визначення обсягів наданих послуг встановленого п. 3.1, п. 3.3 договору.

Позивач доводить, що ним протягом спірного періоду договірні обов'язки по забезпеченню відповідача послугами з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків було виконано належним чином, вартість та обсяги наданих послуг підтверджено належними на те доказами: реєстрами дебетових повідомлень, розшифровками рахунків абонента. Об'єми наданих послуг з водопостачання та водовідведення підтверджуються актами зняття показань з приладів обліку. Крім того, об'єми наданих послуг за спірний період відповідачем не заперечуються.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 47 564,16 грн. (т.2, а.с. 7 - 10), після звернення (10.06.08р.) позивача з даним позовом до суду.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення в розмірі 47 564,16 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, сплата відповідачем заборгованості в розмірі 47 564,16 грн. після порушення провадження у справі є фактичним визнанням відповідачем позову в цій частині.

Щодо посилань відповідача на нарахування ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" плати за поставку питної води та приймання стічних вод за завищеними тарифами, з огляду на те, що чинними тарифами, що підлягали застосуванню в спірний період є тарифи, встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 року № 1245, колегія суддів зазначає таке.

В розрахунку позовних вимог (т.2, а.с. 4 - 5) зазначено розмір тарифу та розпорядження КМДА, якими було встановлено відповідні тарифи. Так, у спірний період позивачем було застосовано тарифи, затверджені розпорядженнями КМДА: № 1680 від 20.08.2002р., № 1786 від 15.12.2006р., № 143 від 12.02.2007р., № 640 від 30.05.2007р., № 1127 від 28.08.2007р.

Всі зазначені розпорядження були чинні і діяли у відповідний період надання позивачем послуг.

Хоча в подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011р. та постановою Верховного Суду України від 28.11.2011р., розпорядження КМДА від 30.05.2007р. № 640 було скасовано, проте, тариф у розмірі 1,476 грн., який застосовано позивачем у період з червня 2007р. по серпень 2007р. на підставі розпорядження № 640, не змінився порівняно з попереднім розпорядженням № 143 від 12.02.2007р., тому застосування тарифу у розмірі 1, 476 грн. у зазначений період є вірним.

Що ж до посилань відповідача на те, що розпорядження КМДА про встановлення тарифів, які застосовано позивачем у розрахунку, не пройшли державної реєстрації, то слід звернути увагу на висновок Вищого адміністративного суду України, зазначений в ухвалі від 27.09.2012р. № К/9991/16533/11 у справі про визнання протиправним та скасування розпорядження КМДА, де вказано, що судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок, що нормативно - правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово - комунальні послуги, прийняті в межах виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягають, а тому відсутність реєстрації оскаржуваних нормативно - правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 12 921,63 грн. збитків від інфляції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині з огляду на таке.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розділом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.4 договору № 03134/4-02 від 24.09.2003р. абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах (затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65, визначено, що рахунки або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами у триденний строк після їх подачі Водоканалом.

У випадках пред'явлення Водоканалом в банк платіжних документів без виписки рахунків триденний строк відраховується з наступного дня після подання в банк цих документів.

Відлік зазначених строків починається з наступного дня після вручення рахунку чи пред'явлення в банк платіжних документів.

У випадку встановлення Водоканалом абоненту конкретного строку оплати за воду відлік прострочення платежу починається з наступного дня після закінчення цього строку.

В розрахунку інфляційних втрат, наведеному в поясненнях по справі № 192 від 23.05.2014р. та наданому в суд апеляційної інстанції, вбачається, що при обрахунку позивачем вказано конкретну дату виставлення платіжної вимоги - доручення за кожен місяць, 5-ти денний термін для сплати (п.3.4 договору) та дата, коли повинна бути здійснена оплата наданих послуг.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачем банківській установі відповідача платіжних вимог - доручень на оплату послуг, що унеможливлює встановлення обставин щодо строку виконання зобов'язань по сплаті послуг згідно з вимогами п. 3.4 договору.

В судовому засіданні 27.05.2014р. представник позивача зазначила, що докази виставлення банківській установі відповідача платіжних вимог - доручень у позивача відсутні.

Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано рахунки - фактури за спірний період, які, за твердженням позивача, було виставлено до оплати. Проте доказів передачі (надіслання) їх відповідачу матеріали справи не містять.

Оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини щодо дати, з якої слід обраховувати час прострочення, необхідний для розрахунку інфляційних згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 12 921,63 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, помилково вказавши, що розрахунок інфляційних збитків позивача є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 104 ГПК України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, чого припустився суд першої інстанції, є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

За наведених вище обставин, рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. у справі № 42/285 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 12 921,63 грн., з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В частині припинення провадження у справі рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати між сторонами розподіляються пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Джерела" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. у справі № 42/285 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2014р. у справі № 42/285 скасувати в частині стягнення 12 921,63 грн. збитків від інфляції, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 12 921,63 грн. інфляційних.

3. В частині припинення провадження у справі рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2014р. залишити без змін.

4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Джерела" (код 26314428) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (код 03327664) 508,63 грн. державного мита та 92,80 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (код 03327664) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,Джерела" (код 26314428) 195,22 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 29.05.2014р.