Постанова

від 15.03.2012 по справі 6/172-4387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" березня 2012 р.Справа № 6/172-4387 11 год. 26 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

За позовом : Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції м.Тернопіль, вул. Білецька,1

До відповідача №1 : Приватного підприємця -ОСОБА_1 м. Тернопіль, вул. Б, Хмельницького,21А/20

До відповідача №2 : Приватного підприємства "Матрікс" Тернопільська область, Підволочиський район, м. Скалат вул.Шашкевича,5А

про визнання недійсними господарських зобов'язань

За участю представників сторін:

позивача: Рацин Р.Р.

відповідача №1: за дов. ОСОБА_3

відповідача №2: не з'явився

Суть справи:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця -ОСОБА_1 (відповідача №1) та Приватного підприємства "Матрікс" (відповідача №2) про:

- визнання недійсними виниклих між співвідповідачами, на підставі усних угод, господарських зобов'язань, вчинених згідно з виписаними податковими накладними:

№ 33 від 08.08.2005р. на загальну суму 21 000 грн., в т.ч. 3 500 грн. ПДВ;

№ 39 від 15.08.2005р. на загальну суму 21 000 грн., в т.ч. 3 500 грн. ПДВ;

№ 48 від 26.08.2005р. на загальну суму 10 500 грн., в т.ч. 1 750 грн. ПДВ;

№ 2 від 02.09.2005р. на загальну суму 14 250 грн., в т.ч. 2 375 грн. ПДВ;

№ 9 від 10.09.2005р. на загальну суму 14 250 грн., в т.ч. 2 375 грн. ПДВ;

№ 17 від 19.09.2005р. на загальну суму 14 250 грн., в т.ч. 2 375 грн. ПДВ.

- стягнення одержаного за такими господарськими зобов'язаннями в дохід держави.

Ухвалами суду від 8 листопада 2006 року порушено провадження у справах за вказаними позовами, яким присвоєно номери 6/172-4387, 6/173-4388, 6/174-4389, 6/175-4390, 6/176-4391, 6/177-4392 та призначено до розгляду на 29 листопада 2006 року.

З огляду на однорідність позовних заяв у справах за №№6/172-4387, 6/173-4388, 6/174-4389, 6/175-4390, 6/176-4391, 6/177-4392, поданих одним і тим же позивачем до одних і тих самих відповідачів, ухвалою суду від 29 листопада 2006 року перелічені справи об'єднано в одне провадження, а справі присвоєно № 6/172-4387.

Згідно з поясненнями представника відповідача №1 та письмовими запереченнями, підприємець ОСОБА_1 позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись, серед іншого, на обставини, встановлені постановою господарського суду Тернопільської області у справі № 8а/267-3019.

Представник відповідача №2, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судові засідання не з'являвся, витребувані документи, у т.ч. заперечення проти позову не подав. Причини свого неприбуття суду не повідомив. Направлені на його адресу процесуальні документи, повернулись з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з відсутністю адресата. Однак, як вбачається з поданого позову та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ПП "Матрікс" про зміну свого місцезнаходження органи державної реєстрації не повідомляло, а від -так, направлені ухвали та повістки про виклик, слід вважати врученими, відповідно до вимог ст.40 КАС України.

При даних обставинах, неявка відповідача №2 не перешкоджає розгляду справи по суті, і слухається згідно з приписами ч.2 ст. 128 КАС України, за наявними у ній доказами.

Ухвалою суду від 16 грудня 2006 року провадження у справі було зупинено, а пізніше поновлено ухвалою від 10 лютого 2012 року.

Судове засідання, неодноразово відкладалось, востаннє на 15 березня 2012 року.

У судовому засіданні, учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51,130 КАС України.

Судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер 121 172 RC 45918.

Розглянувши матеріали справи, беручи до уваги пояснення, у т.ч. дані у попередніх судових засіданнях представника позивача, відповідача №1, суд встановив наступне:

За згодою сторін, по видаткових накладних №№ 33 від 08.08.2005р. 39 від 15.08.2005р. 48 від 26.08.2005р. 2 від 02.09.2005р. 9 від 10.09.2005р. 17 від 19.09.2005р. ПП "Матрікс" поставило підприємцю ОСОБА_1 борошно вищого ґатунку на загальну суму 81000 грн. у т.ч. 15875 грн. ПДВ.

Оплата вартості одержаних товарно-матеріальних цінностей з врахуванням податку на додану вартість, відповідачем №1 проведена, що не оспорюється позивачем.

Продавцем товару було складено та оформлено податкові накладні №№ 33 від 08.08.2005р. 39 від 15.08.2005р. 48 від 26.08.2005р. 2 від 02.09.2005р. 9 від 10.09.2005р. 17 від 19.09.2005р., а його контрагентом наслідки вказаної господарської операції відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

З 25 квітня по 29 травня 2006 року, працівниками Тернопільської ОДПІ проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено Акт №11791/17-326/НОМЕР_1 від 29 травня 2006 року

Відповідно до змісту Акта, за наслідками дослідження представлених платником податків документів, податковий орган ставить під сумнів законність господарських правочинів , посилаючись на безтоварність операції, оскільки:

- при проведенні зустрічної перевірки, встановлено відсутність посадових осіб ПП "Матрікс " за юридичною адресою;

- не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, інформацією та виписками з банківських рахунків, отримання від контрагентів та оплату ПП "Матрікс " товарно-матеріальних цінностей, що їх в подальшому було реалізовано підприємцю ОСОБА_1, відтак, відсутні докази, що підтверджують їх придбання підприємством;

Перелічені обставини, на думку податкового органу, дають підстави вважати, що оспорювані правочини в силу ст. 234 ЦК України, є фіктивними, оскільки свідомо вчинялись без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином і з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати.

Судом також з'ясовано, що висновки, зроблені в Акті №11791/17-326/НОМЕР_1 від 29 травня 2006 року, у т.ч. щодо перелічених господарських операцій, стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000461704/1/37066 від 20 червня 2006 року про визначення підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання на суму 71 140,50грн., в тому числі за основним платежем 47 347грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 23 793,50 грн. Правомірність прийняття цього рішення, було предметом розгляду адміністративної справи №8а/267-3019.

Так, постановою господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2011 року у справі №8а/267-3019, позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення №0000461704/1/37066 від 20 червня 2006 року визнано нечинним та скасовано з дати його прийняття.

За змістом судових рішень, постановлених першою та апеляційною інстанціями, зокрема встановлено факт проведення господарських операцій підприємцем ОСОБА_1 у т.ч. з ПП "Матрікс", що підтверджено належним чином виписаними податковими накладними, а також видатковими накладними та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників у т.ч. дані у попередніх засіданнях, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними правочинів слід закрити, а в решті вимог відмовити, з огляду на таке.

Згідно з ст.6 Конституції України та п.1 ч.3 ст.2, ч.1ст.9 КАС України, органи державної влади, до числа яких належить і позивач, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до змісту п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Однак, контролюючий орган, всупереч приписів згаданих норм Конституції та КАС України, у встановленому порядку не довів наявності підстав для задоволення заявлених вимог.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину (договору), згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. В порядку частини 2 цієї статті, фіктивний правочин визнається недійсним за рішенням суду.

У відповідності до ч. 1. ст. 207 ГК України, на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

В силу ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, суд приймає до уваги правову позицію, викладену Вищим адміністративним судом України в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, згідно з якою положення статей 207 та 208 ГК України, слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсними угод, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову. А тому, в порядку статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі в частині визнання недійсними правочинів, слід закрити.

Щодо позовних вимог про стягнення одержаного за такими господарськими зобов'язаннями в дохід держави, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як зазначалось вище, постановою господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2011 року у справі №8а/267-3019, що набрали законної сили, встановлено факт належного виконання господарських операцій між підприємцем ОСОБА_1 та ПП "Матрікс".

За змістом ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини виникнення між сторонами реальних господарських зобов'язань стверджується також документами податкової та бухгалтерської звітності (податковими і видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів).

З врахуванням усього вище переліченого, вимоги про стягнення з підприємця ОСОБА_1 та ПП "Матрікс" одержаного за господарськими зобов'язаннями що виникли на підставі видаткових накладних №№ 33 від 08.08.2005р. 39 від 15.08.2005р. 48 від 26.08.2005р. 2 від 02.09.2005р. 9 від 10.09.2005р. 17 від 19.09.2005р. в дохід держави, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005р., компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з приписів ст.ст.1,4 Закону України „Про Державну податкову службу в Україні", згідно з якими Державна податкова адміністрація України є органом центральної виконавчої влади, та разом з підпорядкованими їй інспекціями становить систему органів державної податкової служби, апеляційним господарським судом встановлено, що органи державної податкової служби є суб'єктами владних повноважень.

Статтею 10 вказаного Закону на державні податкові інспекції покладено функції щодо подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Пунктом 4 ч.1 ст.12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій інстанціях відповідні місцеві господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З наведеної норми випливає, що до початку діяльності окружних адміністративних судів господарські суди у адміністративних справах, підвідомчим їм згідно з Господарським процесуальним кодексом України, діють як адміністративні суди -вирішують спори за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з суб'єктного складу сторін, предмету спору та приписів ст.12 Господарського процесуального кодексу України, ст.17, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд дійшов висновку про те, що дана справа підвідомча господарським судам України, а тому підсудна Господарському суду Тернопільської області, як суду адміністративної юрисдикції і повинна вирішуватись ним за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням зазначеного, а також у відповідності до приписів ст.158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, слід викласти у формі постанови.

Судові витрати, згідно ст. 94 КАС України, стягненню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,69-72,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справи в частині визнання недійсними усних угод, укладених між підприємцем ОСОБА_1 та ПП "Матрікс" за господарськими зобов'язаннями, вчиненими відповідно до видаткових накладних №№ 33 від 08.08.2005р. 39 від 15.08.2005р. 48 від 26.08.2005р. 2 від 02.09.2005р. 9 від 10.09.2005р. 17 від 19.09.2005р. закрити.

2. В задоволенні позову в частині стягнення в доход держави отриманого підприємцем ОСОБА_1 та ПП "Матрікс" за господарськими зобов'язаннями, що виникли на підставі видаткових накладних №№ 33 від 08.08.2005р. 39 від 15.08.2005р. 48 від 26.08.2005р. 2 від 02.09.2005р. 9 від 10.09.2005р. 17 від 19.09.2005р., відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Тернопільської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано: 21 березня 2012 року.

Суддя І.П. Шумський