Ухвала

від 19.03.2014 по справі 6/172-4387

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 79126/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Луки Х.М.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 15 березня 2012 року у справі за її позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, приватного підприємства «Матрікс» про визнання недійсними господарських зобов'язань,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2006 року Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція (далі - ОДПІ) звернулася до суду з адміністративними позовами, обєднаними судом у одне провадження, у яких просила визнати недійсними господарські зобов'язання, що виникли між співвідповідачами фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ФОП) та приватним підприємством «Матрікс» (ПП «Матрікс») на підставі усних угод, вчинені згідно з виписаними податковими накладними:

№ 33 від 08.08.2005р. на загальну суму 21 000 грн., в т.ч. 3 500 грн. ПДВ;

№ 39 від 15.08.2005р. на загальну суму 21 000 грн., в т.ч. 3 500 грн. ПДВ;

№ 48 від 26.08.2005р. на загальну суму 10 500 грн., в т.ч. 1 750 грн. ПДВ;

№ 2 від 02.09.2005р. на загальну суму 14 250 грн., в т.ч. 2 375 грн. ПДВ;

№ 9 від 10.09.2005р. на загальну суму 14 250 грн., в т.ч. 2 375 грн. ПДВ;

№ 17 від 19.09.2005р. на загальну суму 14 250 грн., в т.ч. 2 375 грн. ПДВ.

Окрім того, просила стягнути одержане за такими господарськими зобов'язаннями в дохід держави.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 15 березня 2012 року у справі № 6/172-4387 провадження у справи в частині визнання недійсними усних угод, укладених між ФОП та ПП «Матрікс» за господарськими зобов'язаннями, вчиненими відповідно до видаткових накладних № 33 від 08.08.2005р., № 39 від 15.08.2005р., № 48 від 26.08.2005р., № 2 від 02.09.2005р., № 9 від 10.09.2005р., № 17 від 19.09.2005р. закрито.

У задоволенні позову в частині стягнення в доход держави отриманого ФОП та ПП «Матрікс» за господарськими зобов'язаннями, що виникли на підставі видаткових накладних № 33 від 08.08.2005р., № 39 від 15.08.2005р., № 48 від 26.08.2005р., № 2 від 02.09.2005р., № 9 від 10.09.2005р., № 17 від 19.09.2005р., відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ОДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. У обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що проведеною ОДПІ плановою документальною виїзною перевіркою ФОП з питання дотримання вимог законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. (акт від 29.05.2006 р. №11791/17-326/НОМЕР_1) встановлено, що ним було укладено усні угоди купівлі-продажу, а саме за згодою сторін, по видаткових накладних № 33 від 08.08.2005р., № 39 від 15.08.2005р., № 48 від 26.08.2005р., № 2 від 02.09.2005р., № 9 від 10.09.2005р., № 17 від 19.09.2005р.

ПП «Матрікс» поставило ФОП борошно вищого гатунку на загальну суму 81000 грн. у т.ч. 15875 грн. ПДВ. Продавцем товару було складено та оформлено податкові накладні № 33 від 08.08.2005р., № 39 від 15.08.2005р., № 48 від 26.08.2005р., № 2 від 02.09.2005р., № 9 від 10.09.2005 р., № 17 від 19.09.2005р., а ФОП наслідки вказаної господарської операції відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

За наслідками дослідження представлених ФОП документів, ОДПІ поставила під сумнів законність господарських правочинів, посилаючись на безтоварність операції, оскільки при проведенні зустрічної перевірки встановлено відсутність посадових осіб ПП «Матрікс» за юридичною адресою; не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, інформацією та виписками з банківських рахунків отримання від контрагентів та оплату ПП «Матрікс» товарно-матеріальних цінностей, що їх в подальшому було реалізовано ФОП, а отже відсутні докази щодо їх придбання підприємством.

Перелічені обставини, на переконання апелянта, дають підстави вважати, що оспорювані правочини в силу ст. 234 ЦК України є фіктивними, оскільки свідомо вчинялись без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином і з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати.

Представник ФОП у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Закриваючи провадження щодо частини позовних вимог ОДПІ та відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із такого.

На підставі аналізу приписів ст.ст. 203, 204, 215, 234 ЦК України, ст. 207 ГК України, правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відтак позовні вимоги ОДПІ про визнання недійсними угод, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог про стягнення одержаного за такими господарськими зобов'язаннями в дохід держави, суд виходив із того, що постановою господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2011 року у справі №8а/267-3019, встановлено факт належного виконання господарських операцій між ФОП та ПП «Матрікс».

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, а також документів податкової та бухгалтерської звітності (податковими і видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів) суд вважав доведеним факт реальності спірних господарських операцій, а отже вимоги про стягнення з ФОП та ПП «Матрікс» одержаного за господарськими зобов'язаннями, що виникли на підставі видаткових накладних № 33 від 08.08.2005р., № 39 від 15.08.2005р., № 48 від 26.08.2005р., № 2 від 02.09.2005р., № 9 від 10.09.2005р., № 17 від 19.09.2005р. в дохід держави задоволенню не підлягають.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

На переконвання суду апеляційної інстанції положення ст.ст. 207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а отже позови про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на підставі п. 11 цієї статті можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. При цьому висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Зогляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі у частині позовних вимог ОДПІ про визнання недійсними угод, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Даючи правову оцінку постанові суду першої інстанції у частині позовних вимог ОДПІ про стягнення у дохід держави одержаного за укладеними між ФОП та ПП «Матрікс» за господарськими зобов'язаннями, вчиненими відповідно до видаткових накладних № 33 від 08.08.2005р., № 39 від 15.08.2005р., № 48 від 26.08.2005р., № 2 від 02.09.2005р., № 9 від 10.09.2005р., № 17 від 19.09.2005р., суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2011 року у справі №8а/267-3019 за позовом ФОП до ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, встановлено факт належного виконання господарських операцій між ФОП та ПП «Матрікс», що виникли на підставі видаткових накладних № 33 від 08.08.2005р., № 39 від 15.08.2005р., № 48 від 26.08.2005р., № 2 від 02.09.2005р., № 9 від 10.09.2005р., № 17 від 19.09.2005р.

Покликання ОДПІ на сумнівність зазначених господарських правочинів з огляду на неможливість підтвердження отримання ПП «Матрікс» товарно-матеріальних цінностей від своїх контрагентів, які у подальшому було реалізовано ФОП, на переконання апеляційного суду, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджено переконливими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 15 березня 2012 року у справі № 6/172-4387 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 20 березня 2014 року.