Постанова

від 22.05.2012 по справі 32/191

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 № 32/191

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАКТ-Н»

на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012р.

у справі № 32/191 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАКТ-Н»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ФУД»

про стягнення збитків у розмірі 107 393,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Фуд" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 107 393,06 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2012р. у справі № 32/191 в позові відмовлено повністю. Рішення вмотивовано тим, що позивачем не доведено суду складову збитків, у тому числі причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором та виникненням у позивача збитків.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.02.2012р. у справі № 32/191, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи та не надав правового аналізу рішенню господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2011р. у справі № 5013/1059/11, яке позивач вважає преюдиціальним засобом доказування. Крім того, позивач посилається на помилковість висновку суду про те, що позивачем подавалась заява про зменшення позовних вимог, оскільки насправді, позивачем подавалось клопотання про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 24.04.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. розгляд справи відкладено на 22.05.2012р. у зв'язку з неявкою представників сторін.

У судовому засіданні 22.05.2012р. представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням положень ст. 77 ГПК України, з якими дана стаття пов'язує можливість відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи, а тому клопотання відповідача судом відхиляється.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР Фуд" (Виконавець) укладено договір №001/03 (далі - Договір, а.с.37-39).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом Договору є надання послуг Виконавцем по посіву тракторами марки _CASE_, потужністю не менше 400 к.с., за можливості в кількості 2 шт., на площах Замовника на основі впровадження енергозберігаючих технологій та з використанням сучасного сільськогосподарського причіпного обладнання імпортного виробництва Замовника (Сівалка).

Перелік робіт, дата початку, дата завершення виконання робіт, вартість робіт та перелік техніки, за допомогою якої будуть виконуватись роботи, зазначаються в Додатках до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2).

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець зобов'язався, зокрема, забезпечити виконання робіт, дотримуючись технологічних вимог на площах, вказаних замовником; надати техніку для виконання робіт при можливості в кількості 2 шт. 15.04.2011 р., якщо інше не обумовлено сторонами.

Відповідно до п. 3.2.1 Замовник, в якості часткової попередньої оплати за перший етап робіт, перераховує на рахунок виконавця 20 000 грн. в строк до 25.03.2011р.

У п.4.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків виконання робіт або виконання робіт в не в повному обсязі (порушення строків початку та завершення робіт, надання техніки, раніше неузгодженої сторонами, надання несправної техніки) виконавець сплачує штраф у розмірі 100 грн.

Згідно з п. 4.6 Договору всі факти порушення даного Договору, а також грошові суми, що підлягають сплаті, фіксуються сторонами в актах виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання за Договором в частині поставки спеціальної техніки, зокрема тракторів, один з яких поставлено 23.04.2011р., а інший 16.05.2011р., у зв'язку з чим позивач, посилаючись на ст. 224 Господарського кодексу України, вказує на обов'язок відповідача відшкодувати збитки у розмірі 107 393,06 грн. Зазначений розмір збитків позивач обґрунтовує рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2011 р. у справі №5013/1059/11 за позовом Приватного підприємства «Олександрівка - Агропродукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтакт-Н» (позивач у даній справі) про стягнення 107 800 грн., з яких 106 100 грн. штрафу та 1700 грн. збитків, цим рішенням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтакт-Н" на користь Приватного підприємства "Олександрівка-Агропродукт" стягнуто 107 393,06 грн., в тому числі штраф у розмірі 106 100 грн. та судові витрати. На думку позивача, стягнення з нього штрафу у розмірі 106 100,00 грн. згідно з вищезазначеним рішенням спричинене неналежним виконанням відповідачем умов Договору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, у зв'язку з наступним.

Між сторонами виникли правовідносини за Договором, який за своє правовою природою є договором підряду.

Згідно з приписами ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, зазначаючи, що ним свої зобов'язання виконано повністю, оскільки відповідачу перераховано аванс у розмірі 20 000 грн., однак відповідачем вчасно не поставлено техніку - 2 трактори, внаслідок чого було зірвано строки посівної, що, на думку позивача, є порушенням умов Договору, а тому просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 107 393,06 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з нормами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, позивач має довести наявність всіх складових елементів, які є підставою для стягнення збитків, а саме факт заподіяння збитків, розмір збитків та докази невиконання іншою стороною своїх зобов'язань, а також причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, необхідно також взяти до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань, які обумовлені у Договорі, а також визначені законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та з огляду на встановлені у даній справі обставини, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між заявленими до стягнення збитками та можливим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів перерахування суми авансу та доказів невчасного надання відповідачем позивачу обумовленої техніки (платіжного доручення про перерахування авансу, Акту виконаних робіт), що кореспондується з п. 4.6 Договору, згідно з яким всі факти порушення даного Договору, а також грошові суми, що підлягають сплаті, фіксуються сторонами в актах виконаних робіт, проте таких Актів матеріали справи не містять.

Позивачем також не доведено та не надано належного обґрунтування того, яким саме чином рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2011 р. у справі №5013/1059/11 є підставою для стягнення збитків у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що в Договорі та його Додатку строк закінчення виконання робіт з посіву не встановлено, що унеможливлює визначення моменту прострочення виконання своїх зобов'язань відповідачем. Більше того, Договір не містить відповідних посилань на договір, за яким у позивача виник обов'язок надати сівалки третій особі або інших умов, за яких позивач, після надання відповідачем тракторів та виконання посівних робіт, має надати вказані сівалки третій особі. Доказів того, що відповідач знав про існування такого договору між позивачем та третьою особою, так само як і про обов'язки позивача за іншим договором, позивачем суду не надано.

До того ж, у п. 1.1 Договору зазначено про надання послуг по посіву тракторами «за можливості» в кількості 2 (два) шт.», тобто, слід розуміти - один обов'язково, а два «за можливості», як пояснив в судовому засіданні представник позивача.

Що ж до використання за Договором двох сівалок позивача та наявності, на його думку, прострочення щодо передачі двох сівалок третій особі за іншим договором оренди цих сівалок, слід зазначити, що посилання позивача не є обґрунтованими з огляду на таке.

По-перше, в п.1.1 Договору зазначено «(Сівалка)», а не дві сівалки, до того ж, без будь-якої ідентифікації.

По-друге, обов'язок позивача про передачу в оренду третій особі двох сівалок виник з договору, який було укладено 01.01.2011р. тобто, раніше ніж Договір від 23.03.2011р. між сторонами спору у даній справі. Укладення ж позивачем з різними контрагентами договорів, які стосуються можливості використання одних і тих же сівалок (за посиланням позивача) здійснено за його волевиявлення на власний ризик.

По-третє, позивачем не надано доказів щодо наявності у нього сівалок та їх кількості.

За таких обставин, позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків місцевого господарського суду у даній справі. Крім того, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували інші обставини, ніж ті, які встановлені судом першої інстанції.

Посилання позивача на преюдиціальність рішення від 04.07.2011р. у справі № 5013/1059/11 є необґрунтованим, оскільки не узгоджується з вимогами ст.35 ГПК України з огляду на те, що у зазначеній справі інші сторони спору.

Стосовно заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог колегія суддів зазначає, що для вирішення даного спору ця заява не має юридичного значення. Крім того,вимоги про стягнення боргу за Договором та стягнення збитків не є однорідними за своєю правовою природою.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012р. у справі №32/191, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАКТ-Н» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012р. у справі №32/191 без змін.

2. Матеріали справи № 32/191 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г

25.05.12 (відправлено)