Постанова

від 23.04.2012 по справі 27/369

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2012 № 27/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 23.04.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року,

по справі № 27/369 (суддя - Дідиченко М.А.),

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»,

до житлово-будівельного кооперативу «Київ-6»,

про стягнення 197 524,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року у справі № 27/369 за позовом ПАТ «Київенерго» до ЖБК «Київ-6» про стягнення 197 524,75 грн. - позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ЖБК «Київ-6» на користь ПАТ «Київенерго» 124 924,46 грн. - основного боргу, 20 656,00 грн. - збитки від інфляції, 8 149,97 грн. - 3% річних, 300,00 грн. - пені, також, стягнуто судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року у справі № 27/369 скасувати в частині відмови в стягненні пені і розтрочки виконання рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Також, ПАТ «Київенерго» заявило клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року у справі № 27/369, обґрунтовуючи причину пропуску строку несвоєчасним отриманням рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначає що місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги дійшов невірного висновку про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду

За апеляційною скаргою ПАТ «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року ст.ст. 93, 98 ГПК України Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 26.03.2012 року, відновлено строк на апеляційне оскарження вказаного рішення та порушено апеляційне провадження, справу призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник апелянта в судовому засіданні надав усні пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 23.04.2012 року Київським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.

28.02.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є ПАТ «Київенерго»), за договором - енергопостачальна організація, та Житлово-будівельним кооперативом «Київ - 6», за договором - абонент, було укладено договір № 23-0098 на постачання теплової енергії у гарячій воді, (а.с. 21-27 ) надалі за текстом - договір) предметом якого відповідно до п. 1.1. договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором. Згідно п. 2.1 договору, при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. За умовами п. 2.2.1 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах, згідно з додатком № 1 до договору. Відповідно до п. 2.3.1 договору, абонент зобов'язаний додержуватись кількісного споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у додатку № 4 до договору. Відповідно до п. п. 2, 3 вказаного додатку, абонент щомісяця с 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення. Сплату за вказаними документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. Згідно п. 8.1 та п. 8.4 договору, останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року на загальну суму 17 837, 40 грн., що підтверджується наданими ним обліковими картками (табуляграмами) за вказаний період. Посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за надані згідно договору послуги, позивач, з урахуванням часткових оплат відповідача, просив стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Київ - 6" борг у сумі 154 427, 01 грн.

В ході розгляду справи позивач, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем основної заборгованості, подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути заборгованість за надані за договором послуги у розмірі 124 924, 46 грн. (а.с 128).

Місцевий господарський суд при винесені оскаржуваного рішення дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вказаної суми з відповідача. Оскільки належних та допустимих доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем, як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції не подано, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджуються із таким висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідачка вказаної суми, враховуючи наступне.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 20 656,00 грн. та 3 % річних у розмірі 8 149, 97 грн. від простроченої суми за договором, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є правомірним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши повторний перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшла до висновку, що місцевим господарським судом математично вірно обраховано та підставно стягнуто з відповідача на користь позивача 20 656, 00 грн., збитків від інфляції та 8 149, 97 грн. 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача пені у розмірі 300 грн. виходячи з наступного.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.6 додатку № 4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, абонентові нараховується пеня на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої законодавством України.

Разом з тим, в ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що за прострочення платежу за договором може бути стягнута лише така сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Апеляційним господарським судом враховані висновки Вищого господарського суду України в постановах від 14.02.2008 року по справі № 5/2164 та від 13.05.2008 року по справі № 37/371).

Колегія апеляційного господарського суду, перевіривши правильність розрахунку розміру пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені лише в розмірі 300 грн., враховуючи наступне.

Відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої пені (а.с 112-114), посилаючись на те, що наявна заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію спричинена несвоєчасною та неповною оплатою учасниками Житлово-будівельного кооперативу за надані відповідачем послуги та неузгодженістю чинного законодавства щодо тарифів на постачання теплової енергії, тобто скрутне фінансове становище останнього не є наслідком дій чи бездіяльності відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Оскільки доказів понесення ПАТ «Київенерго» збитків у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем наданих за договором послуг як до місцевого господарського суду так і суду апеляційної інстанції подано не було, судова колегія приходить до висновку, що місцевим господарським судом підставно зменшено розмір пені до 300, 00 грн. чим також спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського також критично оцінює доводи апеляційної скарги про безпідставне задоволення відповідної заяви відповідача та розстрочку виконання рішення суду на дванадцять місяців у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, суд має право розстрочити або відстрочити його виконання.

Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Місцевий господарський суд, задовольняючи вказане клопотання, вірно врахував, що скрутне фінансове становище відповідача спричинено несвоєчасною та неповною оплатою учасниками Житлово-будівельного кооперативу за надавані відповідачем послуги та взяв до уваги, що відкриття виконавчого провадження про стягнення з відповідача одночасно всієї суми позовних вимог може призвести до блокування фінансової діяльності ЖБК «Київ - 6», що в значній мірі ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, скаржником не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2012 року у справі № 27/369 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року, по справі № 27/369 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2012 року по справі № 27/369 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 27/369 повернути до господарського м. Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Ткаченко Б.О.