Постанова

від 14.05.2012 по справі 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2012 року Справа № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Проценко О.І.,

Воронцової Н.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Саламахина О.Д.,

представника відповідача - Терешка А.М.,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 16.01.2012 у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011

за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (вул. Самокіша, 30, м. Сімферополь, 95000)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" (вул. Ген. Острякова, 171, кв. 3, м. Севастополь, 99055),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кримської республіканської спілки споживчих товариств (вул. Самокіша, 30, м. Сімферополь, 95011)

про визнання договору про дольову участь недійсним,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2005 Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (далі - Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс - ВЛ" (далі - ТОВ "Експресс - ВЛ"), в якому просило суд визнати недійсним договір від 12.02.1997 про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у директора Севміськкоопринкторгу були відсутні повноваження на відчуження майна або передачу його в оренду без згоди власника, яким є позивач, крім того, зазначений договір суперечить меті діяльності позивача. Також позивач вказує на те, що спірний договір був укладений від імені юридичної особи, якої на момент вчинення правочину не існувало, відтиск печатки на договорі не відповідає відтиску печатки Севміськкоопринкторгу.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 30.03.2011 позовні вимоги задоволено повністю: договір сторін про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії від 12.02.1997 визнано недійсним, як такий, що не відповідає статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 рішення місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована статтею 63 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), де зазначалось, що у разі наступного схвалення угоди особою, від імені якої вона укладена неповноважним представником, така угода створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 30.03.2011 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 скасовані, справу № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, оскільки судами не досліджені всі фактичні обставини справи, а саме: достеменно не з'ясовано хто був власником майна, що підлягало реконструкції, в якому порядку власник приймає рішення про реконструкцію, в чому вона полягає, яке реконструйоване майно в даному випадку отримав власник? Хто був власником майна в період з 1989 до 1997 року? Коли дійсно будувалось кафе "Експресс-ВЛ" і хто дійсно давав згоду на будівництво кафе на перекритті ринку.

Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом позивач надав пояснення, в яких виклав обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

Позивач зокрема зазначає, що оспорюваний договір був укладений без згоди власника майна (Кримспоживспілки), що є грубим порушенням частини четвертої статті 41 Конституції України, статті 4 Закону України "Про власність", абзацу 2 частини першої статті 9, статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", а також пункту 39 Статуту Кримспоживспілки, а тому на підставі статті 48 ЦК УРСР підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону. Договір був укладений від імені Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки, якого станом на 12.02.1997 не існувало, воно було створено постановою правління Кримспоживспілки лише 05.06.1998, а Севміськкоопринкторг станом на 12.02.1997 не був структурним підрозділом позивача, внаслідок чого оспорюваний договір не відповідає статтям 26, 29 ЦК УРСР. Підробка печатки на договорі, а також висновок експерта № 3307 від 10.02.2006 по цій справі про те, що у пункт 6.4 договору від 12.02.1997 зміни у вигляді додруковування не вносились, свідчать про те, що цей договір був підписаний колишнім директором Севміськкоопринкторгу ОСОБА_4 не раніше 2001 року, тобто коли він вже не був представником позивача. При цьому, немає підстав вважати, що позивач наступними своїми діями схвалив цей договір, тому останній не міг створювати цивільних прав та обов'язків, через що також підлягає визнанню недійсним за статтею 63 ЦК УРСР. Крім того, позивач зазначив, що згідно письмових доказів кафе було побудовано ще у період з 1989 по 1991 роки, тобто задовго до укладення оспорюваного договору, що вказує на ознаки мнимої угоди (частина перша статті 58 ЦК УРСР), про це також свідчить те, що оспорюваний договір відповідачем не виконувався. Згідно преамбули договору сторони керуються положеннями ЦК УРСР про сумісну діяльність (статті 430-433 ЦК УРСР), проте розподіл результатів сумісної діяльності згідно розділу 5 договору не відповідав положенням вказаних статей, внаслідок чого на підставі статті 48 ЦК УРСР договір від 12.02.1997 підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.01.2012 у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011 у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду із відповідним позовом після спливу строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду, Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 16.01.2012, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір від 12.02.1997 про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що Управлінням "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки не був пропущений строк позовної давності, оскільки останній не уповноважував нікого укладати спірний договір, не знав і не міг знати про його існування до 2005 року, про що свідчать відповідні письмові докази, долучені до матеріалів справи, зокрема: у матеріалах справи є незаперечні докази того, що текст договору про дольову участь у реконструкції не міг бути складений раніше 2001 року, а значить ОСОБА_4 підписав договір, вже не будучи директором Севміськкоопринкторгу і не маючи повноважень на представництво інтересів позивача; відтиск печатки Севміськкоопринкторгу як на договорі та його додатках, так і на акті держтехкомісії про прийом в експлуатацію об'єкту підроблений разом з підписом директора ОСОБА_5

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2012 апеляційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки було прийнято до провадження суду та справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Сікорської Н.І., суддів Остапової К.А., Ткаченка М.І.

За розпорядженням заступника голови суду від 06.03.2012 у зв'язку із відрядженням судді Остапової К.А. її замінено на суддю Проценко О.І та у зв'язку із відпусткою судді Ткаченка М.І. його замінено на суддю Фенько Т.П.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 04.04.2012 у зв'язку із відпусткою судді Сікорської Н.І. її замінено на суддю Воронцову Н.В.; головуючим суддею по справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011 призначено ОСОБА_6

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні, призначеному на 14.05.2012, представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити по мотивам, викладеним у ній; представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та висловив позицію щодо законності рішення місцевого господарського суду; третя особа не скористалася своїм правом на участь у судовому засіданні її представника, про дату, час та місце засідання була повідомлена належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи, за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 12.02.1997 між ТОВ "Експресс-ВЛ" в особі директора ОСОБА_7, діючої на підставі Статуту, та Севміськкоопринкторгом, який зазначений у договорі як структурний підрозділ Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту, було укладено договір про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку (т.1 а.с. 13-15, далі - договір).

Предметом договору є спільна діяльність сторін по дольовій участі у реконструкції вже існуючого приміщення лабораторії (частини головного корпусу центрального ринку), результатом якої є зведення будови на перекритті та стінах лабораторії для розміщення в ньому кафе "Експрес-ВЛ", що розташована на земельній ділянці по вулиці Щербака в місті Севастополі на території Центрального ринку (п.п. 1.1 договору).

Згідно із п.п. 1.2 договору кафе "Експрес-ВЛ" у відповідності до проектної документації представляє собою будову, яка сполучається з основною будівлею (головним корпусом Центрального ринку), фундаментом якої слугують стіни та перекриття лабораторії, розташовані у полупідвалі основної будівлі.

Договір набирає сили з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.п. 4.1 договору).

Розділом 5 договору встановлено, що після закінчення реконструкції та здачі об'єкту в експлуатацію, розподіл результатів спільної діяльності здійснюється у наступному порядку: у власність відповідача переходить кафе "Експрес-ВЛ", площею будови за зовнішньою стороною 89,4 кв. м, що зазначене на плані літерою А2, внутрішня площа будови 73,4 кв. м (п.п. 5.1 договору); незавершене будівництво, обладнання, матеріали та інші цінності, що придбані для реконструкції об'єкту за договором (п.п. 5.2 договору); Севміськкоопринкторг отримує зазначені у п. 2.1 Договору виконані роботи загальною кошторисною вартістю 13332 грн (прибраний та заасфальтований майданчик біля входу у пасаж площею 30 кв. м, реконструйовані сходи та встановлення чавунних ґрат, асфальтування площі 100 кв. м біля входу у пасаж).

За угодою до договору, що є невід'ємною частиною договору, сторони домовилися, що збудоване за рахунок відповідача кафе "Експресс-ВЛ" загальною площею 89,4 кв. м є власністю відповідача (т.1, а.с. 16).

Вважаючи договір про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку від 12.02.1997 таким, що не відповідає нормам діючого на час укладення правочину законодавства та порушує права позивача, останній звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.

Так, під час розгляду справи в апеляційній інстанції колегією суддів встановлено, що 30.11.1993 на підставі розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації (ОКПО №22240466) проведена державна реєстрація відповідача як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 68-86; т. 4 а.с. 113-114).

05.08.1998 здійснена державна реєстрація позивача - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (ОКПО 30026756) як юридичної особи із структурними підрозділами (філіями), у тому числі в місті Севастополі (т.1 а.с. 20-24; т. 3 а.с. 6; т. 4 а.с. 68-69, 95). Ця юридична особа входить до Кримської республіканської спілки споживчих товариств (ОКПО 05501267) (т. 1 а.с. 94-105; т. 3 а.с. 7; т. 4 а.с. 96). До цього, в місті Севастополі існували засновані Кримською республіканською спілкою споживчих товариств юридичні особи: з 24.01.1994 Севастопольський міськкоопринкторг (ОКПО 20750312), яке зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 13.06.1994 за № ПК-11/6955, про що 18.09.1996 видане відповідне свідоцтво (т.1 а.с. 23); постановою засновника від 12.06.1997 № 108 Севастопольський міськкоопринкторг підлягав реорганізації в структурний підрозділ Кримспоживспілки. Постановою правління Кримспоживспілки від 05.06.1998 № 96 було створено управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки, у склад якого як структурний підрозділ увійшов Севастопольський міський ринковий торг управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (Севастопольський міськкоопринкторг). 12.08.1998 позивачем затверджено Положення про цю філію, за яким філія є правонаступником юридичної особи - Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312); вказане Положення про філію позивача було зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 28.03.2000 за № ФЛ-11/10755 та того ж дня внесені відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про філію з ОКПО 20750312, тобто з тим же ОКПО, який мала юридична особа Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (т.1 а.с. 18-19, 28-29, 36-37).

19.11.2003 Севастопольською міською державною адміністрацією за № ФЛ-11/12491 погоджено Положення про Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (т.1 а.с. 30-35), за цим Положенням Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (скорочена назва "Міськкоопринкторг") є структурним підрозділом (без права юридичної особи) Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки, але має самостійний баланс, розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках, печатку та штамп з своєю назвою.

Отже, на час укладення спірного договору існувала юридична особа споживче госпрозрахункове підприємство Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга" (Севастопольський міськкоопринкторг), який діяв на підставі Статуту споживчого госпрозрахункового підприємства Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга", затвердженого головою правління Кримспоживспілки у 1994 році (т.2 а.с. 49-51).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, акт безвідплатного прийому-передачі колгоспними ринками м. Севастополя ринку Управління від червня 1987 (т. 8 а.с. 132-137), акт прийому-передачі Управління колгоспними ринками м. Севастополя із відання Управління торгівлі Кримоблспоживспілки від 28.07.1987 із відання Управління торгівлі у відання Кримоблспоживспілки передано, зокрема, Центральний ринок (т. 7 а.с. 5-8).

Протягом 1988-1991 років здійснювалося будівництво закусочної "Пишки" (у подальшому перейменованої у кафе "Експрес"), про що свідчать наказ Управління громадського харчування Виконкома міськради від 08.01.1988 № 11 "Про підготовку до проведення Дня народження міста у 1988 році"; відповідні робочі проекти щодо пристрою вітражів та крівлі у закусочної "Пишки" на центральному ринку, де замовником виступав Комбінат громадського харчування; рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 14.08.1990 № 9/329 "Про виділення додаткових коштів дирекції "Експрес", відповідно до якого було виділено додаткові кошти дирекції "Експрес" для оплати робіт по капітальному ремонту кафе "Експрес" у сумі 30,0 тис. руб.; акт державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого об'єкту реконструкцією лабораторії з прибудовою кафе "Експрес ВЛ", розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 від 11.10.2001, відповідно до якого будівельно-монтажні роботи здійснювалися протягом 1989-1991 років (т. 1, а.с. 131-151; т. 6, а.с. 3-14, 39-50).

Сторони не оспорюють того факту, що головний корпус за літерою "А" (пасаж) в місті Севастополі, вул. Щербака, 1, був та є власністю Кримської республіканської спілки споживчих товариств, про що останньому на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.06.2000 № 971-р було видано свідоцтво від 30.10.2002 (а.с. 57 т. 1, а.с. 103-106 т. 2), його титульним власником зараз є позивач, а станом на 12.02.1997 - юридична особа - Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312).

Як вже зазначалось, 12.02.1997 за пропозицією відповідача від 05.02.1997 (т. 3, а.с. 12) між відповідачем та Севміськкоопринкторгом, що виступає як структурний підрозділ від імені юридичної особи - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в особі директора ОСОБА_4, у простій письмовій формі був укладений договір про дольову участь у реконструкції частини вказаної будівлі пасажу, а саме, реконструкції перекриття приміщення лабораторії з надбудовою прибудови до першого поверху пасажу (т.1, а.с. 13-17).

Відповідно до пункту 39 Статуту Кримспоживспілки, що був прийнятий на ХІІ з'їзду споживчої кооперації Криму 24.12.1993 (т. 7, а.с. 95-121), Кримспоживспілка самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. Він реалізує права власника через свої органи (з'їзд, рада, правління) у відповідності з їхньою компетенцією, визначеною цим Статутом.

Відповідно до абзацу 2 розділу І Статуту споживчого госпрахункового підприємства Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга", затвердженого головою правління Кримспоживспілки у 1994 році, що діяв на час підписання спірного Договору (т.2 а.с. 49-51), підприємство є споживчим госпрозрахунковим та знаходиться у власності Кримспоживспілки. Підприємство у своїй діяльності керується діючим законодавством України, Республіки Крим, постановами Кримспоживспілки та даним Статутом.

Розділом ІІІ зазначеного Статуту визначені повноваження директора підприємства, зокрема, що останній розпоряджається на основі права повного господарського відання майном та коштами, закріпленими за підприємством, укладає договори, відкриває в установах банку розрахункові та інші рахунки; без погодження власника (Кримспоживспілки) не має право на відчуження майна, або передачу в оренду.

Під час укладення Договору ОСОБА_4 був директором Севміськкоопринкторга та був звільнений за розпорядженням від 28.07.1998 № 181-р з 28.07.1998 (т. 2, а.с. 19-20), з 29.07.1998 директором Севастопольського міськкоопринкторга призначений ОСОБА_5 (т. 2, а.с.22-23). При цьому, за висновком судової експертизи по даній справі підпис від імені ОСОБА_4 виконаний ним (т.3, а.с. 84-88), але відтиск печатки на цьому договорі не відповідає наданому зразку печатки, що встановлено висновком судової експертизи по цій справі (т.3, а.с. 91-106).

Спірний договір у встановленому Статутом порядку із Кримспоживспілкою не погоджувався. Доказів протилежного відповідач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надав.

Станом на травень 2001 року відповідачем за проектом (замовлення № 8254/2001), який розроблений Севастопольською філією державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "Дніпроектреконструкція", здійснена реконструкція перекриття лабораторії пасажу, в результаті якої створена нова річ - кафе "Експресс-ВЛ", цей об'єкт нерухомості 11.10.2001 прийнятий в експлуатацію державною комісією, про що складений Акт державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого об'єкту реконструкцією лабораторії з прибудовою кафе "Експрес ВЛ", розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1.

Із змісту даного Акту вбачається, що за замовленням відповідача була здійснена реконструкція, в результаті якої збудовано кафе загальною площею 119 кв. м (миюча і кухня 45,6 кв. м, обідня зала - 73,4 кв. м). Будівельно-монтажні роботи здійснювались з 1989 по 1991 роки. У склад державної комісії входив директор Севміськкоопринкторгу ОСОБА_5, який підписав зазначений акт та скріпив його печаткою. Проте, зазначений факт спростовуються висновками експерта № 3307 за судовою технічною експертизою від 10.02.2006, якою встановлено, що відтиснення печатки "горкоопринторг код 20750312" на зазначеному акті не відповідають відтисненням печатки "горкоопринторг код 20750312", представленим на дослідження як зразки (т. 3, а.с. 91-106). Щодо наявного підпису в акті напроти прізвища ОСОБА_5, то відповідно до висновку експерта від 26.07.2005 № 2/136 (т.3, а.с. 70-71) підписи від імені ОСОБА_5 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою, на чому також зауважує представник позивача.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 6.4 оспорюваного договору додатком до нього визначено, зокрема: вищезазначений проект кафе "Експрес ВЛ" (замовлення № 8254/2001), на підставі якого дійсно відбувалась реконструкція (т.1, а.с. 111-130), при цьому відсутність факту додруковування підтверджується висновками експерта № 3307 за судовою технічною експертизою від 10.02.2006 (т.3, а.с. 91-106).

Отже, зазначене свідчить про той факт, що спірний договір був надрукований та підписаний упродовж 2001 року, при цьому ОСОБА_4 у 2001 році вже не був директором Севміськкоопринкторга.

30.10.2001 право власності на новостворену в результаті реконструкції перекриття пасажу річ, а саме: прибудови обідньої зали за літерою "А2" площею 73,4 кв. м до будівлі № 1 по вул. Щербака міста Севастополя, оформлено за відповідачем, що підтверджується відповідним свідоцтвом (т.5, а.с. 25).

У період з 1998 по 2005 роки, крім вказаного вище спірного договору, між позивачем та Севастопольським міськкоопринкторгом існували правовідносини з оренди торгового павільйону площею 104 (105) кв. м, на Центральному ринку, фактично об'єктом оренди було перекриття лабораторії пасажу (т.1, а.с. 38-54).

Слід також зазначити, що 05.11.2008 кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 припинена за відсутністю в її діях складу злочину за частиною другою статті 364 та частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, за недоведеністю - за частиною другою статті 366, частиною третьою статті 358, статтею 15, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, але порушена справа за фактом ознак злочину за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, яка з 26.11.2008 зупинена через не встановлення особи, яка здійснила злочин (т. 3 а.с. 122-124, 133-134; т. 4 а.с. 15-27, 29, 31, 33, 40, 97-105, т. 7 а.с. 3-4).

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки Договір було укладено до набрання чинності ЦК України від 16.03.2003, суд при розгляді даної справи до правовідносин між сторонами застосовує положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963.

Судовою колегією встановлено, що на спірні правовідносини, зокрема щодо визнання недійсним спірного договору, розповсюджувались положення Глави З (Правочини) ЦК УРСР. Зазначена глава, крім вимог, яким мають відповідати правочини, містить норми, недотримання яких може призвести до визнання правочинів недійсними, зокрема це норми статей 48-58 ЦК УРСР.

Однією з підстав, на яку посилається заявник апеляційної скарги в обґрунтування доводів недійсності договору, є підписання його колишнім директором Севастопольського "Міськкоопринкторг" у 2001 році, що, у свою чергу, свідчить про укладення угоди не уповноваженою особою.

Згідно із статтею 29 ЦК УРСР у редакції, яка діяла на момент укладення спірного правочину, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Відповідно до статті 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути згідно зі статтею 48 ЦК УРСР визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що Вищий арбітражний суд України у пункті 9.2 своїх Роз'яснень "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 № 02-5/111, зазначив що у випадку наступного схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень на укладення угоди, вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності цих повноважень задоволенню не підлягає. При цьому, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Як вже зазначалось, на час укладення спірного договору існувала юридична особа споживче госпрозрахункове підприємство Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (Севастопольський міськкоопринкторг), а не Севміськкоопринкторг, який зазначений у договорі як структурний підрозділ Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки, яке, у свою чергу, було створено лише 05.08.1998.

Як встановлено колегією суддів під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, спірний договір був надрукований та підписаний упродовж 2001 року, коли ОСОБА_4 вже був звільнений з посади директора, а тому вказані обставини свідчать про той факт, що ОСОБА_4, підписуючи спірний договір, діяв не у межах повноважень , при цьому, за висновком судової експертизи по даній справі відтиски печаток на спірному договорі, додатках до нього та акті держтехкомісії не відповідають відтиску печатки Севміськкоопринкторгу.

Крім того, оспорюваний договір у встановленому Статутом порядку із Кримспоживспілкою не погоджувався, як і не погоджувався робочий проект реконструкції кафе "Експресс-ВЛ", як це передбачалось п.п. 2.1. договору.

Більш того, зведення та капітальний ремонт кафе відбувалося ще з 1988 року, тобто задовго до укладення спірного договору. Як до, так і після укладення оспорюваного правочину, а саме до 2005 року, між сторонами укладались відповідні договори оренди, об'єктом оренди яких незмінно було перекриття лабораторії пасажу.

Таким чином, не можна стверджувати про наступне схвалення Управлінням "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки спірного договору, з огляду на його необізнаність щодо факту укладення цього договору до 2005 року, унаслідок чого оспорюваний договір за приписами статей 48, 63 ЦК УРСР є недійсним.

Стосовно строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Так, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (стаття 71 ЦК УРСР).

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності (стаття 74 ЦК УРСР).

Згідно статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (стаття 76 ЦК УРСР).

Згідно із статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Як стверджує позивач про своє порушене право він дізнався з листа від 21.01.2005 № 4, у якому відповідач уперше заявив про наявне у нього право власності на обідню залу кафе.

Застосовуючи наслідки пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що із змісту Статуту Кримспоживспілки, що був прийнятий на ХІІ з'їзду споживчої кооперації Криму 24.12.1993 та діяв під час укладення спірного договору, вбачається, що фінансово-господарська діяльність Севастопольського міськкоопринкторгу контролюється відповідною ревізійною комісією Кримспоживспілки, а тому про будь-які порушення як позивач так і Кримспоживспілка повинні були знати, у тому числі про дії, які суперечать приписам Статуту, зокрема розпорядженням майном без відповідного погодження; директор Севміськоопринкторгу ОСОБА_5 входив до складу державної технічної прийомної комісії з прийому в експлуатацію закінченого реконструкції кафе "Експресс-ВЛ"; крім того позивач має право власності, зокрема, на головний корпус Центрального ринку в цілому, який складається, зокрема, з головного корпусу літ. "А", яке розташоване на вул. Щербака, 1, про що останньому на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.06.2000 № 971-р було видано свідоцтво від 30.10.2002, при цьому свідоцтво про право власності на кафе "Експресс-ВЛ" було видано відповідачу також на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації (до внесення у нього виправлень) ще 30.10.2001.

Однак, колегія суддів не може цілком погодитись з даними твердженнями суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, упродовж 1998-2005 років між сторонами у справі існували правовідносини з оренди перекриття лабораторії пасажу площею 104 (105) кв. м, розташованого на території головного корпусу Центрального ринку, про що свідчать відповідні договори оренди та акти приймання-передачі майна (т. 1, а.с. 38-53).

Так, із договору здачі в оперативну оренду основних засобів від 27.12.1999 № 89 та із типового договору від 01.01.2002 № 45, укладених між Севастопольським міськкоопринкторгом (Орендодавець) та ТОВ "Експрес-ВЛ", вбачається, що оперативна оренда передбачає передачу орендатору права користування основними засобами, які належать орендодавцю на строк не більше одного року із обов'язковим поверненням цих основних засобів орендодавцю, при цьому передача основних засобів в оперативну оренду не означає передачу орендатору права власності на це майно. Власником орендованих основних засобів залишається орендодавець, а орендатор користується ними протягом строку оренди, без права суборенди та без права приватизації.

Із договору оренди об'єкту нерухомості власного підприємства Кримспоживспілки від 01.01.2003 № 115, укладеного між Севміськкоопринкторгом (Орендодавець) та ТОВ "Експрес-ВЛ", та із договору оренди об'єкту нерухомості власного підприємства Кримспоживспілки від 02.01.2004 № 15, укладеного між "Кримкоопринкторг" (Орендодавець) та ТОВ "Експрес-ВЛ", вбачається, що ці договори передбачають передачу орендатору права використування об'єкту оренди, якій належить орендодавцю на строк не більше одного року з обов'язковим поверненням об'єкту оренди орендодавцю.

Судова колегія зазначає, що упродовж дії цих договорів орендатор виконував свої обов'язки щодо сплати орендної плати та пролонгації договорів належним чином, при цьому в жодному з цих договорів не зазначалось наявність права власності на кафе "Експрес" у відповідача, а навпаки власником об'єкту оренди був зазначений позивач чи його структурні підрозділи, при цьому, ніяких змін під час дії цих договорів сторонами в них не вносилось.

Разом з тим, відповідач лише у 2005 році повідомив позивача, надіслав листа від 21.01.2005 за вих. № 4, про наявність у нього права власності на кафе "Експресс-ВЛ", унаслідок чого колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги щодо непорушення строків позовної давності обґрунтованими та такими, що підтверджуються певними доказами.

При цьому, відповідачем у порушення вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду доказів того, що позивачу могло б бути відомо про існування спірного договору та відповідного свідоцтва про право власності на кафе "Експрес" ще до 2005 року.

Невстановлення зазначених обставин судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення спору у даній справі та прийняття незаконного рішення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.01.2012 у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати договір від 12.02.1997 про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку недійсним.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді О.І. Проценко

Н.В. Воронцова

Розсилка:

1. Кримська республіканська спілка споживчих товарів (вул. Самокіша, 30, м. Сімферополь, 95011)

2. Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (вул. Самокіша, 30, м. Сімферополь, 95000)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" (вул. Ген. Острякова, 171, кв. 3, м. Севастополь, 99055)