Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а/0470/4591/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/4591/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі судового засідання Салюк Л.Ю.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби про поновлення на посаді та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби, відповідач), в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви, поданих до суду 08.05.2012 р., просить:

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби;

- стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;

- стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 заборгованість по витратах за відрядження в сумі 582,35 грн.;

- стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки за витратами на відрядження та по заробітній платі по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позову зазначено, що наказом ДПІ у Ленінському районі від 14.03.2012 р. №45-о позивач була звільнена з посади начальника юридичного відділу на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності. ДПІ у Ленінському районі була реорганізована шляхом перетворення у ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби. Під час перетворення відбулося скорочення штатної чисельності працівників відповідача шляхом ліквідації у структурі відповідача підрозділу податкової міліції, штатна чисельність юридичного відділу не змінилась. Позивач вважає, що її звільнення відбулося з порушенням вимог ч.2, ч.3 ст.36, п.1 ч.1, ч.2 ст.40, ст.42, ст.49-2 КЗпП України та зазначає, що відповідач як існував, так існує як юридична особа з таким самим ідентифікаційним кодом; відповідач залишився органом державної податкової служби, завдання, функції та повноваження якого визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні"; реорганізація відповідача шляхом перетворення не мала наслідками зміни в організації роботи юридичного відділу; реорганізація відповідача шляхом перетворення не мала наслідками зміни істотних умов праці при продовженні роботи на посаді начальника юридичного відділу - пільги, режим роботи, найменування посади залишились тими ж самими. Позивача влаштовувала займана посада та вона бажала продовжувати працювати. З 29.12.2011 р. по 14.03.2012 р. позивачу не пропонували будь-яку іншу посаду. Якби відбувалось скорочення чисельності чи штату працівників юридичного відділу позивач мала б переважне право на залишення на роботі, оскільки на посаді начальника юридичного відділу безперервно працювала з 07.09.2008 р. Також позивача вказує, що в грудні 2011 р. та в січні 2011 р. за наказами відповідача перебувала у відрядженнях до ДПС України у м.Києві та господарського суду Запорізької області, проте витрати на відрядженн в загальній сумі 582,35 грн. позивачу виплачені не були. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх, проте в судовому засіданні погодилась, що надані представником відповідача докази підтвердили факт виплати позивачу в повному обсязі витрат на відрядження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 981 від 21.09.2011р. «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» у зв'язку з реорганізацією штатну чисельність працівників ДПІ у Ленінському районі зменшилась з 153 працівників до 124. Юридичний відділ ДПІ у Ленінському районі, який очолювала ОСОБА_1 системно не виконував ряд показників, неодноразово про дані факти вказувалось листами ДПА у Дніпропетровській області. Згідно ст.43 КЗпП України до профкому відповідача з поданням 13.02.2012 р. звернувся Голова Комісії з проведення реорганізації ДПІ у Ленінському районі про надання згоди на звільнення у зв'язку з скороченням штатної чисельності начальника юридичного відділу ОСОБА_1, на що профспілковий комітет надав згоду. При скороченні штатної чисельності ОСОБА_1 при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації не мала переваги в залишенні на роботі, передбачені ст.42 КЗпП України. На посаді ОСОБА_1 працювала з 07.08.2008 р., що не підпадає під п.3 ст.42 КЗпП України (тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві). 14.03.2012 р. ОСОБА_1 було надано список вакантних посад ДПІ у Ленінському районі станом на 14.03.2012р. Зі списком ОСОБА_1 ознайомитись відмовилась, про що складено Акт відмови від підпису. 14.03.2012р. наказом ДПІ у Ленінському районі № 45-о позивач була звільнена з посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Отже, враховуючи вищевикладене, звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням з посади начальника юридичного відділу відбулось правомірно та обґрунтовано. Також, позивачу в повному обсязі виплачено кошти на відрядження. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в органах державної податкової служби працювала з 07.07.2000 р. Цього ж дня позивачем було прийнято присягу державного службовця.

07.08.2008 р. ОСОБА_1 прийнята на посаду начальника юридичного відділу ДПІ у Ленінському районі по переводу з ДПІ у Бабушкінському районі, як така, що пройшла за конкурсом.

29.12.2011 р. позивача попереджено про наступне вивільнення.

29.12.2011 р. ДПІ у Ленінському районі подано до Ленінського районного центру зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників, в тому числі і позивача.

27.02.2012 р. протоколом №2 засідання профспілкового комітету ДПІ у Ленінському районі надано згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням штатної чисельності інспекції.

14.03.2012 р. позивача ознайомили з наявними вакансіями в ДПІ у Ленінському районі (серед яких були відсутні вакансії у юридичному відділі) та у зв'язку з відмовою позивача від підпису про ознайомлення з наявними вакансіями, працівниками ДПІ у Ленінському районі складено акт №2 „Про відмову від підпису".

14.03.2012 р. на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі №45-о „Про звільнення з роботи ОСОБА_1" позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

15.03.2012 р. наказом ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби №4-0 на посаду начальника юридичного відділу прийнято ОСОБА_2 по переводу з Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції.

Питання припинення перебування на публічній службі внаслідок реорганізації публічного органу нормами спеціального законодавства не врегульовані, внаслідок чого при розгляді справ даної категорії застосуванню підлягають норми КЗпП України.

На підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України при реорганізації юридичної особи може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 р. №981 „Про утворення органів Державної податкової служби" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції за переліком згідно додатків. Додатком № 2 до постанови визначено, що ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби утворюється шляхом перетворення ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська.

14.03.2012 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - ДПІ у Ленінському районі (ідентифікаційний код 20288842) в результаті злиття, приєднання, поділу та перетворення та внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби (ідентифікаційний код 20288842) шляхом перетворення.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" N 755-IV від 15.05.2003 р. юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 21 Закону України „Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про їх державну реєстрацію.

Згідно п.п.5, 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. №1074 орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади.

Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні" статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності після утворення територіальні органів Державної податкової служби, не змінились.

Наказом ДПА у Дніпропетровській області №278 від 08.12.2011 р. „Про доведення чисельності державних податкових інспекцій області та підготовки тимчасових структур ДПІ" штатна чисельність ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби становить 124 одиниці та не включає в своєму складі підрозділи податкової міліції та слідчі підрозділи.

Згідно штатного розпису ДПІ у Ленінському районі, затвердженого 23.01.2012 р. загальна кількість штатних посад складала 153 одиниці, з них юридичний відділ - 5 одиниць (1 посада - начальник юридичного відділу, 4 посади - головний державний податковий інспектор).

Згідно тимчасового штатного розпису ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби, затвердженого 26.01.2012 р. загальна кількість штатних посад складала 124 одиниці, з них юридичний відділ - 5 одиниць (1 посада - начальник юридичного відділу, 4 посади - головний державний податковий інспектор).

З огляду на встановлені факти та наведені правові норми, ДПІ у Ленінському районі була реорганізована шляхом перетворення у ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби; ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби є правонаступником прав та обов'язків ДПІ у Ленінському районі; ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби має такий же статус, функції та правові основи діяльності, як і ДПІ у Ленінському районі; в процесі реорганізації ДПІ у Ленінському районі шляхом перетворення в ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби відбулося скорочення штатної чисельності працівників шляхом ліквідації у структурі відповідача підрозділу податкової міліції за рахунок якого відбулося збільшення штатної чисельності підрозділу податкової міліції у структурі ДПІ у Красногвардійському районі Державної податкової служби.

Внаслідок реорганізації шляхом перетворення юридичний відділ ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби складається з тієї ж кількості штатних працівників, що і юридичний відділ ДПІ у Ленінському районі - 5 одиниць (1 посада - начальник юридичного відділу, 4 посади - головний державний податковий інспектор).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що інші працівники юридичного відділу у кількості 4 особи були переведені на відповідні посади юридичного відділу ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби без будь-яких змін умов праці.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40).

Частиною 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України „Про державну службу" зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.

Таким чином, реорганізація державної установи шляхом перетворення з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що реорганізується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівника ліквідованої установи. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 17.11.2011 р. та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.01.2012 р. у справі №К/9991/11204/11.

Отже, дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, що реорганізація органу державної податкової служби не вплинула на чисельність та штат працівників юридичного відділу; фактичні зміни в організації виробництва і праці юридичного відділу та начальника юридичного не відбулися; юридичний факт змін в організації виробництва і праці, який є підставою для звільнення працівника за ч.1 ст.40 КЗпП України відсутній.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на систематичне невиконання ОСОБА_1 ряда показників, оскільки цей факт не доведений належними доказами та підставою для звільнення позивача зазначено не невиконання позивачем службових обов'язків, а реорганізацію та скорочення штатної чисельності ДПІ у Ленінському районі.

Також, судом не беруться до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності у позивача жодної з переваг на залишення на посаді, передбачені ст.42 КЗпП України. Суд виходить з того, що фактично не відбулося скорочення штатної чисельності юридичного відділу та посади начальника юридичного відділу. Призначення на посаду начальника юридичного відділу ОСОБА_2 не можна розглядати як застосування ст. 42 КЗпП України щодо переваг на користь ОСОБА_2, оскільки на час звільнення ОСОБА_3 з займаної посади ОСОБА_2 не був працівником ДПІ у Ленінському районі, а був переведений вже після звільнення позивача 15.03.2012 р. з Дніпропетровської МДПІ.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем вимоги зазначених правових норм щодо працевлаштування позивача у перетвореній організації виконані не були, жодної аналогічної посади в ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби позивачу запропоновано не було, а тому, трудові гарантії ОСОБА_1, як працівника, були порушені, та захист порушеного права можливий шляхом відновлення правового становища позивача.

Отже, наказ ДПІ у Ленінському районі „Про звільнення з роботи ОСОБА_1" від 14.03.2012 р. №45-о є протиправним.

Проте, позивачем не заявлена вимога про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу.

З цього приводу суд зазначає, що позивача було звільнено саме на підставі цього наказу та без його скасування неможливо в повній мірі відновити порушені права позивача. За наведених обставин та відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне скасувати наказ ДПІ у Ленінському районі „Про звільнення з роботи ОСОБА_1" від 14.03.2012 р. №45-о.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП встановлено, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Відповідно до ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

Як було встановлено вище, посада начальника юридичного відділу зберіглася у ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби.

На підставі п.7 ч.1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Суд бере до уваги той факт, що фактично 14.03.2012 р. позивач була допущена до роботи в новоствореній ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби, оскільки саме вона на підставі Плану заходів з проведення реорганізації ДПІ у Ленінському районі, затвердженого 23.11.2011 р., здійснювала дії щодо оформлення, подання та отримання документів, які стосувались державної реєстрації 14.03.2012 р. ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби.

На підставі ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 237 КАС України.

З огляду на зазначене, та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17.11.2011 р., суд вважає, що порушене право позивача на працю має бути відновлено шляхом поновлення позивача на посаді начальника юридичного відділу ДПІ у Ленінському районі Державної податкової служби.

Як зазначено в ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин, позивачу повинна бути нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу, тобто до поновлення на посаді.

Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, дослідивши надані до матеріалів адміністративної справи письмові докази в їх сукупності, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді начальника юридичного відділу та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по витратах за відрядження в сумі 582,35 грн. та середній заробіток за час затримки за витратами на відрядження.

В судовому засіданні з'ясовано, що наказами ДПІ у Ленінському районі від 05.12.2011 р. №48-к „Про направлення на семінар-нараду ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до м.Києва" та від 25.01.2012 р. №4-к „Про направлення у відрядження ОСОБА_1 до м.Запоріжжя" позивач направлялась у відрядження до м. Києва та м.Запоріжжя.

Долученими до матеріалів справи копіями звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та платіжних доручень від 23.03.2012 р. №1, від 09.04.2012 р. №2, від 20.04.2012 р. №749 доведено, що позивачу були компенсовані витрати на відрядження.

В судовому засіданні позивач визнала неправомірність своїх вимог в частині стягнення коштів на відрядження, проте письмової заяви про відмову від частини позовних вимог суду не надала.

Судом також враховано, що компенсація витрат на відрядження була здійснена відповідачем несвоєчасно, проте вважаючи, що внаслідок поновлення позивача на посаді з відповідача буде стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд вважає безпідставними вимоги позивача про додаткове стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за витратами на відрядження.

Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення витрат на відрядження та середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачу належить відмовити.

Також, в судовому засіданні було розглянуто питання представника відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду.

Згідно ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що про порушення права, яке стало підставою для звернення до суду з позовом про поновлення на посаді, позивач дізналась 14.03.2012 р. коли отримала наказ ДПІ у Ленінському районі №45-о „Про звільнення з роботи ОСОБА_1".

До суду позивач направила адміністративний позов поштою 14.04.2012р., що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим конвертом з відбитком календарного штемпеля пошти «14.04.12».

Відповідно до ч.9 ст.101 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Згідно до п.73 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Таким чином, позивачем строк звернення до суду з позовом не пропущений.

Згідно п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, до негайного виконання повинна бути звернута вимога позивача про поновлення на посаді та виплата позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми заробітної плати за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 14.03.2012 р. №45-о „Про звільнення з роботи ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби та виплати середнього заробітку за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 травня 2012 року.

Суддя М.В. Бондар