Постанова

від 09.09.2008 по справі 26/123

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/123

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.09.2008                                                                                           № 26/123

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Бондар  С.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Кальчев Л.В. – юрист

від відповідача – представник не з‘явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.05.2008

 у справі № 26/123 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімічні екологічні технології технології"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 55165,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.05.2008р. у справі № 26/123 позов Державного підприємства  “Дарницький вагоноремонтний завод ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімічні екологічні технології ” про стягнення 55 165,48  грн. було задоволено в частині стягнення 40 000 грн. основного боргу в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство  “Дарницький вагоноремонтний завод ”звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить його змінити в частині відмови в задоволені позовних вимог по стягненню з відповідача 7 280,00 грн. - пені,  2 800, 00 грн. –7% за прострочення виконання зобов‘язання понад   30 днів,  6 000,00 грн. – інфляційних збитків, 680, 55 грн. –3% річних, посилаючись на те, що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

          Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

         30.12.2004 р. між Державним підприємством “Дарницький вагоноремонтний завод”( позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтохімічні екологічні технології ”(відповідач) був укладений договір послуг по збиранню відпрацьованих мийних розчинів для промислової переробки  № 12/04/30/04-П.

        До вказаного договору були укладенні додаткова угода № 1 від 30.12.2005 р. та   додаткова угода  № 2  від 29.12.2006 р.  

        Відповідно п. 1.2 договору № 12/04/30/04 –П  від 30.12.2004 р. (в редакції згідно додаткової угоди № 2 від 29.12.2006 р.) виконавець ( позивач)  зобов‘язаний в порядку та на умовах визначених даним договором за завданням замовника (відповідач ) протягом визначеного  в договорі строку надавати послуги по збиранню відпрацьованих мийних розчинів для подальшого використання їх замовником.

             Пунктом 2.3 зазначеного договору передбачено, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов даного договору складається акт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 5 ( п‘яти ) робочих днів після закінчення місяця, в якому надавались послуги.  

              Пунктом 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 29.12.2006 р. до вказаного договору), передбачено, що виконавець надає акт виконаних послуг, який підтверджує факт виконання. Вартість наданих послуг складає  2000, 00 грн.,  в т.ч ПДВ –333, 33 грн. щомісячно за 132 м. куб. мийного розчину. Замовник повинен сплатити вказану суму до 15 числа місяця, що слідує за місяцем надання послуг.   

              На виконання умов договору позивач виконав взяті на себе зобов‘язання та надав послуги на загальну суму  40 000, 00  грн., що підтверджується  актами № 1 від 21.08.2007 р.,  №  2  від 21.08.2007 р., та  № 3 від 31.08.2007 р.

             Однак,  в порушення умов договору відповідач за надані послуги з позивачем  не  розрахувався.

       11.01.2008 р. позивач направив відповідачу претензію  № 64  з вимогою погасити суму заборгованості, але відповідач у своєму листі № 22 від 17.01.2008 р., направленому позивачу повідомив про неможливість погасити борг, у зв‘язку з призупиненням виробничої діяльності підприємства.

        Отже, на день розгляду судом першої інстанції позову заборгованість відповідача перед позивачем становила  40 000, 00 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526  ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).          

            Таким чином суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог  в частині стягнення  40 000, 00 грн. суми основного боргу.

              Також, крім суми основного боргу позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі  6 880, 00 грн., 7% - річних  за прострочення виконання зобов‘язання понад 30 днів  в сумі  2 800,00 грн., 3% річних  в розмірі                    565, 48 грн. та інфляційні збитки  в розмірі   4 920 00 грн.    

              07.04.2008 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог,  в якій просив суд стягнути з відповідача  7 280,00 грн. - пені за період з 17.09.07 р. по 16.03.08р.,  2 800, 00 грн. –7%  суми основного боргу за прострочення виконання зобов‘язання понад 30 днів, 6 000,00 грн. –інфляційних збитків  за період з 17.09.07р. по 10.04.08р.  та  680, 55 грн.  – 3% річних за період з 17.09.07р. по 10.04.08р.

   Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 7 280,00 грн. - пені,  2 800, 00 грн. –7% за прострочення виконання зобов‘язання понад   30 днів,  6 000,00 грн. – інфляційних збитків, 680, 55 грн. –3% річних, посилаючись на те, що договором  № 12/04/30/04-П від 30.12.2004 р. та додатковими угодами № 1 від   30.12.2005 р. та № 2 від 29.12.2006 р., які були підписані сторонами,  невизначений строк розрахунків.

      Пунктом 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 29.12.2006 р. до вказаного договору), передбачено, що виконавець надає акт виконаних послуг, який підтверджує факт виконання. Вартість наданих послуг складає  2000, 00 грн.,  в т.ч ПДВ –333, 33 грн. щомісячно за 132 м. куб. мийного розчину. Замовник повинен сплатити вказану суму до 15 числа місяця, що слідує за місяцем надання послуг.           

В пункті 6.1. Договору зазначено, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Відповідно до норм спеціального законодавства, зокрема п.2 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

До матеріалів справи залучено копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, в якому зазначено, що станом на 04.04.2008р. Державне підприємство “Дарницький вагоноремонтний завод” за організаційно-правовою формою господарювання є державне підприємство.

В ч.6 ст.232 ГК України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи викладене та останній акт виконаних робіт від 31.08.2007р., підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 17.09.07 р. по 16.03.08р. у розмірі 7 280,00 грн. та штрафу у розмірі 7% основного боргу за прострочення виконання зобов‘язання понад   30 днів, що становить 2 800,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної суми за період з 17.09.07 р. по 10.04.08 р. становить 6 000,00 грн. та 3% річних за період з 17.09.07 р. по 10.04.08 р. становить 680,55 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення господарського суду  необхідно змінити в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод ”задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від по справі 26/123 змінити та викласти  резолютивну частину в наступній редакції:

“ 1. Позов задовольнити повністю.

  2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімічні екологічні технології ”( 03142, м. Київ, пр-т Паладіна, 46, код 22966217 ) на користь Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод ”  ( 02092, м. Київ. вул. Алма –Атинська, 74,  код 14294471 ) 40 000 ( сорок тисяч ) грн. основного боргу,  суму пені у розмірі - 7 280,00 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп.), штраф у розмірі 7% суми основного боргу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, що становить -2 800,00 грн. (дві тисячі вісімсот грн. 00 коп), 6 000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.) збитків від інфляції, три відсотки річних в сумі 680,55 грн. (шістсот вісімдесят грн. 55 коп.), 567 ( п'ятсот шістдесят сім ) грн. 60 коп.  держмита   та   118 ( сто вісімнадцять ) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.”

3.          Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімічні екологічні технології ”( 03142, м. Київ, пр-т Паладіна, 46, код 22966217 ) на користь Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод ”  ( 02092, м. Київ. вул. Алма –Атинська, 74,  код 14294471 ) 83,80 грн. (вісімдесят три гривні 80 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Повернути з Державного бюджету Державному підприємству “Дарницький вагоноремонтний завод ”  ( 02092, м. Київ. вул. Алма –Атинська, 74,  код 14294471 ) 83,60 грн. (вісімдесят три гривні 80 коп.) зайво сплаченого державного мита.

6.          Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Бондар  С.В.