Постанова

від 23.05.2012 по справі 48/227

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 48/227

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМирошниченка С.В.,

СуддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"; Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. та на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. у справі№ 48/227 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Мостобуд" доПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" треті особиНаціональний банк України; Міністерство фінансів України; Київська міська державна адміністрація; Запорізька міська рада за участюПрокуратури Голосіївського району міста Києва провизнання недійсним додаткового договору № 1 від 17.03.2010 до кредитного договору № 28.1/03-КЛТ-10 від 26.02.2010 та визнання відсутнім права

За участю представників: позивача:не з'явилися відповідача :не з'явилися третьої особи-1:Ледок Д.С. третьої особи-2:не з'явилися третьої особи-3:не з'явилися третьої особи-4:не з'явилися Прокуратури:Савицька О.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (далі -позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі-відповідач) про визнання недійсним кредитного договору № 28.1/03-КЛТ-10 від 26.02.2010 р. та додаткового договору № 1 від 17.03.2010 р.

На адресу суду першої інстанції 06.10.2011 р. представником позивача подано уточнення позовних вимог, в якому останній просить визнати недійсним додатковий договір № 1 від 17.03.2010 р. до кредитного договору № 28.1/03-3-10 від 26.02.2010 р., визнати відсутнім у відповідача права звернення стягнення на майнові права та договірного списання грошових коштів за договором застави майнових прав № 28.1/03-3-10 від 18.03.2010 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.10.2011 р. (судді: Р.В. Бойко, А.М. Івченко, Є.Ю. Шаптала) у справі № 48/227 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 р. (судді: С.І. Буравльов, В.В. Андрієнко, О.В. Вербицька) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" та Заступник прокурора міста Києва звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Наглядової ради позивача від 26.02.2010 р., оформленим протоколом № 04-10, надано дозвіл останньому на отримання траншевої кредитної лінії в сумі 1 545 910 000 грн. в АТ "Родовід Банк" строком на 3 роки з відсотковою ставкою, що дорівнює вартості цільового фінансування НБУ + 4% маржі, для фінансування будівництва Подільського мостового переходу в м. Києві та автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (п. 1), надано повноваження заступнику Голови Правління з фінансових питань Пеньковій О.Л. на підписання кредитного договору, договорів застави майнових прав та інших необхідних документів з АТ "Родовід Банк"(п. 3).

26.02.2010 між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд" (після зміни організаційно-правової форми -ПАТ "Мостобуд") (позичальник) було укладено кредитний договір № 28.1/03-КЛТ-10 (далі -Кредитний договір), відповідно до умов якого встановлювалася: мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в загальній сумі 1 545 910 000,00 грн. (ліміт кредитування) на основі додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього договору, які є його невід'ємною частиною; порядок та умови погашення/повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами; вид(и) забезпечення виконання зобов'язань позичальника; порядок плати за користування кредитами (траншами); порядок плати за послуги, що надаються Банком позивальнику; відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів; а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають/виникнуть при видачі/наданні Банком кредитів (п. 1.1 Кредитного договору).

Судами попередніх інстанцій визнано недійсним додатковий договір № 1 до кредитного договору. Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" права звернення на стягнення на майнові права та договірного списання грошових коштів за договором застави. Суди обґрунтовують своє рішення тим, що Додатковий договір № 1 укладено Товариством в особі заступника Голови правління з фінансових питань Пенькової О.Л. з перевищенням наданих повноважень та всупереч ч. 1 ст. 161 ЦК України, п.п. 9.44, 9.45 Статуту та рішення Наглядової ради.

Між тим, з таким висновком судів суд касаційної інстанції погодитись не може.

Що стосується тверджень позивача про відсутність схвалення товариством спірних правочинів згідно зі ст.241 ЦК України, як укладених представником товариства з перевищенням повноважень, то такі твердження спростовуються наступним.

Як вбачається з розшифровки по балансу ПАТ "Мостобуд" , яка міститься в матеріалах справи, на 31.12.2010 р. значиться сума заборгованості у розмірі 560 000 тис. грн., тобто сума наданого кредиту за Додатковим договором. Таким чином, з огляду на норми Закону України "Про господарські товариства" та Закону України "Про акціонерні товариства" слід презюмувати, що укладання Додаткового договору схвалено не лише ПАТ "Мостобуд", як юридичною особою, а й загальними зборами ПАТ "Мостобуд".

Скаржник не врахував диспозитивний характер норми ч.1 ст.241 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій.

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Водночас судом першої інстанції достовірно встановлено, а сторонами у справі не заперечується факт виконання спірного додаткового договору обома його сторонами, доказами чого є надання кредиту у розмірі 560 000 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 18.03.2010 р. В якості забезпечення виконання умов Кредитного договору та Додаткового договору від 18.03.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави № 28.1/03-3-10. В період користування кредитом позивачем було сплачено на користь відповідача проценти у загальному розмірі 14 823 013, 70 грн.

Отже, контрагенти за спірним договором не лише вчинили дії, що свідчать про прийняття його до виконання, але й виконували цей правочин.

Таким чином, якщо навіть припустити можливість вчинення спірних правочинів представником товариства з перевищенням повноважень, то наведені вище докази переконливо свідчать про наступне схвалення спірних договорів товариством та обумовлену цим відсутність підстав для визнання його недійсним.

Отже, вимоги скаржника є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

При цьому, касаційна інстанція не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає за необхідне рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. у даній справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. у справі № 48/227 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Головуючий С.В. Мирошниченко СуддіТ.Л. Барицька О.О. Хрипун