Постанова

від 28.05.2012 по справі 5006/12/9пн/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2012 р. справа №5006/12/9пн/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Мартюхіна Н.О. суддівЗубченко І.В., Стойка О.В. За участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 -за довір. від відповідача:не з'явився розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське», м. Селидове на рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2012р. у справі№5006/12/9пн/2012 (суддя Тоцький С.В.) за позовомПриватного підприємства «Сокіл», м. Селидове до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське», м. Селидове про стягнення заборгованості за договором позики від 6 травня 2010 року, а саме: мінерального добрива селітру аміачну у кількості 120,30 тонн. ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сокіл», м. Селидове звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське», м. Селидове про стягнення заборгованості за договором позики від 6 травня 2010 року, а саме: мінерального добрива селітру аміачну у кількості 120,30 тонн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.03.12р. позовні вимоги були задоволено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селидівське», м. Селидове, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права України. Зокрема, останній вказує, що господарський суд Донецької області мав підстави та можливість відкласти розгляд справи, призначений на 22.03.2012р. в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України. Господарський суд порушив приписи ст. 4-3, ст. 43 ГПК України. Відповідач вважає, що ціна предмету позики не є належним чином доведеною позивачем. Крім того, відповідач вважає, що договір позики, а також додані до нього документи, а саме акт приймання-передачі від 27.04.2010р. та 06.05.2010р., накладні від 27.04.2010р. та 06.05.2010р. були підписані колишнім керівником підприємства відповідача та посилається на те, що фактично така селітра не була отримана, оскільки відсутні будь-які документальні підтвердження її фактичного отримання.

Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.03.12 р. скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя -Мартюхіна Н.О., судді: Марченко О.А., Зубченко І.В. та призначено справу до розгляду.

Відповідно до розпорядження заступника голови суду від 15.05.2012, у зв'язку з відпусткою суддів Марченко О.А. був замінений склад колегії, а саме визначено: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді: Зубченко І.В., Стойка О.В.

Позивач, Приватне підприємство «Сокіл», м. Селидове, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду -без змін.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, 15.05.2012р., через канцелярію суду направив клопотання, яким просив суд відкласти слухання справи.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському процесі ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, керівники підприємств та організацій, представники юридичних осіб, повноваження яких підтверджені довіреністю від імені підприємства, адвокати.

Звертаючись з апеляційною скаргою на прийняте судом рішення, заявник не був позбавлений можливості вирішити питання щодо участі його представника, згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Позиція ТОВ "Селидівське" є викладеною в апеляційній скарзі, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Між Приватним підприємством "Сокіл" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селидівське" (Позичальник) 27 квітня 2010р. укладено договір займу, за умовами якого, Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику мінеральні добрива -селітру аміачну у кількості 120,300тон.

Відповідно до умов п.1.2. договору надана позика є безвідсотковою.

Згідно умов п.2.1. договору Позикодавець надає позику шляхом передачі селітри аміачної відповідно до акту приймання-передачі та накладної. Строк повернення позики складає 5 місяців з моменту надання позики (п. 3.1. договору).

За приписами п.4.1. договору Позичальник зобов'язаний повернути позику в останній день строку, зазначеного в п. 3.1. договору. Позика повертається шляхом передачі селітри аміачної за актом приймання-передачі та накладної (п. 4.2. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту надання Позичальником предмету позику Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за договором. (п. 6.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою позивача.

На виконання умов укладеного договору позивачем було передано відповідачу предмет позики, а саме селітру аміачну у кількості 120,30тонн, що підтверджується наступними документами: накладною №2 від 27.04.2010р. на 40,3 тонн селітри аміачної, яку було отримано представником відповідача ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №022 від 27.04.2010р. на отримання від ПП "Сокіл" селітри аміачної, актом приймання-передачі мінеральних добрив від 27.04.2010р. та накладною №1 від 06.05.2010р. на 80,0 тонн селітри аміачної, яку було отримано представником відповідача ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності №023 від 06.05.2010р. на отримання від ПП "Сокіл" селітри аміачної та актом приймання передачі мінеральних добрив від 06.05.2010р. Кожна накладна та акт приймання-передачі мінеральних добрив підписані обома представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

За твердженням позивача мінеральні добрива у визначений договором строк відповідачем не повернуті, що стало підставою для звернення позивача із позовом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (абз.1 ч.1 ст.1049 ЦК України).

Вимогами частини першої статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

За правилами розподілу обов'язку доказування згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Строк повернення предмету позики -селітри в розмірі 120,30тн, в силу п. 3.1., п. 4.1. договору, настав, відповідно через 5 місяців після передачі, а саме 27.09.2010р. та 06.10.2010р. Проте, до теперішнього часу предмет позики відповідачем позивачу не повернутий.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором позики б/н від 27.04.2010р. належним чином не виконав, отриману позику у вигляді мінеральних добрив селітри аміачної вчасно не повернув. Будь-яких документів у підтвердження повернення предмету договору позики відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про повернення мінерального добрива селітри аміачної у кількості 120,30тонн є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на той факт, що судом першої інстанції порушені приписи ст. 43 ГПК України в частині всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та щодо можливості суду відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

21.02.2012р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява.

Ухвалою від 22.02.2012р. вона була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, судове засідання призначене на 06.03.2012р. Зокрема, зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують надання відзиву позивачу, правоустановчі документи (статут, свідоцтво про державну реєстрацію), докази повернення мінерального добрива (при наявності), довіреність на представника.

06.03.2012р. відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, натомість, направив до суду клопотання, яким просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із знаходженням директора на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.03.2012р. розгляд справи був відкладений на 22.03.2012р., зобов'язано відповідача вдруге виконати вимоги попередньої ухвали.

22.03.2012р. відповідач в судове засідання, також не з'явився та надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:

1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

При цьому, зазначена дія відповідача є його процесуальним правом, а не обов'язком.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Зазначений перелік обставин не є вичерпним. При цьому, необхідною умовою для відкладення розгляду справи є існування саме тих обставин які перешкоджають вирішенню спору по суті. Участь представника в судовому засіданні є процесуальним правом сторін встановлених ст. 22 ГПК України, яка, зокрема, зобов'язує сторони належно ними користуватись.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання суду по розгляду даної справи, її розгляд за клопотаннями відповідача неодноразово відкладався.

Отже, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Крім того, відповідач 15.05.2012р. направив через канцелярію суду клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи та просив поставити перед експертом наступне запитання: Чи підтверджується на підставі бухгалтерської та податкової звітності існування у ПП «Сокіл»мінерального добрива селітри аміачної у кількості 120,30тн у період з 20.04.2010 по 06.05.2010р.?

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що договір та документи додані до нього: акти приймання -передачі від 27.04.2010р. та 06.05.2010р., накладні від 27.04.2010р. та 06.05.2010р. були підписані колишнім керівником підприємства та провівши перевірку факту отримання та використання або реалізації мінерального добрива -селітри аміачної у кількості 120,30тн було встановлено, що дані добрива у відповідача на складі матеріалів та продукції не знаходились, третім особам не реалізовувались, сільськогосподарська техніка відповідача при їх внесенні не використовувалась. На підтвердження вказаних доводів, відповідач надав до апеляційного суду довідку від 14.05.2012р., підписану Директором ТОВ «Селидівське»- Славінський В.І.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього документи, колегія суддів виходить з наступних обставин.

27.04.2010р. була видана накладною №2 та акт приймання -передачі від 27.04.2010р. на отримання мінерального добрива (селітри аміачної) на 40,3 тонн та 06.05.2010р. була видана накладною №1 та акт приймання -передачі від 06.05.2010р. на отримання мінерального добрива (селітри аміачної) на 80 тонн, підписані з боку позивача -ОСОБА_8 та з боку відповідача ОСОБА_9

27.04.2010р. та 06.05.2010р. ОСОБА_9 видавались довіреності №022 та № 023 на отримання від ПП «Сокіл»цінностей, а саме селітри аміачної у кількості 40,3 тонн та 80 тонн. Вказані довіреності були підписані керівником підприємства та головним бухгалтером.

Також, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні: від 24.04.2010р., ААК№262604 від 06.05.2010р., ААК№262605 від 06.05.2010р., ААК№262606 від 06.05.2010р., ААК№262607 від 06.05.2010р., які підтверджують відвантаження Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовкор»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра-плюс»Приватному підприємству «Сокіл»селітри, яка в подальшому була відвантажена та передана за вищевказаним первинними документами відповідачу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 №88 первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до вимог п. 2, 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року за №99 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Так, позивачем в якості доказів виконання договору позики надані перелічені вище первинні документи, які відповідають вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції.

Посилання відповідача на підписання вказаних документів колишнім керівником ТОВ «Селидівське»судом до уваги не приймаються з тих підстав, що колишній керівник на той час діяв відповідно до своїх повноважень. Натомість, введення внутрішнього обліку руху товарів, бухгалтерського та податкового обліку посадових осіб відповідача не може впливати на обґрунтовану належними доказами позицію позивача.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведена необхідність її призначення, лише само по собі посилання відповідача на відсутність в його обліку господарської операції позики селітри аміачної, свідчить про неналежне облікування руху товарів керівництвом відповідача, та не може бути підставою для призначення судово-бухгалтерської експертизи за умови наявності у позивачеві всіх підтверджуючих первинних документів, наявність яких відповідачем фактично не спростовано.

Разом з цим, судова колегія зазначає, призначення судової експертизи є правом, а не обов'язком суду, а також враховуючи, що згідно ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, та зважаючи на ту обставину, що факт здійснення господарських операцій по договору позики підтверджується накладною №2 від 27.04.2010р., довіреностію №022 від 27.04.2010р., накладною №1 від 06.05.2010р., довіреності №023 від 06.05.2010р. актам приймання передачі мінеральних добрив від 27.04.2010р. та від 06.05.2010р.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське», не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2012р. по справі №5006/12/9пн/2012 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Цивільним кодексом України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівське»на рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2012р. по справі №5006/12/9пн/2012 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2012р. у справі №5006/12/9пн/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді: І.В. Зубченко

О.В. Стойка

Повний текст постанови підписаний 21.05.2012р.

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду