Постанова

від 11.09.2012 по справі 5006/12/9пн/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5006/12/9пн/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селидівське" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 у справі господарського суду№ 5006/12/9пн/2012 Запорізької області за позовомПриватного підприємства "Сокіл" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Селидівське" про стягнення заборгованості за договором позики, за участю представників сторін:

ТОВ "Селидівське" -Славінський В.І. (дов від 10.09.2012),

ПП "Сокіл" -Чернік С.І. (дов. від 04.01.2012),

встановив:

У лютому 2012 року позивач - Приватне підприємство (ПП) "Сокіл" звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Селидівське" про повернення мінерального добрива селітри аміачної у кількості 120,30 тонн. Вказував, що за договором позики відповідач взяв на себе зобов'язання повернути предмет договору -аміачну селітру в кількості 120,30 тонн у встановлений договором строк, однак свої зобов'язання не виконав.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.03.2012 (суддя Тоцький С.В.) позовні вимоги задоволені повністю. Зобов'язано ТОВ "Селидівське" повернути ПП "Сокіл" мінеральні добрива у кількості 120,30 тонн, ДСТУ 2-85, марки "Б".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 (колегія суддів у складі: Мартюхіна Н.О. -головуючий, Зубченко І.В., Стойка О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2012 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що наданими позивачем первинними документами підтверджено виконання договору позики від 27.04.2010, в той час як будь-яких доказів на підтвердження повернення предмету договору відповідачем не надано.

В касаційній скарзі ТОВ "Селидівське" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. в обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Так, відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.04.2010 між ПП "Сокіл" (позикодавець) та ТОВ "Селидівське" (позичальник) укладено договір займу, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику мінеральні добрива -селітру аміачну у кількості 120,300тон.

Відповідно до умов п.1.2. договору надана позика є безвідсотковою.

Згідно п.2.1. договору позикодавець надає позику шляхом передачі селітри аміачної відповідно до акту приймання-передачі та накладної. Строк повернення позики складає 5 місяців з моменту надання позики (п. 3.1. договору).

За приписами п.4.1. договору позичальник зобов'язаний повернути позику в останній день строку, зазначеного в п. 3.1. договору. Позика повертається шляхом передачі селітри аміачної за актом приймання-передачі та накладної (п. 4.2. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем предмету позику позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором. (п. 6.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою позичальника.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін умов договору, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було передано відповідачу предмет позики, а саме селітру аміачну у кількості 120,30 тонн, що підтверджується наступними документами: накладною № 2 від 27.04.2010 на 40,3 тонн селітри аміачної, яку було отримано представником відповідача Славінським О.І., який діяв на підставі довіреності № 022 від 27.04.2010 на отримання від ПП "Сокіл" селітри аміачної, актом приймання-передачі мінеральних добрив від 27.04.2010. та накладною № 1 від 06.05.2010 на 80,0 тонн селітри аміачної, яку було отримано представником відповідача Славінським А.І., який діяв на підставі довіреності № 023 від 06.05.2010 на отримання від ПП "Сокіл" селітри аміачної та актом приймання передачі мінеральних добрив від 06.05.2010.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані накладні, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, містять усі обов'язкові реквізити і у відповідності до ст.1 вищезазначеного Закону є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а відтак вищезазначеним законом для підтвердження факту здійснення господарської операції не вимагається оформлення додаткових документів.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1 договору позики строк повернення позики складає 5 місяців з моменту надання позики, а саме 27.09.2010 та 06.10.2010.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором позики б/н від 27.04.2010 належним чином не виконав, отриману позику у вигляді мінеральних добрив селітри аміачної вчасно не повернув, будь-яких документів у підтвердження повернення предмету договору позики не надав.

За таких обставин, позивач вправі вимагати повернення мінерального добрива селітри аміачної у кількості 120,30 тонн, оскільки наявність та обсяг заборгованості відповідача підтверджується належними доказами та не спростована відповідачем, як і не надано жодних доказів проведення розрахунків, тобто відповідач в порушення зобов'язань за договором позики не здійснив, а тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позов.

Посилання скаржника на те, що вищевказані первинні документи про отримання предмета позики підписані колишнім керівником ТОВ без наміру створення правових наслідків, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки доказів на його підтвердження скаржником не надано. Договір займу від 27.04.2010 недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.

Що стосується відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, то в силу ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що саме лише посилання відповідача на відсутність в його обліку господарської операції позики селітри аміачної не може бути підставою для призначення судово-бухгалтерської експертизи. Разом з тим, надання позивачем всіх підтверджуючих первинних документів, наявність яких відповідачем не спростовано, дає можливість суду вирішили спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У відповідності до ст.111 7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язки з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селидівське" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 № 5006/12/9пн/2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

М.І. Хандурін