Постанова

від 28.05.2012 по справі 29/141

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.05.2012 р. справа №29/141

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіна Н.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. за участю представників: від позивача: ОСОБА_4 -за довір. від відповідача:ОСОБА_5 -за довір. від відповідача:ОСОБА_6 -за довір. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2012р. у справі№29/141 (головуючий суддя: Левшина Г.В., судді: Уханьова О.О., Сгара Е.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», м. Маріуполь до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Макіївка простягнення грошових коштів в розмірі 40911,71грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», м. Маріуполь заявлено позов до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Макіївка про стягнення грошових коштів в сумі 39763,55грн. -основний борг, 3% річних в сумі 186,19грн., пені в сумі 961,97грн.

20.08.2011р. позивач збільшив розмір позовних вимог, а саме просив стягнути грошові кошти в сумі 39763,55грн. -основний борг, 3% річних в сумі 562,03грн., пені в сумі 2903,85грн.

Вказана заява прийнята судом першої інстанції та розглянуто позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», м. Маріуполь з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2012р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», м. Маріуполь задоволені частково, присуджено до стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Макіївка заборгованість в сумі 39763,55грн. -основний борг, 3% річних в сумі 268,00грн., пені в сумі 1384,64грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 414,18грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,11грн.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору №1131 від 17.11.2010р. позивачем було поставлено відповідачу товар, проте отриманий відповідачем товар у повному обсязі не оплачений, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач, Фізична особа -підприємець ОСОБА_7, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, яке не відповідає вимогам діючого законодавства України, що порушує законні права та охоронювані законом інтереси відповідача.

Зокрема, вказує на те, що суд першої інстанції повинен був задовольнити вимоги відповідача шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог.

Заявник апеляційної скарги наполягає на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2012р. по справі №29/141.

Позивач, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2012р. по справі №29/141 обґрунтованим та таким, що відповідає чинним нормам законодавства.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоіллічпродукт" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 був підписаний договір поставки товару №1131, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та своєчасно сплачувати товар на умовах та в порядку, згідно дійсного договору, в асортименті та кількості, згідно заявки на поставку.

Відповідно до п.1.2 договору покупець набуває права власності на товар та несе всі зв'язані з цим ризики з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка підтверджує момент передання товару.

Під товаром у цьому договорі розуміється молочна продукція, м'ясо та ковбасні вироби, питна вода та безалкогольні напої виробництва ТОВ "Екоіллічпродукт"(п.1.3 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено постачання товару відповідачу на суму 39763,55 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача, що підтверджується відповідними товаро-транспортними та видатковими накладними за період з січня 2011р. по березень 2011р., копії яких є в матеріалах справи.

Крім того, поставка товару відповідачу позивачем підтверджується податковими накладними.

Факт постачання позивачем товару та отримання його відповідачем за договором №1131 від 17.11.2010р. на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки у розмірі 39763,55грн., 3% річних в сумі 562,03грн., пені в сумі 2903,85грн. за період з 10.01.2011р. по 28.07.2011р.

Правовідносини сторін є господарськими, які регулюються договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 3.1 договору від 17.11.2010р. №1131 передбачено, що покупець зобов'язаний вносити 100% передплату за кожну передану партію товару.

Згідно із ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписом ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Тобто, строк настання платежу відповідної суми коштів сторонами в договорі від 17.11.2010р. №1131 не визначений, не зазначено на який день після отримання товару відповідачем має бути здійснена оплата.

За приписом ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Першим документально підтвердженим зверненням позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості є пред`явлення претензії №683 від 26.04.2011р.

Факт отримання вказаної претензії з боку відповідача підтверджено у відзиві на позов.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 39763,55 грн. за договором поставки №1131 від 17.11.2010р. всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що після підписання сторонами договору №1131 від 17.11.2010р. у цей же день між ним та позивачем був укладений дистриб'юторський договір №1132 з ексклюзивними правами дистриб'ютора при здійсненні діяльності на певній території з правом ведення іншої його діяльності.

За твердженням відповідача, договір поставки №1131 від 17.11.2010р. та договір №1132 від 17.11.2010р. є невід'ємними один від одного.

Згідно п.1.3 договору №1132 від 17.11.2010р. позивач надає, а відповідач приймає на себе виняткове право з продажу товарів на узгодженій в п.1.2 території. Тобто, як вказує відповідач, тільки він мав виключне право розповсюджувати молочну продукцію виробництва ТОВ "Екоіллічпродукт" на певній території і без узгодження з ним позивач не міг укладати подібного роду договори.

З метою розширення торгівельної мережі з продажу продукції ТОВ "Екоіллічпродукт" між відповідачем та ТОВ "Общепитторг" 03.01.2011р. був підписаний договір про надання послуг №1/03.01.22, предметом якого є отримання відповідачем послуг з розвитку та обслуговування роздрібної мережі на території міст Донецька та Макіївки. Загальна вартість витрат відповідача за вказаним договором становить 120000,00 грн.

Проте, за твердженням відповідача, позивачем було порушено свої зобов'язання за договором №1132 від 17.11.2010р. та укладено такий самий дистриб'юторський договір з ТОВ "Вид Групп", а також з іншими покупцями продукції ТОВ "Екоіллічпродукт".

Як наслідок, за поясненнями відповідача, позивачем було заподіяно йому матеріальну шкоду у розмірі 287372,00 грн., у тому числі понесені відповідачем витрати за договором №1/03.01.22 від 03.01.2011р. в сумі 120000,00 грн., а також неотриманий прибуток в сумі 167372,00 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що позовні вимоги повинні бути задоволені по цій справі шляхом проведення зарахування зустрічної однорідної вимоги, а саме, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1131 від 17.11.2010р. зарахувати до боргу, який має позивач перед відповідачем за договором №1132 від 17.11.2010р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо не прийняття вказаних вище доводів відповідача до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, за яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку від 30.11.2011р.

Виходячи зі змісту вказаного повідомлення відповідач повідомляє позивача про розірвання договору №1132 від 17.11.2010р. та вимагає сплатити неустойку в сумі 543407,68 грн. До вказаного повідомлення відповідачем додано розрахунок вимог, що пред'являються, а також акт заліку між позивачем та відповідачем на 08.12.2011р. з визначенням підстав: договір постачання №1131 від 17.11.2010р., договір дистрибьюції №1132 від 17.11.2010р.

Вказані документи не можна розцінювати як заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, вказані вище відповідачем вимоги сторін одна до одної не є однорідними: позивач вимагає стягнення від відповідача суми боргу за договором постачання №1131 від 17.11.2010р., у той час як відповідач стверджує про стягнення з позивача санкцій за договором №1132 від 17.11.2010р.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що зустрічні вимоги відповідача до позивача взагалі не підтверджено жодними доказами, крім розрахунків відповідача, внаслідок чого неможливо встановити дійсність цих вимог, строк виконання відповідних зобов'язань позивачем.

Договір №1131 від 17.11.2010р., на підставі якого позивачем заявлено позовні вимоги у цій справі, за своїм змістом, умовами ніяким чином не пов'язаний з договором №1132 від 17.11.2010р., його належне виконання сторонами не залежить від виконання позивачем та відповідачем своїх зобов'язань за договором №1132 від 17.11.2010р.

У разі наявності порушення позивачем прав відповідача за договором №1132 від 17.11.2010р., останній у відповідності із ст.1 Господарського процесуального кодексу України має право звернутися до суду з самостійним позовом до позивача.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є неправомірними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 39763,55 грн. судом першої інстанції задоволені правомірно.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 10.01.2011р. по 28.07.2011р. нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 562,03 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.7.2 договору поставки №1131 від 17.11.2010р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2903,85 грн. за період з 10.01.2011р. по 28.07.2011р.

Зокрема, згідно п.7.2 вказаного договору за прострочку виконання своїх зобов'язань сторони сплачують пеню в наступному розмірі: при порушенні строків оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент оплати від неоплаченої в строк суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції пеню та 3% річних задовольнив частково, з тих підстав, що сторонами в договорі №1131 від 17.11.2010р. не було узгоджено кінцевого строку сплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару, а саме за період з 07.05.2011р. по 28.07.2011р. пені в сумі 1384,64 грн. та три проценти річних в сумі 268,00 грн.

Перевіривши розрахунки суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача пені в сумі 1384,64 грн. та три проценти річних в сумі 268,00 грн. за період з 07.05.2011р. по 28.07.2011р.

Щодо тверджень відповідача про не задоволення судом першої інстанції клопотанняпро витребування у позивача згідно із ст.38 Господарського процесуального кодексу України договорів, укладених з ТОВ "Диарис", ТОВ "Вид Групп" суд апеляційної інстанції вважає, що визначені відповідачем документи не стосуються розгляду цього спору між позивачем та відповідачем. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо залишення його без задоволення як безпідставне.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2012р. у справі №29/141 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2012р. у справі №29/141 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2012 року у справі №29/141 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді: І.В. Зубченко

О.А. Марченко

Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2012р.

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду