Постанова

від 22.05.2012 по справі 32/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 № 32/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дзюбка П.О.

суддів: Сотнікова С.В.

Разіної Т.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2011р. в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - АВТО» відмовлено. Судові витрати було покладено на позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2011р. у справі № 32/13 і прийняти нове, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - АВТО» про стягнення коштів в порядку регресу - задовольнити.

Ухвалою від 19.04.2012р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу та порушено апеляційне провадження у даній справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.05.2012р.

22.05.2012р. у судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2007р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» та ОСОБА_2 укладено Договір КАСКО № 006-6795 добровільного страхування наземного транспорту «ВАЗ 21124» (Договір страхування), за яким позивач застрахував майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «ВАЗ 21124», державний номер НОМЕР_1.

20.06.2008р. в місті Львові по вул. Личаківська, 144 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21124», державний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Тойота Королла», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 21.07.2008р. у справі № 3-23844/2008 встановлено вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП та останнього було визнано винного у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 498 від 04.08.2008р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 21124», державний номер НОМЕР_1, від виявлених на момент огляду 16.07.2008р. пошкоджень внаслідок ДТП, становить 4892 грн. 15 коп. Вартість експертного автотоварознавчого дослідження становила 400 грн. 00 коп.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» виплатило 12.03.2009р. страхове відшкодування у розмірі 4724 грн. 25 коп. (за вирахуванням з оціненої вартості відновлювального ремонту (4 892 грн. 15 коп.) франшизи розміром 167 грн. 90 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 166.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» № 86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Цивільна - правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_3 застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант - АВТО» згідно полісу ВВ/3118676 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 25500,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за № 1961-IV від 01.07.04р., із змінами та доповненнями (Закон) обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вказаним водієм власнику застрахованого автомобіля «ВАЗ 21124», державний номер НОМЕР_1 переходить в межах встановлених лімітів до відповідача.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» звернулось до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - АВТО» з претензією про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП № 8/2011/1 від 07.03.11р.

Але Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - АВТО» проти відшкодування шкоди Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» в порядку регресу заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Статтею 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки згідно ст. 993 Цивільного кодексу України.

Пунктом 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З матеріалів справи вбачається, що франшиза складає 510 грн. згідно розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/3118676 від 19.11.2007р.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика в розмірі 4 614,25 грн. (5124,25 грн. за вирахуванням 510,00 грн. франшизи).

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, що передбачено ст. 262 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримав право на відшкодування завданої йому майнової шкоди у момент її нанесення, а саме - 20.06.08р. Позивач, в межах виплаченого ним страхового відшкодування, а саме з 20.06.08р. отримав відповідно право регресної вимоги до відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг строку позовної давності повинен обчислюватись від дати початку перебігу строку позовної давності основного зобов'язання, з 20.06.08р. Тобто, основне зобов'язання виникло 20.06.08р., позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 22.09.11р., тобто трирічний строк позовної давності був пропущений. Про необхідність застосування строку позовної давності було заявлено відповідачем в Господарському суді м. Києва.

Таким чином, керуючись вищенаведеним, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у заявленому розмірі задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи з вище сказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 року у справі № 32/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 року у справі № 32/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 року у справі № 32/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 32/13 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Дзюбко П.О.

Судді Сотніков С.В.

Разіна Т.І.