Постанова

від 08.08.2012 по справі 32/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 32/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПершикова Є.В., суддів:Гоголь Т.Г., Уліцького А.М. розглянувши касаційну скаргуПриватне акціонерне товариство "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" на постановувід 22.05.12 Київського апеляційного господарського суду у справі№32/13 господарського судум. Києва за позовомПриватне акціонерне товариство "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" доПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" простягнення коштів у сумі 5124,25 грн. за участю представників сторін від позивача:у засідання не прибули від відповідача:у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 01.12.11 господарський суд м. Києва (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" про стягнення 5124,25 грн. витрат з виплаченого страхового відшкодування відмовив у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалою від 16.01.12 Київський апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу позивача через ненадання належних доказів сплати судового збору.

Постановою від 11.04.12 Вищий господарський суд України скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передав на розгляд цього суду.

Постановою від 22.05.12 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Дзюбко П.О. -головуючий, Разіна Т.І., Сотніков С.В.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалою від 19.07.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення та постанови у справі, а також задоволення позову новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судами положень ч. 6 ст. 261 ЦК України та хибність їх висновків щодо початку перебігу строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.10.07 між позивачем та ОСОБА_7 укладено договір КАСКО №006-6795 добровільного страхування наземного транспорту, за яким позивач застрахував майнові інтереси ОСОБА_7, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "ВАЗ 21124" державний номер НОМЕР_1.

20.06.08 у м. Львові по вул. Личаківська, 144 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного автомобіля моделі "ВАЗ 21124" державний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_7 та автомобіля "Тойота Королла" державний номер ОСОБА_8 під керуванням водія ОСОБА_8

Відповідно до постанови Бродівського районного суду Львівської області від 21.07.08 у справі №3-23844/2008 вищезгадана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_8, у зв'язку з чим останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "ВАЗ 21124" державний номер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого автомобіля ОСОБА_7

Згідно з висновком спеціаліста №498 від 04.08.08 експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 4892,15 грн., вартість експертного дослідження становить 400 грн.

На виконання своїх обов'язків за договором КАСКО №006-6795 позивач 12.03.09 виплатив ОСОБА_7 страхове відшкодування в розмірі 4724,25 грн. (з вирахуванням франшизи у розмірі 167,90 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №166.

Також судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 застрахована відповідачем згідно з полісом ВВ/3118676, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн., франшиза -510 грн.

У зв'язку з викладеними обставинами з метою відшкодування витрат позивача на здійснення страхової виплати потерпілій особі відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач звернувся до відповідача з претензією №8/2011/1 від 07.03.11, відповідач вказану претензію залишив без задоволення, посилаючись на сплив строку позовної давності, що стало підставою для звернення з позовом у даній справі про стягнення 5124,25 грн.

Положеннями ст.ст. 1166, 1188 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, у відповідності до ст. 1192 ЦК України визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У силу п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Страховим випадком за ст. 6 цього Закону є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

При цьому відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Зважаючи на встановлення викладених обставин та положення вказаних норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про виникнення у позивача права вимоги до відповідача в межах встановленого полісом ліміту відповідальності страховика (відповідача) та виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Проте зазначивши, що в позивача виникло право вимоги на суму 4614,25 грн. (5124,25 грн. за вирахуванням 510 грн. франшизи), суди залишили поза увагою, що до цієї суми помилково включено вартість експертного дослідження в розмірі 400 грн., яка відповідачем не повинна відшкодовуватись з огляду на положення ст.ст. 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з названими правовими нормами шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, -це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оскільки відповідно до наведених норм витрати на здійснення експертного дослідження не включено до витрат, що повинні відшкодовуватись страховиком цивільної відповідальності, судова колегія погоджується з висновком судів про виникнення в позивача права вимоги до відповідача в сумі лише 4214,25 грн. (4724,25 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування за договором КАСКО №006-6795 за вирахуванням 510 грн. передбаченої полісом ВВ/3118676 від 19.11.07 франшизи).

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій погодились з доводами відповідача щодо спливу строку позовної давності за вказаною вимогою.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу, тобто перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суди при розгляді даної справи виходили з того, що ОСОБА_7 отримав право на відшкодування завданої йому майнової шкоди в момент її нанесення 20.06.08, а позивач в межах виплаченого ним страхового відшкодування з 20.06.08 отримав право вимоги до відповідача, яке є похідним від права ОСОБА_7

Однак суди залишили поза увагою, що позивач набув право на звернення з вимогою до відповідача згідно з приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування з моменту фактичного здійснення такої виплати, а відтак саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати позов до суду, і з цього моменту повинен обчислюватися строк позовної давності.

З огляду на таке висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, який має обраховуватись з моменту дорожньо-транспортної пригоди, не заснований на правильному застосуванні законодавчих норм.

Виходячи з викладеного, керуючись наданими п. 2 ст. 111 9 ГПК України повноваженнями, касаційна інстанція дійшла висновку про скасування судових рішень у справі та задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4214,25 грн. страхового відшкодування. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 108, 111 5 , 111 7 , 111 9-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.12 та рішення господарського суду м. Києва від 01.12.11 у справі №32/13 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; ідентифікаційний код 20344871) 4214 (чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн. 25 коп. страхового відшкодування. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; ідентифікаційний код 20344871) 83 (вісімдесят три) грн. 89 коп. державного мита, 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 42 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, 441 (чотириста сорок одну) грн. 23 коп. та 661 (шістсот шістдесят одну) грн. 84 коп. сплаченого судового збору за подання касаційних скарг.

6. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

Головуючий Є.Першиков

Судді Т.Гоголь

А.Уліцький