Постанова

від 16.05.2012 по справі 39/81-65/185

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 39/81-65/185

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

за участю представників:

Від позивача: представник ОСОБА_2 - за довіреністю.

Від відповідача: представник ОСОБА_3- за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2012 року

у справі № 39/81-65/185 (суддя: Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 12 371,10 грн.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 12 371,10 грн., з яких 12 232, 85 грн. - основного боргу, 110, 10 грн. - інфляційні втрати, 28, 15 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що у лютому та березні 2008 року ним було виявлено перевищення відповідачем встановлених договором на постачання електричної енергії № 71623 від 24.01.2008 року величин споживання, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу двократну вартість перевищеної величини споживання на суму 12 232, 85 грн. (з урахуванням ПДВ).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2011 року замінено позивача у даній справі - Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» на її правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2011 року у даній справі у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011 року скасовано рішення

Господарського суду м. Києва від 10.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.01.2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив те, що п. 4.2.3. договору на постачання електричної енергії № 71623 від 24.01.2008 року встановлено, що плата за перевищення договірної величини стягається із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтг і більше.

Крім того, апелянт стверджує, що при нарахуванні двократної вартості перевищення договірної величини споживання електричної енергії позивачем були порушені строки, передбачені Правилами користування електричної енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 «Про затвердження Правил користування електричної енергією.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2008 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір про постачання електричної енергії № 71623, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов Договору та Додатків до нього.

У п. 2.2.2 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується постачати електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору - Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».

Пунктом 2.2.3 передбачено, що постачальник зобов'язується повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію.

Відповідно до п. 2.3.2 та п. 2.3.3 споживач зобов'язується дотримуватись режиму споживання електричної енергії та оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань та електролічильників споживачів".

Згідно з п. 2 Додатку № 2.1 до договору споживач знімає показання розрахункових лічильників 21 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання.

Пунктом 5 Додатку № 2.1 до договору встановлено, що споживач зобов'язується щомісяця 22 числа направляти представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (Додатки "Звіт про використану електроенергію", "Звіт про результати вимірів активної потужності"). Крім цього, споживач надає підписані акт про

приймання-передачу товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

У п. 6 Додатку № 2.1 до договору сторони визначились, що за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат згідно з додатком "Розрахунок втрат" визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання -передачу товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, по два примірника яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженим по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання на наступний рік установлюється постачальником на рівні фактично спожитих обсягів відповідних періодів поточного року.

Пунктом 4.2.3 договору сторони узгодили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Згідно з п. 16 Додатку № 2.1 до договору у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають додаток "Звіт про використану електроенергію" за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення споживачу щодо допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.

Матеріали справи свідчать про те, що у лютому 2008 р. відповідач подав Звіт про використану електроенергію, в якому вказав, що спожив 5063 кВтг, що з урахуванням відсотку втрат у мережах становить 5148 кВт/г.

Крім того, у березні 2008 р. відповідач подав Звіт про використану електроенергію, в якому вказав, що спожив 5052 кВт/г (без урахуванням відсотку втрат у мережах).

Встановлено, що позивач, на підставі завдання № 173/31 на виконання робіт з приладами обліку в електроустановках напругою до 1000 В за умови відсутності оперативного персоналу споживача, у додатку до вказаного завдання зафіксував показники лічильника станом на 25.02.2008 р.

Враховуючи невідповідність показників, які зазначив відповідач у Звіті про використану електроенергію у березні 2008 року з показниками, які зняв представник позивача, був виданий Наряд № 886 від 28.03.2008 р. на перевірку та зняття показників лічильника відповідача.

Встановлено, що за результатами вказаної перевірки Публічним акціонерним товариством "Київенерго" був складений Акт від 28.03.2008 р. із зазначенням показників лічильника - 0032300 кВт/г.

Тобто, позивач зафіксував перевищення договірних величин споживання електроенергії у лютому 2008 року на 448 кВт/г, двократна вартість якого становить 191,21 грн. (без ПДВ), та у березні 2008 року - на 22 995 кВт/г, двократна вартість якого становить 10 002,83 грн. (без ПДВ), що було відображено в акті приймання-передачі товарної продукції за березень 2008 р. та в акті приймання-передачі товарної продукції за квітень 2008 р.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі наказу директора Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» від 28.12.2009р. № 458, відповідачу у грудні

2009 року було донараховано 2 038,81 грн. ПДВ на суму 10 194,04 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої електричної енергії та договірної величини споживання за перевищення договірних величин споживання у лютому та березні 2008 року.

Всього за період з 01.02.2008 року по 01.01.2010 року позивач за перевищення договірних величин споживання електричної енергії нарахував відповідачу 12 232,85 грн. (з ПДВ) та надав відповідачу рахунок -фактуру № 71623015 від 26.01.2011 р. на оплату вказаної суми, який був отриманий представником відповідача 26.01.2011 р.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

За змістом пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

За приписами ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

В силу п. 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Як передбачено ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 217 ГК України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 5 ст. 277 ГК України відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Стаття 546 ЦК України також визначає, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з наведених правових норм вбачається, що статтями Закону України "Про електроенергетику" визначений особливий вид відповідальності, суть якої полягає у сплаті споживачами подвійної вартості електричної енергії у випадку її споживання понад договірну величину.

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що наявні всі підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з відповідача двократної вартості між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії у сумі 12 232,85 грн. згідно договору про постачання електричної енергії № 71623 від 24.01.2008 р.

Посилання апелянта на те, що п. 4.2.3. договору на постачання електричної енергії № 71623 від 24.01.2008 року встановлено, що плата за перевищення договірної величини стягається із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтг і більше, судовою колегією відхиляються з наступних підстав.

Як вбачається з п. 4.2.3 Договору від 24.01.2008 № 71623, п.16 Додатку № 2.1 до нього та Правил користування електричною енергією, існує два види перевищень договірних величин, а саме: перевищення обсягів фактичного споживання електроенергії та перевищення договірної потужності.

Встановлено, що позивачем було зафіксоване саме перевищення обсягів фактичного споживання. Таким чином, положення п.4.2.3 в частині визначення приєднаної потужності 150 кВА і більше не стосується відповідача, враховуючи те, що позовна заява не стосується перевищення потужності.

Оскільки, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення двократної вартості фактично спожитої та договірної величини, то позивач правомірно застосовував п.4.2.3., адже він стосується споживачів із середньомісячним обсягом фактичного споживання електричної енергії

50 тис. кВтг. і більше.

Як вбачається з Додатку № 8 А, середньомісячний обсяг споживання електричної енергії відповідачем за договором № 71623 становить 56,4 тис. кВтг. (Том І, а.с. 26).

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що при нарахуванні двократної вартості перевищення договірної величини споживання електричної енергії позивачем були порушені строки, передбачені Правилами користування електричної енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 «Про затвердження Правил користування електричної енергією, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 6.14 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і не має перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

У п. 16 Додатку 2.1 до Договору сторони узгодили, що позивач надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення відповідачу щодо допущеного перевищення, який має бути оплачено протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Згідно Довідки про надходження коштів в погашення основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії нарахування за перевищення договірної величини споживання електроенергії, зафіксоване у лютому 2008 року, виставлене у березні 2008 року, а те, що зафіксоване у березні 2008 року, виставлене у квітні 2008 року.

Як вбачається зі Звітів про використану електроенергію у лютому і березні 2008 року дати їх подачі - 20.02.2008р. та 20.03.2008р. відповідно.

Наряд № 886 на перевірку та зняття показників, на підставі якого складено Акт обстеження оформлені 28.03.2008р.

На кожному звіті про використану електричну енергію відповідачем зазначено, що «Документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього та поточного розрахункового періоду отримані».

Отже, судова колегія прийшла до висновку про те, що відповідач своєчасно отримував рахунки для сплати нарахувань за перевищення договірної величини споживання електроенергії у лютому та березні 2008 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, також, нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 110,10 грн. та 3 % річних в сумі 28,15 грн.

Судова колегія, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних, погоджується з місцевим господарським судом стосовно того, що вимога позивача про стягнення з відповідача 28, 15 грн. 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судова колегія, також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 110,10 грн.( в межах заявлених позовних вимог).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те,

що позовні вимоги являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2012 року у справі № 39/81-65/185 - без змін.

3. Матеріали справи № 39/81-65/185 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Куксов В.В.

Авдеєв П.В.