Постанова

від 21.05.2012 по справі 2а-18855/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2012 року № 2а-18855/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 12.10.2011р.)

від відповідача1: ОСОБА_2.(дов. від 23.03.2012р. №572/9/10-130)

від відповідача2:ОСОБА_3. (дов. від 14.03.2012р. №9/9/10-114)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулінг" до Окружної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби , Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011р. №0000804200.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.05.2012 року в 11год. 48хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулінг" (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Окружної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби (надалі -Відповідач-1), Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011р. №0000804200.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне .

Матеріалами справи встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011р. №0000804200 стали матеріали позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Пулінг" (код ЄДРПОУ 32209212) з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Ростман" (код ЄДРПОУ 36940615) за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., за результатами якої Відповідачем було складено Акт позапланової виїзної документальної перевірки №958/42-40/32209212 від 31.10.2011р.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "Пулінг" та ТОВ "Ростман" в період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р. здійснювались на підставі господарського договору поставки №2805-01 від 28.05.2010р.

За результатами перевірки встановлено порушення Позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2011 року на суму 2 488 694 грн.

В ході перевірки також встановлено, що контрагент Позивача, тобто ТОВ "Ростман", мав взаємовідносини з ТОВ "Діварос Софт". На порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України ТОВ "Ростман" вчиняло правочини з ТОВ "Діварос Софт", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦКУ). На основі таких правочинів ТОВ "Ростман" завищено податкові зобов'язання за червень 2010р. всього у сумі 3 270 299 грн., в тому числі:

- за червень 2010 на суму 2 488 694 грн. в результаті визнання угоди з ТОВ "Пулінг" нікчемною. Зазначена сума була включена до реєстру отриманих податкових накладних та, відповідно, знайшла своє відображення в рядках 10.1 та 17 Податкової декларації з податку на додану вартість Позивача за липень 2010 року.

Згідно висновків акту від 03.11.2010р. за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ростман", код за ЄДРПОУ (36940615), щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Діварос Софт" (код за ЄДПОУ 37101808) за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. виявлено наступне.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ростман": неможливість фактичного здійснення ТОВ "Ростман" господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу: здійснення операцій із товаром, який не придбавався; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Також до ГВПМ у Деснянському районі м. Києва передано запит №340/23-1 від 29.09.2010 року на встановлення місця знаходження ТОВ "Ростман" за юридичною адресою. Від ГВПМ у Деснянському районі м. Києва отримано службову записку від 28.10.2010р. в якій зазначено, що місцезнаходження ТОВ "Ростман" не встановлено.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ "Ростман" згідно баз даних ДПІ у Деснянському районі м. Києва складає - 0 осіб.

Відповідно до поданої до ДПІ декларації з податку на прибуток підприємства основні засоби, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали (сировина), товарні запаси, трудові ресурси для здійснення діяльності на підприємстві відсутні.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Ростман" здійснюється поза межами правового поля та правочини з контрагентами є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними.

Враховуючи вищенаведене, усі операції з купівлі-продажу за участю ТОВ "Ростман" не спричинюють реального настання правових наслідків, а отже, - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Таким чином, вищевказаний договір поставки №2805-01 від 28.05.2010р., який укладений між Позивачем та ТОВ "Ростман" відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Так, взаємовідносини по господарським операціям між Позивачем та ТОВ "Ростман" в періоді з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року в результаті виконання сторонами нікчемної угоди залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, а також порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" із

змінами та доповненнями встановлено, що податковий кредит звітного періоду

визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище

рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється

більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із

сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою

пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у

зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від Оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" (далі Закон України №168) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України №168 передбачено , що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів(послуг) у попередніх

податкових періодах постачальникам таких товарів(послуг); - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон України №334) передбачено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати , не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 статті 55 ГК України передбачено: Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємницької діяльності - підприємцями ( стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону ( ст. 92 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності право чину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 ЦК України для письмових правочинів юридичних осіб, а саме вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових,.наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеного в Постанові від 26 вересня 2006 року №06/53, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Поняття "інтереси держави" полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі №1-1/99 від 8 квітня 1999 року).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших платежів" від 08.10.2004 року №15 визначено, що ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Відповідно до ст. 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до ст. 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 05.06.95р. за № 168/704 із змінами та доповненнями передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.16 ст. 2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV із змінами і доповненнями бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно з п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. №233/2037 зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 Порядку №165 визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку-продавця.

Відповідно до п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного Порядку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачами як суб'єктами владних повноважень доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення, а відтак воно скасуванню не підлягає.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»до Окружної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур