Постанова

від 11.11.2008 по справі 16/514

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/514

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" листопада 2008 р.                                                           Справа № 16/514

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Горшкової Н.Ф.

суддів:                                                                        Майора Г.І.

                                                                                   Філіпової Т.Л.

при секретарі                                                            Щепанській Т.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача:           Заруцька І.В., довіреність №03/3035 від 29.08.2008р.,

від відповідача:      Вернидуб Д.В., довіреність від 10.10.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, м.Житомир   

на рішення господарського суду Житомирської області

від "07" липня 2008 р.  у справі № 16/514  (суддя Гансецький В.П.)

за  позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, м.Житомир    

до Закритого акціонерного товариства "Житичі", м.Житомир

про стягнення 1860,00 грн.

з перервою у судовому засіданні з 23.10.2008р. по 11.11.2008р.,  

ВСТАНОВИВ:

В червні 2008р. Регіональне відділення Фонду державного майна Українипо Житомирській області подало до господарського суду Житомирської області позов про стягнення в доход держави із ЗАТ "Житичі"  1860,00грн. коштів, отриманих відповідачем від реалізації державного майна - їдальні в с.Троянів Житомирського району. При цьому позивач посилається, що  ЗАТ "Житичі" незаконно продало їдальню в с.Троянів по вул.Макєєва, 4 Мальованому А.І. (договір №1447 від 26.10.1999р.) за 1860грн. Вказана їдальня, як об'єкт соціально-культурного призначення згідно ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" була передана ЗАТ в безоплатне користування, а не у власність, їдальня до статутного фонду ЗАТ "Житичі" не увійшла, а залишилась на балансі та в користуванні підприємства як державне майно, а тому держава має право на повернення коштів, незаконно отриманих ЗАТ "Житичі" від реалізації державного майна. Факт продажу їдальні був виявлений при перевірці, яку провело Регіональне відділення Фонду державного майна України 27.09.2004р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.07.2008р. у справі №16/514 відмовлено позивачу в задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішення,  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення суду з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи скарги, позивач, посилаючись на ст.264 ЦК України "Переривання перебігу позовної давності", вважає, що оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна 10.11.2006р. звернулось з позовом до ЗАТ "Житичі" та Малеваного А.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу їдальні у справі №5/143Д, провадження по якій припинено лише 17.04.2008р., строк позовної давності перервався, тому не можна вважати, що строк пропущено.

Представник  позивача  в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Вважає  рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти новий  судовий акт, яким позов задовольнити. Зазначив, що згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права;  відповідно до вимог ст. 264 ЦК України пред'явлення позову, предметом якого є лише частина вимоги, право на яку має позивач, перериває перебіг позовної давності, тому дана позовна заява заявлена в межах строків  позовної давності, встановлених чинним законодавством.

Відповідач в письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.46-47) заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає рішення  господарського суду Житомирської області законним та обґрунтованим, а тому просить  його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказав, що про порушення прав та інтересів позивач дізнався з акту перевірки від 27.09.2004р., а отже суд першої інстанції  дійшов до вірного висновку про те, що саме з даного часу почався перебіг строку позовної давності.

Згідно розпорядження голови Житомирського апеляційного господарського суду від 22.10.2008р. №504 розгляд апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Горшкової Н.Ф., суддів  Майора Г.І. та Філіпової Т.Л.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до ст.101 Господарського процесуального  кодексу України, судова колегія встановила наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи  Регіональне відділення Фонду державного майна України (Продавець) по Житомирській області та організація орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" (Покупець) 17.11.1993р. уклали договір купівлі-продажу державного майна, відповідно до умов якого  продавець продав, а покупець купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", яке знаходиться за адресою: м.Житомир, проспект Миру,57 на земельній ділянці площею 23,98 га. (а.с.8,9).

П.п.1.1,1.2 вказаного договору сторони передбачили, що майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який є додатком до договору, при цьому право власності на відчужене майно перейшло до відповідача на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 16.07.1993р. №040 ДП.

Передача вказаного майна покупцю - організації орендарів Орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" підтверджується Актом передачі державного майна від 17.05.1994р. (а.с.6).

27.09.2004р. представниками позивача була здійснена перевірка утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного фонду ЗАТ "Житичі", за наслідками якої складено Акт від 27.09.2004р. (а.с.5). В акті, зокрема, зазначено, що відповідачем без дозволу регіонального відділення  була продана їдальня в с.Троянів громадянину Малеваному А.І. згідно договору купівлі-продажу приміщення їдальні від 26.10.1999р. (а.с.16) за 1860,00грн.

Позивач вважає, що дане приміщення їдальні не входило до статутного фонду ЗАТ "Житичі" та залишалося на балансі товариства як державне майно, тому відповідач не мав права відчужувати їдальню, оскільки вона не була ним приватизована та не передавалась йому у власність.

Посилаючись на ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна", позивач вказує, що спірна їдальня в с.Троянів була передана відповідачу в безоплатне користування, а сама будівля залишалась у державній власності і знаходилась під юрисдикцією Регіонального відділення ФДМУ, тобто позивача. 

Позивачем також зазначається, що відповідно до Закону України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. №1723-ІІІ, їдальня в с.Троянів відноситься до об'єктів групи "Ж" і їх приватизація здійснюється згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 15.05.96р.)

Згідно даного Закону, приватизація майна об'єктів групи "Ж" здійснюється переважно конкурентними способами (конкурс, аукціон) із застосуванням експертної оцінки, кошти від реалізації цих об'єктів перераховуються до державного бюджету.

У зв'язку з викладеними обставинами та з посиланням на Конституцію України, ЦК України, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ та Мінекономіки України від 19.05.99р. №908/68, згідно яких власником спірного майна є держава в особі позивача, останній вважає, що оскільки відповідач продав майно, яке належить позивачу, то з нього (відповідача) повинна бути стягнута виручена від продажу майна сума - 1860,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, проте, судом першої інстанції не досліджувались питання щодо обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів не може погодитись з мотивами, за якими суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні позову, вважає, що судом не було враховано наступне.

З метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України 4 березня 1992 року Верховною Радою України було прийнято Закон                        за №2163-XII "Про приватизацію майна державних підприємств".

Вказаний Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації  підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, в 1993 році здійснювалась приватизація орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" шляхом викупу й, в подальшому, дане підприємство було перетворене в закрите акціонерне товариство "Житичі".

На спірні правовідносини, пов'язані з безоплатною передачею відповідачу об'єктів соціально-побутового призначення (їдальні) внаслідок викупу орендним підприємством Житомирська фабрика "Житичі" майна фабрики поширюється дія Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 1993 року).

Як визначено ст.1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", приватизація - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Діючим на час проведення приватизації відповідача (ЗАТ "Житичі") законодавством були визначені принципи, на основі яких здійснюється приватизація, зокрема, надання пільг для  придбання  державного майна членам  трудових колективів підприємств, що приватизуються, та безоплатна передача частки державного майна кожному громадянинові України, тощо (ст.2 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств").

Статтею 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" регламентується право приватизації на пільгових умовах (безоплатна передача державного майна), як громадян, так і юридичних осіб.

У частині 2 ст.24 цього Закону вказано, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

30.07.1993р. начальником регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" від 27.07.1993р. (а.с.13-14).

Інвентаризаційною комісією, яка склала даний акт, підтверджено, що станом на 01.07.1993р. оціночна вартість цілісного майнового комплексу, згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації, становить 121307тис.крб., в тому числі 47625тис.крб.- вартість державного майна та 73682тис.крб. – вартість колективного майна.

Оцінка майна орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" здійснювалась відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

Відповідно до п.45 Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №522 від 02.09.92р., яка була чинною на момент здійснення оцінки об'єкта приватизації, при приватизації вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення), особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць, що не підлягають приватизації).

В п.17 акта оцінки майна зазначено, що із загальної вартості державного майна вилучено вартість майна на суму 1260тис.крб., для якого встановлено пільги, а також майно на суму 396тис.крб, для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації.

Таким чином, вартість майна, що підлягало приватизації, становила 45969тис.крб. (47625000крб. –1260000крб. –396000крб. = 45969000крб.), що відображено в пункті 18 акта оцінки.

Статтею 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", встановлено, що при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Такий договір було укладено між регіональним відділенням ФДМ України по Житомирській області (Продавцем) та організацією орендарів орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" (Покупцем) 17 листопада 1993 року (а.с.8-10).

У відповідності з ч.4 ст.27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" договір посвідчено старшим державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори 17.11.1993р. й зареєстровано в реєстрі за №3-8302.

Предметом укладеного сторонами договору є купівля-продаж державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", розташованого за адресою: м.Житомир, проспект Миру,57.

Пунктом 1.1 (абз.2) договору визначено, що майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно відповідно до акта інвентаризації.

Як зазначено у п.1.3 договору, вартість відчужуваного майна, згідно акта його оцінки, становить 45969тис. (сорок п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят дев'ять) карбованців, що відповідає п.18 акта оцінки майна.

В додатковій угоді від 30.07.1993р., укладеній регіональним відділенням                 ФДМУ по Житомирській області та організацією орендарів орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі" й підписаній представниками сторін (а.с.10-11), також вказано, що вартість майна, яке підлягає викупу, складає 45969тис.крб. й зазначено вартість майна, для якого встановлені пільги –1260тис.крб. та вартість об'єктів, що підлягають особливому режиму приватизації на суму 396тис.крб. з визначенням цих об'єктів - незавершеного будівництвом 39-ти квартирного житлового будинку та незавершених будівництвом котеджів.

Статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на час проведення приватизації відповідача) встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача  майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В п.1.2 договору купівлі-продажу державного майна від 17.11.1993р. зазначено, що право власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі наказу Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області №040-ДП від 16.07.1993р.

Таким чином, у власність організації орендарів Орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі" внаслідок викупу державного майна перейшло майно на суму 45969тис.крб., та майно на суму 1260тис.крб., для якого встановлено пільги, а незавершене будівництво котеджів на суму 396тис.крб., вилучене з загальної вартості (47625тис.крб.) державного майна цілісного майнового комплексу підприємства, залишилось у державній власності.

З "Переліку об'єктів соціально-побутового призначення, побудованих за кошти фонду соціального розвитку колективу, що підлягають безоплатній передачі у відповідності зі ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" орендному підприємству Житомирській фабриці "Житичі", по яких встановлено пільги" (а.с.15) вбачається, що загальна вартість такого майна, до якого включено і приміщення їдальні в с.Троянів, складає 1260558крб., що відповідає вартості, зазначеній в акті оцінки –1260тис.крб.     

17.05.1993р. сторони за договором від 17.11.1993р. склали акт про передачу Покупцеві майна (основні засоби (залишкова вартість) та інші позаоборотні активи (за вирахуванням вилучення вартості майна, для якого встановлені пільги), оборотні кошти) на суму 1168989тис.крб. (а.с.6).

Згідно зі ст.12 Закону України від 19.09.1991р. №1576-XII "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Права власника захищені приписами Цивільного кодексу України, відповідно ч.ч.1,2 ст.321 якого право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином відбувся безоплатний перехід спірного приміщення їдальні у власність ЗАТ "Житичі" без сплати його ціни в порядку пільгової приватизації шляхом передачі цього об'єкта в складі цілісного майнового комплексу згідно умов договору купівлі-продажу від 17.11.1993р.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норма ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в первісній редакції від 04.03.1992р. має диспозитивний характер та не містить вказівок, що об'єкти соціально-побутового призначення безоплатно передаються у користування, а також не містить вказівок про незмінність попереднього власника майна –держави. А тому, державне майно (об'єкти соціально-побутового призначення) на суму 1260тис.крб., для якого встановлені пільги, до внесення змін до цієї статті в лютому 1997 року могло передаватися та фактично передалося безоплатно у власність товариству покупців Орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" в 1993 році.

Відповідні застереження було запроваджено лише Законом України від 19.02.1997р. №89/97-ВР (що набрав чинності з 15.05.1997р.), які полягали у встановленні можливості безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення господарському товариству за умови подальшого цільового використання та без права продажу, тобто, лише у користування. Адже, згідно зі ст.225 ЦК УРСР (в редакції, чинній до 01.01.2004р. – дати набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р.) право продажу майна належить лише власнику, а законодавець не надав такого права отримувачу зазначеного вище майна.

Застереження про можливість передачі об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, у безстрокове безоплатне користування такому товариству, в порядку, встановленому Фондом державного майна України, включене в ч.2 статті 24 Закону на підставі Закону України №1724-ІІІ від 18.05.2000р. "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію державного майна", прийнятого за часом пізніше, ніж проводилась приватизація ОП Житомирської фабрики "Житичі".

Доводи позивача щодо набуття першим відповідачем приміщення їдальні у користування, а не у власність, ґрунтуються виключно на звуженому тлумаченні змісту диспозитивної норми ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” в редакції від 04.03.1992р. та намаганнях поширити на спірні правовідносини, які виникли 17.11.1993р. (дата укладення між регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області та організацією орендарів ОП Житомирської фабрики "Житичі" договору купівлі-продажу), норму ч.2 ст.24 цього ж закону в редакції від 18.05.2000р., яка вже не допускала вибуття таких об'єктів з державної власності. Однак, при цьому, позивачем залишено поза увагою конституційний принцип незворотності дії законів в часі.

Окремо слід зазначити, що питання безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення врегульовано законодавцем в окремому розділі ІУ (Соціальні питання приватизації) Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Матеріалами справи стверджується, що з моменту підписання договору купівлі-продажу від 17.11.1993р. та його нотаріального посвідчення організація орендарів            ОП Житомирської фабрики "Житичі" з метою придбання майна орендного підприємства і створення акціонерного товариства закритого типу "Житичі", й, в подальшому,                  ЗАТ "Житичі" (правонаступник АТЗТ "Житичі"), як суб'єкт права колективної власності (ст.ст.4,20 Закону України “Про власність”, який діяв на момент звернення позивача з позовом до суду та прийняття оскарженого рішення, ст.319 Цивільного кодексу України) вправі було на власний розсуд розпоряджатися належним йому приміщенням їдальні. І таким правом товариство скористалося, уклавши з громадянином Малеваним Анатолієм Івановичем договір купівлі-продажу спірного приміщення їдальні в с.Троянів Житомирського району.

Таким чином, безпідставним є посилання позивача на Закон України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. №1723-ІІІ та Положення про порядок приватизації об'єктів групи "Ж", затверджене наказом ФДМУ №1693 від 14.08.2000р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів, що майно передане відповідачу у користування, а не у власність.

З огляду на те, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на помилковому визначенні відповідача (ЗАТ "Житичі") як користувача приміщення їдальні та на недоведених обставинах її належності державі на праві власності, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на те, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Житомирської області від 07 липня 2008 року у справі №16/514.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 07 липня 2008року у справі №16/514 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області - без задоволення.

2. Справу №16/514 повернути до  господарського суду Житомирської  області.

Головуючий суддя                                                                 Горшкова Н.Ф.

судді:

                                                                                           Майор Г.І.  

                                                                                           Філіпова Т.Л.  

Віддруковано 4прим.:

-------------------------------

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - в наряд