Постанова

від 05.03.2009 по справі 16/514

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/514

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2009 р.                                                                                    № 16/514  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін котрі позивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу

не з'явились, повідомленні належним чиномне з'явились, повідомленні належним чином

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

у справі№16/514

на постановуЖитомирського апеляційного господар-ського суду

від11.11.2008 року

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

доЗакритого акціонерного товариства "Житичі"

простягнення 1860,00 грн.

Регіональне відділення  Фонду державного майна України по Житомирській області звернулося до господарського суду Житомирської  області з позовом, в якому просило, стягнути  з відповідача в дохід держави 1860,00 грн. отриманих останнім від реалізації державного майна-їдальні в с. Троянів, Житомирської області. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач незаконно без будь-яких правових підстав продав їдальню, яка перебувала на балансі підприємства.

          Господарський суд Житомирської області рішенням від 07.07.2008 року (суддя Гансецький В.П.) в задоволенні позову відмовив, пославшись на пропуск позивачем трьох річного строку позовної давності.

Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 11.11.2008 року (судді Горошкова Н.Ф., Майор Г.І., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду залишив без змін, пославшись на те, що відповідач відповідно із приписами статті 319 Цивільного кодексу України мав право на власний розсуд розпоряджатися належним йому приміщенням, оскільки в 1993 році до ЗАТ "Житичі" на підставі договору купівлі-продажу без сплати його ціни в порядку пільгової приватизації перейшло у власність спірне майно.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського  суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 07.07.2008 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду  від 11.11.2008 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник мотивує скаргу, неправильним застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема: статей 319, 386 Цивільного кодексу України, статей 24  Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", Закону України "Про державну програму приватизації".

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права  судами попередніх інстанцій, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга  не  підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що  Регіональне відділення Фонду державного майна по Житомирській області (Продавець) та організація орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" (Покупець) 17.11.1993 року уклали договір купівлі-продажу державного майна. За умовами договору, продавець передав, а покупець купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", яке знаходиться в місті Житомир по пр. Миру, 57, на земельній ділянці площею 23,98 га.

Підпунктом  1.1. та 1.2. договору сторони передбачили, що майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який є додатком до договору. Передача вказаного майна покупцю була здійснена на підставі акта передачі державного майна від 17.05.1994 року.

30.07.1993 року начальником Регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі". За результатами оцінки вартість майна становить 121 307 тис. крб., в тому числі 47625 тис. крб.- вартість державного майна та 73682 тис. крб. - колективного майна. Оцінка майна орендованого підприємства здійснювалася відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів  приватизації та оренди. Відповідно до пункту 45 цієї Методики (що була чинною на момент здійснення оцінки об'єкта приватизації) при приватизації вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановленні пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення) та до яких застосовується особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць що не підлягають приватизації). В пункті 17 акта оцінки майна зазначено, що із загальної вартості державного майна вилучено вартість майна на суму 1260 тис. крб. для якого встановленні пільги (яке створене за рахунок коштів соціального розвитку та підлягає безоплатній передачі). Таким чином, як встановили попередні суди, внаслідок викупу державного майна до організації орендарів орендного підприємства Житомирська фабрика "Житичі" перейшло у власність державне майно на суму 45969 тис. крб. та майно для якого встановленні пільги (безоплатна передача) на суму 1260 тис. крб., а незавершене будівництво котеджів на суму 396 тис. крб. було вилучено з загальної вартості державного майна цілісного майнового комплексу підприємства. Це майно (незавершеного будівництва котеджів) залишилось у державній власності. Отже, в порядку пільгової приватизації у власність орендного підприємства Житомирська фабрика "Житичі" перейшло в тому числі і приміщення їдальні, яке розташоване в селі Троянів по вул. Макєєва, 4  шляхом передачі цього об'єкта в складі цілісного майнового комплексу згідно з умовами договору купівлі-продажу від 17.11.1993 року. В подальшому відповідач продав приміщення їдальні громадянину Мальованому А.І. за договором купівлі-продажу №1447 від 26.10.1999 року. Зазначений договір в судовому порядку не був визнаний недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” (яка діяла на момент приватизації) товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці  пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

За приписами статті 225 Цивільного кодексу УРСР (що був чинний на момент укладення договору купівлі-продажу) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Оскільки,  попередні судові інстанції встановили, що відповідач набув приміщення їдальні що розташоване в селі Троянів по вул. Макєєва, 4 в процесі приватизації він вправі був розпорядитися ним на свій розсуд, як то передбачено чинним цивільним законодавством.

З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову  оцінку доказів, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу   України, тому до уваги не приймаються.

З огляду на зазначене, керуючись статтями  108, 1115, 1117, 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від   11.11.2008 року у справі  №  16/514  залишити без змін, а касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області  - без задоволення.

Головуючий        суддя                                                            Т. Добролюбова

Судді                                                                                Т.Гоголь

В.Швець