Постанова

від 23.05.2012 по справі 5023/9166/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5023/9166/11

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І. (доповідач), суддів:Грека Б.М., Жукової Л.В., за участю представників сторін позивача -Пигіда А.С., відповідача -не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Місцевої громадської організації "Ізвєстія" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 у справі № 5023/9166/11 за позовомДержавного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія" доМісцевої громадської організації "Ізвєстія" простягнення 108 398,42 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне регіональне геологічне підприємство "Донецькгеологія" (далі -ДРГП "Донецькгеологія") звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Місцевої громадської організації "Ізвєстія" (далі -МГО "Ізвєстія") про стягнення 76 560,00 грн. боргу, 11 031,12 грн. пені та 20 807,30 грн. штрафу за договором Вб-09-18 від 18.05.2009.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2011 порушено провадження у справі № 5023/9166/11 за позовом ДРГП "Донецькгеологія" до МГО "Ізвєстія" про стягнення 108 398,42 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2011 (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т.В., суддів Барбашова С.В., Слободін М.М.) апеляційну скаргу ДРГП "Донецькгеологія" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 скасовано та прийняти нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Суд стягнув з МГО "Ізвєстія" на користь ДРГП "Донецькгеологія" 76 560,00 грн. боргу, 11 031,12 грн. пені та 20 807,30 грн. штрафу.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012, МГО "Ізвєстія" подало касаційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, та рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 16.05.2012.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.05.2012 № 03.10-05/150 у зв'язку з виходом суддів Черкащенка М.М. та Нєсвєтової Н.М. у відпустку для розгляду справи № 5023/9166/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 16.05.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Жукова Л.В., Круглікова К.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 розгляд справи відкладено на 23.05.2012.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.05.2012 № 03.10-05/190 у зв'язку з значною завантаженістю судді Круглікової К.С. для розгляду справи № 5023/9166/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 23.05.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді Жукова Л.В., Круглікова К.С., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Грек Б.М., Жукова Л.В.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що між Державним регіональним геологічним підприємством "Донецькгеологія" (підрядник) та Місцевою громадською організацією "Ізвєстія" (замовник) 18.05.2009 укладено договір підряду № Вб-09-18 (далі - договір), відповідно до умов якого за дорученням замовника підрядник виконує бурові роботи по підйому насосу ЕЦВ зі свердловини № 8 у с. Самойлівка.

Відповідно до п. 1.2. договору зміст та об'єми робіт встановлюються технічним завданням.

Пунктом 2.2 договору сторони встановили вартість робіт у сумі 25 686,50 грн., в т. ч. ПДВ -4 281,10 грн.

До початку робіт замовник здійснює передоплату шляхом перерахунку грошових коштів у розмірі 50% від усієї вартості. Наступна оплата здійснюється за фактично виконані роботи на протязі 10 днів після підписання акту за формою 2 (п. 2.3. договору).

Фактично виконані об'єми робіт оформлюються двосторонніми актами форми 2 (п. 2.4. договору).

Згідно п. 2.7. договору у випадку неможливості підйому насосу з причин, які не залежать від підрядника, замовник зобов'язується сплатити фактично виконані роботи та витрати.

Початком робіт сторони визначили -травень 2009, а закінчення робіт -липень 2009 (п.3.2. договору).

У зв'язку з неможливістю ДРГП "Донецькгеологія" виконати роботи у зазначений строк та враховуючи виникнення додаткових витрат, між сторонами правочину були укладені додаткові угоди: № 1 від 01.09.2009 (щодо вартості додаткових робіт), № 2 від 11.05.2010 (стосовно встановлення фінансових санкцій), від 01.08.2010, від 01.09.2010 та 01.10.2010 подовжувались терміни дії договору.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 вартість додаткових робіт складає 23 754,50 грн.

Згідно п. 4 додаткової угоди № 1 кінцевий строк виконання робіт -30.11.2009.

У відповідності до п. 1.1. додаткової угоди № 2 підрядник виконує додаткові об'єми робіт, перелік яких перерахований в кошторисі, що погоджений сторонами та є невід'ємною частиною зазначеної додаткової угоди до договору підряду.

Згідно п. 2.1. додаткової угоди № 2 загальна вартість робіт визначається по вартості станко-години роботи бурового агрегату підрядника та є підставою для проведення взаємних розрахунків.

Підтвердженням виконаних робіт та підставою для їх оплати є буровий журнал в якому ведеться облік робочого часу та виконаних робіт, після чого складається табель виходу днів робітників бурової бригади, а саме на підставі якого провадиться оплата за відроблений час на протязі 3-х календарних днів після підписання сторонами акта КБ-2, форми 3 (п. 2.3 додаткової угоди № 2).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору ДРГП "Донецькгеологія" виконано бурові роботи по підйому насосу ЕЦВ зі свердловини № 8 у с. Самойлівка, які прийняті МГО "Ізвєстія" згідно актів: за липень 2009 на суму 12 811,00 грн., за серпень 2009 на суму 10 328,20 грн., за вересень 2009 на суму 9 146,88 грн., за квітень 2010 на суму 16 093,19 грн., за червень 2010р. на суму 19 920,00 грн., за липень 2010 на суму 31 200,00 грн., за серпень 2010 на суму 16 320,00 грн., за вересень 2010 на суму 24 000,00 грн., про що свідчать підписи представників обох сторін без жодних зауважень та скріплені печатками сторін правочину.

Акт обміру виконаних робіт за жовтень 2010 на суму 5 040,00 грн. МГО "Ізвєстія" не підписано та не визнано, без зазначення підстав відмови.

За актами за квітень 2010 на суму 16 093,19 грн. та за червень 2010 на суму 19 920,00 грн., як встановлено судом апеляційної інстанції, МГО "Ізвєстія" здійснена оплата у загальному розмірі 36 013,19 грн., за іншими виконані у повному обсязі підрядником роботи замовник не розрахувався.

Колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що у зв'язку з частковим виконанням зобов'язань за договором у МГО "Ізвєстія" виникла заборгованість у розмірі 76 560,00 грн., а тому постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає залишенню без зміни.

Також, ДРГП "Донецькгеологія" просило суд стягнути з МГО "Ізвєстія" 11 031,12 грн. пені та 20 807,30 грн. штрафу за договором.

Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення пені та штрафу суд першої інстанції зазначив, що МГО "Ізвєстія" не було порушено зобов'язання за спірним договором та додатковими угодами до нього, і відсутні підстави для застосування наслідків порушення зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи вимоги ДРГП "Донецькгеологія" в частині стягнення пені та штрафу виходив з того, що розрахунок пені в заявленій сумі 11 031,12 грн. та штрафу у сумі 20 807,30 грн. здійснило виходячи з вартості робіт, днів прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання за договором за період серпень -грудень 2010, січень 2011, тобто, за який нараховано штрафні санкції і розміру пені -0,1% вартості робіт, за яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочки, що узгоджується як з приписами норм матеріального права, так і умовами п. 3.1 договору.

Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції щодо стягнення пені та штрафу колегія суддів вважає передчасним з таких підстав.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі порушення строків здачі робіт відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми несплачених або невиконаних робіт.

На підставі п. 3.1. додаткової угоди №2 від 11.05.2010 за порушення строків виконання зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, за які допущено прострочення оплати, а за прострочення більше 30 днів - додатково утримується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріорітетність норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 231 ГК України, зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій розглядаючи спір в частині стягнення пені в сумі 11 031,12 грн. та штрафу у сумі 20 807,30 грн. не врахували положення наведених норм права та постанов Верховного Суду України, а тому судові рішення в частині стягнення штрафу та пені підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно в частині стягнення пені та штрафу, то справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Місцевої громадської організації "Ізвєстія" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 у справі № 5023/9166/11 в частині стягнення пені сумі 11 031,12 грн. та штрафу у сумі 20 807,30 грн. скасувати, та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 у справі № 5023/9166/11 залишити без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Грек Б.М.

Жукова Л.В.