Рішення

від 21.05.2012 по справі 33/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.12 р. Справа № 33/218

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 26351530)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Важмашбуд», м.Краматорськ (код ЄДРПОУ 01236963)

про стягнення збитків в сумі 59333,88грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №04-5-1983 від 02.08.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 14.12.2011р.

Позивач, Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Важмашбуд», м.Краматорськ про стягнення збитків в сумі 59333,88грн.

Ухвалою суду від 09.12.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/218, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 25.01.2012р. господарський суд Донецької області у справі №33/218 призначив судову будівельно-технічну експертизу у зв'язку з необхідністю вирішення питань, які потребують спеціальних знань, на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 25.01.2012р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №33/218 на підставі п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із закінченням проведення судової будівельно-технічної експертизи на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №33/218 та висновок експерта.

Ухвалою від 10.05.2012р. господарський суд поновив провадження у справі №33/218 та призначив останню до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на завищення відповідачем вартості виконаних робіт на суму 59333,88грн. за договором підряду №45 від 25.10.2010р., встановленого в ході перевірки Контрольно-ревізійним відділом у м.Краматорськ, чим позивачу завдано збитків у сумі 59333,88грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №45 від 25.10.2010р., додатку №1 до договору, договірної ціни, локального кошторису, видаткової відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, розрахунку загально виробничих видатків до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, розрахунків №№1-4, дефектного акту, платіжного доручення б/н від 08.12.2010р., вимоги №22-22/1153 від 26.09.2011р., претензії №04-5-2385 від 26.09.2011р., відповіді на претензію №320 від 14.10.2011р., акту №45 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 11, 629, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

16.01.2012р. позивачем надано заяву, за якою останній просив суд розгляд справи здійснювати без участі його представника.

16.01.2012р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки останній є безпідставним. Також зазначив, що відхилення від проектно-кошторисної документації при виконанні робіт мали місце внаслідок неможливості виконання робіт в суворій відповідності з кошторисом, так як вона не враховувала фактичних особливостей об'єкту ремонту. Крім того, ремонт не міг бути перерваним внаслідок погодних умов листопада 2010 року (дощ, сніг). Розрахунок фактичної вартості виконаних та прийнятих замовником робіт приведений в «Фактичній вартості виконаних робіт» та «Підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи». Загальна вартість робіт склала 242228,00грн., що на 324,00грн. більше від сплаченої замовником.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

25.10.2010р. між Управлінням житлового та комунального господарства Краматорської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Важмашбуд» (підрядник) (далі - Договір), за умови якого замовник доручає, підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт шиферної крівлі житлового будинку №15 по вул.Катеринича м.Краматорськ (п.1.1. Договору).

За п. 13.1. Договору передача виконаних робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі.

Так, 06.12.2010р. між сторонами підписаний акт №45 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. на загальну суму 241904,00грн. Зазначений акт підписаний сторонами без застережень, отже, суд вважає, що роботи позивачем прийнятті без заперечень.

Відповідно до п.14.1. Договору оплата за виконаний обсяг робіт здійснюється на підставі підписаних актів за формою КБ-2в, довідки форми КБ-3 протягом десяти робочих днів при наявності бюджетного фінансування.

За твердженням позивача, на виконання умов Договору позивачем здійсненні розрахунки з відповідачем за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням від 08.12.2010р., копія якого наявна в матеріалах справи. Доказів помилкового зарахування зазначених коштів позивачем не надано.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст.843 Цивільного кодексу України).

Таким чином, всі істотні умови за вищезазначеними договорами сторонами узгоджені.

Відповідно до ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущенних у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, як вище встановлено судом, позивачем підрядні роботи за Договором прийнятті без зауважень згідно вимог ст. 853 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1-3 Господарського процесуального кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, а також - умовами укладеними між ними договорами підряду.

Згідно ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується.

Акт контрольно-ревізійного управління є підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою, зокрема, пред'явлення позову, однак не позбавляє її процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимим доказами.

Виявлені контролюючими органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Ніяких доказів відхилень від обумовлених робіт у зв'язку із перерахуванням позивачем стягуваної суми останнім не представлено, а оскільки ці кошти відповідають вартості прийнятих замовником робіт, твердження про зайвість їх перерахування є помилковим.

Щодо зазначення позивача про завищення вартості виконаних робіт в акті КБ-2в за листопад 2010 року на суму 59333,88грн., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого експертом висновку судової будівельно-технічної експертизи №466/23 від 23.047.2012р., останнім зазначено, що розцінки застосовані вірно. Також у вищевказаному висновку зазначено, що при формуванні договірної ціни економічним обґрунтуванням підтверджується, те що вартість застосованого крану на автомобільному ходу вантажопід'ємністю 16т не перевищує нормативно-розрахункову вартість робіт із застосуванням переносного крану, передбаченого нормами.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, посилання позивача на завдані йому збитки у розмірі 59333,88грн. спростовується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою останнього і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, належних доказів понесення позивачем збитків у розумінні вищенаведених приписів чинного законодавства України останнім суду не представлено.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства України та на матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача збитків у розмірі 59333,88грн.

З урахуванням наведених висновків суд відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсязі по суті.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ст.ст. 22, 623, 837, 843, 853 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимогах Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Важмашбуд», м.Краматорськ про стягнення збитків в сумі 59333,88грн.

У судовому засіданні 21.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2012р.

Суддя Сич Ю.В.