Ухвала

від 12.04.2012 по справі 2а-19201/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19201/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант Буд»до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.12.2010 року №0004512307/0 та №004502307/0, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.12.2010 року №0004512307/0 та №004502307/0. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки, на момент виписки податкових накладних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було зареєстровано платником ПДВ, податковий кредит було сформовано на підстав наданих контрагентом оригіналів податкових накладних, а витрати, понесені позивачем в рамках договору підтверджуються відповідними документами. Також вказує на необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», як такого, що порушує публічний порядок, оскільки вироком суду не встановлено вини сторін в ухиленні від сплати податків, крім того, договір за своїм змістом не суперечить інтересам держави та суспільства. Крім того, позивач посилається на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт та подальше використання результату робіт в господарській діяльності позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 вересня 2011 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва №0004512307/0, № 0004502307/0 від 09 грудня 2010 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутні порушення вимог статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач (код ЄДРПОУ 36538703) зареєстроване Соломянською районною у м.Києві державною адміністрацією 09.06.2009 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 11167441 від 19.09.2011 року.

У період з 17.11.2010 р. по 23.11.2010 р. ДПІ у Соломянському районі м.Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Елефант Буд»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2010 року та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року при взаємовідносинам з ТОВ «С.Джи. Р.Груп».

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 19061/23-07/36538703 від 26.11.2010 року.

09 грудня 2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Соломянському районі м.Києва було прийнято податкове повідомлення рішення № 0004502307/0 яким позивачу за порушення п.5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 246695, 00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 178941,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67754,00 грн.; та податкове повідомлення рішення № 0004512307/0, яким позивачу за порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 146828, 00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 97885,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 48943,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «С.Джи. Р.Груп», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код за ЄДРПОУ 34981754) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м.Києва, відносно керівника порушено кримінальну справу № 69-107 за ознаками злочину передбаченого ст. 191 ч. 5, ст. 205 ч. 2 КК України.

Враховуючи зазначену обставину, відповідач прийшов до висновку, що угода, укладена ТОВ «Елефант Буд» з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», була спрямована не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже діяла з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки, на думку відповідача, така мета суперечить одному з принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосуванням, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Відповідач вважає, що наведена інформація свідчить про відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та підтверджує неможливість її фактичного отримання ТОВ «Елефант Буд».

Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, встановив нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі таких нікчемних правочинів.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.3 п. 7.2, пп.7.2.6 п.7.2, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 143153,00 грн., а саме по періодах: за серпень 2009 року 19425,00 грн., за вересень 9775,00 грн., за жовтень 7216,00 грн., за листопад 2009 року 22282,00 грн., за грудень 2009 року 24674,00 грн., за січень 2010 року 12720,00 грн. та за березень 2010 року 47061,00 грн.

Також в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункт 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 178941 грн., а саме по періодах: за ІІІ квартали 2009 року 36499,00 грн., за 2009 рік 104214,00 грн. та за І квартал 2010 року 74727,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, у періоді з 01.08.09р. по 31.03.10р. ТОВ «Елефант буд»мало взаємовідносини з ТОВ «С.Джи. Р.Груп».

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Елефант Буд» віднесло до складу валових витрат на протязі 3 кварталу 2009 року 1 кварталу 2010 року суми витрат у розмірі 715765,00 грн., понесених у звязку з оплатою робіт, виконаних ТОВ «С.Джи. Р.Груп».

Суми ПДВ за господарськими операціями з вказаним контрагентом віднесені позивачем до складу податкового кредиту за період з 01.08.09р. по 31.03.10р. у розмірі 143153,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 03 серпня 2009 року між ТОВ «Елефант Буд» (Замовник) та ТОВ «С.Дж. Р.Груп» (Виконавець) було укладено Договір на виконання будівельних робіт № 2, за умовами якого замовник (ТОВ «Елефант Буд») доручає, а підрядник (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») зобовязується виконати будівельні роботи у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації. Згідно п. 3.1 вказаного договору вартість робіт визначається сторонами за фактично виконані обєми згідно додатка № 1.

Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт між ТОВ «Елефант Буд»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зокрема: акту № 1 приймання виконаних робіт за серпень 2009 року від 24.08.2009 р. на суму 116547,34 грн., акту № 1 приймання виконаних робіт за вересень 2009 року від 30.09.2009 р. на суму 58648,80 грн., акту № 1 приймання виконаних робіт за жовтень 2009 року від 31.10.2009 р. на суму 43293,60 грн., акту № 1 приймання виконаних робіт за листопад 2009 року від 30.11.2009 р. на суму 133692,00 грн., акту № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2009 року на суму 148047,00 грн., акту № 1 приймання виконаних робіт за січень 2010 року від 11.01.2010 р. на суму 76320,00 грн., акту приймання виконаних робіт за березень 2010 року від 23.03.2010 р. на суму 282368,40 грн..

В оплату за виконані роботи ТОВ «Елефант Буд»перерахувало на користь ТОВ «С.Джи.Р.Груп» грошові кошти згідно платіжних доручень № 5 від 25.08.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 7 від 27.08.2009 р. на суму 30000,00 грн., № 53 від 27.11.2009 р. на суму 25000,00 грн., № 54 від 02.12.2009 р. на суму 25000,00 грн., № 55 від 02.12.2009 р. на суму 15000,00 грн., № 65 від 10.12.2009 р. на суму 33000,00 грн., № 66 від 16.12.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 71 від 24.12.2009 р. на суму 35000,00 грн., № 72 від 25.12.2009 р. на суму 20000,00 грн., № 73 від 25.12.2009 р. на суму 30000,00 грн., № 81 від 13.01.2010 р. на суму 27000,00 грн., № 83 від 15.01.2010 р. на суму 45000,00 грн., № 89 від 08.02.2010 р. на суму 9000,00 грн., № 88 від 08.02.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 90 від 12.02.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 102 від 04.03.2010 р. на суму 152000,00 грн., № 106 від 23.03.2010 р. на суму 150000,00 грн., № 111 від 01.04.2010 р. на суму 77000,00 грн., № 134 від 21.04.2010 р. на суму 21000,00 грн., № 135 від 23.04.2010 р. на суму 85000,00 грн., № 145 від 13.05.2010 р. на суму 15000,00 грн. (том 1 а.с. 58-78).

Як вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виписало на адресу ТОВ «Елефант Буд»наступні податкові накладні на загальну суму 811855,74 грн. (в т.ч. ПДВ -143152,86 грн.), а саме: від 24.08.2009 р. № 6605 на суму 116547,34 грн. (ПДВ-19424,56 грн.), від 30.09.2009 р. № 7918 на суму 58648,80 грн. (ПДВ- 9774,80 грн.), від 31.10.2009 р. № 9204 на суму 43293,60 грн. (ПДВ- 7215,60 грн.), від 30.11.2009 р. № 10095 на суму 133692,00 грн. (ПДВ- 22282,00 грн.), від 15.12.2009 р. № 10753 на суму 148047,00 грн. (ПДВ-24674,50 грн.), від 11.01.2010 р. № 243 на суму 76320,00 грн. (ПДВ-12720,00 грн.), від 23.03.2010 р. № 2702 на суму 235307,00 грн. (ПДВ-47061,40 грн.).

Зазначені податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту та суми ППП були включені до складу валових витрат у відповідному періоді.

Як встановлено під час перевірки, заборгованість ТОВ «Елефант Буд» перед ТОВ «С.Джи.Р.Груп» за виконані роботи відсутня.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2010р. були віднесні до складу валових витрат на загальну суму 715765,00 грн., суми ПДВ за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту в сумі 143153,00 грн.

З приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за вищевказаними операціями суд першої інстанції правильно зазначив наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції; 3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, достатніми підставами для включення ТОВ «Елефант Буд» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень-грудень 2009 року, січень, березень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість у розмірі 143153,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «С.Джи.Р.Груп», та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням робіт.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 від 08.05.2007 року.

Вказане свідоцтво було анульоване 28 квітня 2011 року відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 165/15-3 від 28.04.2011 року. Тобто на момент здійснення господарських операцій (серпень-грудень 2009 року, січень, березень 2010 року) ТОВ «С.Джи.Р.Груп» було зареєстровано платником ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку робіт.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «С.Дж.Р.Груп» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ «С.Джи.Р.Груп» станом на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних на користь позивача було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «С.Джи.Р.Груп» останнє станом на 19.09.2011 року продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статус відомостей щодо юридичної особи «підтверджено».

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь - яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу № 11167441 від 19.09.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Елефант Буд» здійснює наступні види діяльності: будівництво будівель (код КВЕД 45.21.1); малярні роботи та скління (код КВЕД 45.44.0), інші роботи з завершення будівництва (код КВЕД 45.41.0); діяльність у сфері інжинірингу (код КВЕД 74.20.1), покриття підлог та облицювання стін.

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», фактично замовлялися позивачем з метою виконання ним для виконання ним власних договірних зобовязань перед замовниками, що підтверджується наступними документами: - Договором на виконання робіт з улаштування стяжки підлоги № 11/1-09 від 11.08.09 р., укладеним між ТОВ «Елефант Буд»(підрядник) та ТОВ «Інбуд-ХХІ»(замовник), зі змінами та доповненнями, відповідно до якого відрядник виконав роботи по улаштуванню стяжки підлоги, розташованої на обєкті по вул. Россошанська, 3-а, м.Київ. Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання акту приймання виконаних підрядних робіт між ТОВ «Елефант Буд»та ТОВ «Інбуд-ХХІ»за вересень 2009 року від 30.09.2009 р. на суму 40180,00 грн., також даний факт підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт. До зобовязань позивача за вказаним договором входило виконання робіт по улаштуванню стяжки підлоги, які в свою чергу замовлялись позивачем у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»; - Договором підряду № 090907 від 07.09.09 р. зі змінами та доповненнями, укладеним між ТОВ «Елефант Буд»(підрядник) та ТОВ «Едітепе»(замовник), відповідно до якого підрядник виконав роботи по улаштуванню покрівлі, розташованої на обєкті громадсько-офісного центру по бул. І. Лепсе, 6, літ. 3 в м. Києві. Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, підписаних між ТОВ «Елефант Буд»та ТОВ «Едітепе»за вересень 2009 року від 30.09.2009 р. на суму 42 793,20 грн., за листопад 2009 року на суму 15264,00 грн., за грудень 2009 року на суму 146254,24 грн., за лютий 2010 року на суму 48 692,32 грн., за березень 2010 року на суму 349951,79 грн., також даний факт підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт. До зобовязань позивача за вказаним договором входило, зокрема, виконання робіт по улаштуванню цементних стяжок, що в свою чергу замовлялось позивачем у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»; - Договором на виконання робіт з улаштування стяжки підлоги № 09/11-09 від 09.11.09 р., укладеним між ТОВ «Елефант Буд»(підрядник) та ТОВ «Експресбуд»(замовник), відповідно до якого підрядник виконав роботи по улаштуванню стяжки підлоги на обєкті по Бориспільському шоссе. Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання акту приймання виконаних підрядних робіт між ТОВ «Елефант Буд»та ТОВ «Експресбуд»за листопад 2009 року від 16.11.2009 р. на суму 14750,00 грн., також даний факт підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт; - Договором субпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт на обєкті: «Будівництво житлового будинку по вул. Будівельників, 11, секція № 1, 2, 3»в м. Українка № 19/10-09 від 19.10.09 р., укладеним між ТОВ «Елефант Буд»(субпідрядник) та ТОВ «Трест Київміськбуд-3» (генпідрядник), відповідно до якого субпідрядник виконав будівельно-монтажні робот із влаштування цементно-песчаної стяжки підлоги житлового будинку, розташованого на вул. Будівельників,11, секція 1, 2, 3 в м.Українка. Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт між ТОВ «Елефант Буд»та ТОВ «Трест Київміськбуд-3»за листопад 2009 року на суму 17 640,00 грн., за жовтень 2009 року від 30.10.2009 року на суму 61848,00 грн., за листопад 2009 року від 30.11.2009 року на суму 116998,20 грн., за грудень 2009 року від 30.12.2009 року на суму 20 241,00 грн., також даний факт підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, під час виконання позивачем зобовязань за вказаним вище договорами, ним виконувались також роботи по улаштуванню цементних стяжок, що в свою чергу замовлялись позивачем у ТОВ «С.Дж.Р.Груп», що підтверджується відповідними актами приймання-передачі робіт.

На запит суду першої інстанції, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві було надано копію ліцензії на виконання будівельних робіт серії АВ № 316541 від 04.06.2007р. строком дії до 04.06.2012 р., яка видавалась ТОВ «С.Джи.Р.Груп», що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосубєктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності виконання будівельних робіт.

У період, що перевірявся, ТОВ «Елефант Буд»також мало ліцензію на право здійснення будівельної діяльності № 468106 від 08.09.2009 р., видану державним комітетом України з будівництва та архітектури, терміном дії з 08.09.2009 р. по 08.09.2012 р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно довідок за Формою № 1ДФ за 3-4 квартали 2009 року, І квартал 2010 року, наданих на запит суду ДПІ у Печерському районі м.Києва, у трудових відносинах з «С.Джи.Р.Груп» перебувало: у третьому та четвертому кварталах 2009 року - 9 осіб, у першому кварталі 2010 року 8 осіб, що свідчить про наявність у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів для виконання підрядних робіт.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 11167488 від 19.09.2011 року основними видами діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є будівництво інших споруд; будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші спеціалізовані будівельні роботи; діяльність у сфері інжинірингу; електромонтажні роботи.

Відтак, виконувані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»роботи здійснювались останнім в межах його звичайної господарської діяльності та на підставі виданої у встановленому порядку ліцензії.

Враховуючи вказані вище договори про виконання робіт та вид діяльності позивача і його контрагента, з огляду на характер виконаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп» робіт та надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи ТОВ «Елефант Буд» були використанні у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції не узяв до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «С. Дж. Р. Групп», оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно керівника юридичної особи - контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кримінальну справу, порушену відносно Яким ця А.В. за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 105 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Як вбачається з постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27 квітня 2011 року, в матеріалах кримінальної справи немає жодних даних, які вказують на скоєння злочину ОСОБА_5 передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Отже, ТОВ «Елефант Буд» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з серпня 2009 по березень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.2.6 п.7.2; пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 97885,00 грн. на підставі податкового повідомлення рішення № 0004512307/0 від 09 грудня 2010 року є протиправним.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на відсутність порушень позивачем підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки всі здійснені останнім операції з ТОВ «С.Дж.Р.Групп» підтверджуються податковими накладними, які є в матеріалах справи.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат за наслідками взаємовіносин з ТОВ «С. Дж. Р. Групп» з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 -ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР) платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Таким чином, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що обов'язковими умовами віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послуг на валові витрати є: 1) повязаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (тобто подальше використання придбаних товарів, робіт послуг у власній господарській діяльності); 2) підтвердженість таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.

При цьому пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» підтверджується первинними документами. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному разі, факт виконання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» на користь позивача спірних робіт підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме договором, актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнаний. Сторонами виконаний в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «С.Дж.Р.Груп», придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби"Вищий адміністративний суд України зазначив: "…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 2362425)".

Формування позивачем валових витрат за спірними операціями було здійснено відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР, тому нарахування податкових зобовязань у розмірі 178941,00 грн. згідно податкового повідомлення рішення № 0004502307/0 від 09 грудня 2010 року є безпідставним.

Оскільки суд першої інстанції встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то застосування штрафних санкцій у розмірі 67754,00 грн. є також протиправним.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що необґрунтованим є посилання відповідача на порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»за фактом взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Групп» з огляду на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ ТОВ «С.Дж.Р.Групп».

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Групп», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідач не надав інших доказів, які б вказували на нікчемність вказаних правочинів.

Крім того, відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Використання відповідачем інформації з компютерних автоматизованих інформаційних систем "Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суперечить положенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (чинного на момент проведення перевірки), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як видно зі змісту Акта перевірки, відповідачем проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні органу державної податкової служби та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Крім того, закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість», «Про податок на прибуток підприємств»(чинні на момент проведення перевірки) не містять посилань на

компютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

Само по собі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами "співставлення" не відповідає вимогам закону та є протиправним, а податкові повідомлення - рішення, ухвалені відповідачем за результатами такого "співставлення"є незаконними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.