Ухвала

від 19.04.2012 по справі 49/3-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 49/3-А Головуючий у 1-й інстанції: Митрохіна А.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду м.Києва від 21 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Іванківської міжрайонної податкової інспекції Київської області до Акціонерного товариства «Банк Велес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»про стягнення заборгованості за податковим векселем, -

ВСТАНОВИВ:

Іванківська міжрайонна податкова інспекція Київської області (далі -Позивач) звернулася до Господарського суду м.Києва з позовом до Акціонерного товариства «Банк Велес»(далі -Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»(далі -Відповідач 2) та, з урахуванням уточнених та змінених позовних вимог, просить стягнути з Відповідачів заборгованості за податковим векселем №3229602481 в сумі 510 000,00 грн.

Постановою Господарського суду м.Києва від 21 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач 2 є виробником алкогольних напоїв, що підтверджується ліцензією серії АА №126308 від 14.12.2001 року.

Пунктом 20 ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.

Позивачем взято на облік простий вексель №3229602481 на суму 510 000,00 грн. із строком погашення до 16.01.2006 року, складений 19.10.2005 року.

Вказаний вексель авальований Відповідачем 1.

Згідно ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель -це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити

після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №796 від 23.08.2005 року, чинною на момент видачі векселів та їх погашення, затверджено Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирта етилового, який використовується для виготовлення окремих видів продукції (далі -Порядок №796).

Згідно п.2 Порядку №796 податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) -це простий вексель, авальований банком, що видається на суму акцизного збору суб'єктом підприємницької діяльності - виробником продукції, зазначеної у статті 3 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої».

Постановою Кабінету Міністрів України №498 від 22.06.2005 року, чинною на момент видачі векселів та їх погашення, затверджено Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового денатурованого і є забезпеченням виконання зобов»язань зі сплати акцизного збору (далі - Порядок №498).

Відповідно до абз.5 п.2 Порядку №498 аваль -це вексельне поручительство, згідно з яким банк бере на себе відповідальність перед векселедержателем за оплату податкового векселя у разі нецільового використання спирту, яке оформляється шляхом проставлення гарантійного напису банку на кожному примірнику податкового векселя.

Законом, який визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у

господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених

додатком II до цієї Конвенції та, відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, є Закон України «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ст.1 вказаного Закону законодавство України про обіг векселів складається

із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї

Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 77 Уніфікованого закону встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ст.30 Уніфікованого закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.

За правилами ст.32 Уніфікованого закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Відповідно до ст.16 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Приписами ч.1 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 п.20 ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»у разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю.

Дана норма повністю кореспондується із положенням п.11 Порядку №796, де зазначено, що у разі коли податковий вексель не погашено у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим податковим векселем, та із положенням п.15 Порядку №498, де зазначено, що у разі коли податковий вексель не погашено у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим податковим векселем.

Отже, вказаними положеннями передбачено вчинення протесту векселедержателем в разі непогашення податкового векселя.

Згідно ст.44 Уніфікованого закону відмова у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неплатежі). Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті.

Позивачем не надано доказів у підтвердження пред»явлення Відповідачу-2 до сплати векселя №3229602481 від 19.10.2005 року на суму 510 000,00 грн., а також здійснення протесту у неплатежі, що свідчить про порушення векселедержателем процедури погашення податкового векселя.

Статтею 53 Уніфікованого закону, передбачено, що після закінчення строків, встановлених для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення та для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов»язаних з обігом векселів»за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя.

Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за

наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом.

Слід зазначити, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за податковим векселем, виданим Відповідачем 2 на забезпечення виконання зобов»язання із сплати акцизного збору до бюджету.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про втрату Позивачем права вимоги до зобов»язаних за вказаним податковим векселем осіб, оскільки ним пропущено строки пред»явлення векселя до платежу та строки здійснення протесту у неплатежі.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не виконано вимоги вказаного положення та не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 21 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 20 квітня 2012 року.