Ухвала

від 19.04.2012 по справі 2а-15459/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15459/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»(далі -ТОВ з ІІ «Юромаш», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ в Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2011 року № 0000282305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією від 13 квітня 2004 року та взято на податковий облік в Державній податковій інспекції в Дніпровському районі м. Києва як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Дніпровському районі м. Києва була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ з ІІ «Юромаш» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТАРОС»за період з 01 квітня 2009 року по 31 травня 2010 року, про що складено Акт №1470/23-522-32849408 від 10 травня 2011 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 025 086, 00 грн.

Не погоджуючись з результатами перевірки позивачем було направлено до ДПІ в Дніпровському районі м. Києва заперечення до акта.

25 травня 2011 року було отримано відповідь від ДПІ в Дніпровському районі м. Києва на заперечення, в якій зазначено що висновки вказаного акту є правомірними.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення -рішення від 30 травня 2011 року № 0000282305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 12 025 086, 00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 3 006 271, 00 грн., загальна сума -15 031 357, 00 грн.

Позивач звертався із скаргами до Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової служби України як до контролюючих органів вищого рівня, про перегляд податкового повідомлення-рішення, як такого, що суперечить законодавству з питань оподаткування.

Рішеннями про результати розгляду скарг, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 30 травня 2011 року № 0000282305 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом ТОВ «ТАРОС», зокрема фактична поставка товару за Договором, повна сплата його вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB з II «Юромаш»та TOB «ТАРОС»виникли договірні зобов'язання.

Відповідно до листа УПМ ДПІ у м. Києві від 06.04.2011 року № 1912/7/26-5015, ТОВ З II «Юромаш»протягом 2009-2010 років сформувало податковий кредит за рахунок ТОВ «ТАРОС»на суму 12 млн. 217 тис. грн.

Відповідач в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на ту обставину, що договори з придбання товарів чи надання послуг вказаного контрагента позивача не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30 травня 1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником товару (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ з ІІ «Юромаш»та ТОВ «ТАРОС», належним чином зареєстровані, внесені до ЄДРПОУ, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України та наділені цивільними правами та обов'язками.

Виконання зазначених договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, виписаними ТОВ «ТАРОС»на адресу ТОВ з II «Юромаш»за період з 12.03.2009 року по 29.03.2010 року на загальну суму 60 845 789,41 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 140 964,91 грн.); актами здачі-прийняття робіт, виписаними ТОВ «ТАРОС»на адресу ТОВ з II «Юромаш»за період з 12.03.2009 року по 29.03.2010 року на загальну суму 21 889 818,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 648 303,03 грн.); податковими накладними, виписаними ТОВ «ТАРОС»на користь ТОВ з II «Юромаш»на загальну суму 73 301 916,00 грн. (в т.ч. ПДВ -12 216 986,00 грн.); рахунками-фактурами виписаними ТОВ «ТАРОС»на адресу ТОВ з II «Юромаш»на загальну суму 14 549 359,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 424 893,17 грн.).

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на висновок спеціаліста №85 від 31 березня 2011 року, в якому зазначено, що використані в якості зразків при копіюванні вище зазначених документів підписи ймовірно виконані не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою, та на обставину, що стосовно контрагента позивача порушено кримінальну справу, з огляду на таке.

Позивачем надано висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві №505 від 09 серпня 2011 року, в якому зазначено, що підписи від імені гр. ОСОБА_2 у переважній більшості в первинних фінансових документах (рахунках-фактурах, актах виконаних робіт, податкових накладних, видаткових накладних) виконані ймовірно гр. ОСОБА_2

Також, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «ТАРОС»та такого вироку суду не було на час розгляду даної адміністративної справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Колегія суддів також звертає увагу, що представником позивача було надано вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року по кримінальній справі № 1-1002/11, яким визнано винним та засуджено до кримінальної відповідальності директора контрагента позивача ТОВ «Тарос»за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

Зазначеним вироком встановлені обставини, які підтверджують здійснення ТОВ «Тарос»господарської діяльності. А також встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді директора ТОВ «Тарос»з вересня 1998 року, входить до числа засновників товариства та на цій посаді займався фінансово-господарською діяльністю із застосуванням найманої праці, зокрема, близько 20 осіб.

Наведеним спростовуються висновки акта перевірки №1470/23-522-32849408 від 10 травня 2011 року про фактичне невиконання ОСОБА_2, на займаній ним посаді директора ТОВ «Тарос», жодних організаційно-розпорядчих обов'язків та про те, що він є неповноважною особою для підписання укладених договорів с позивачем.

Огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2011 року № 0000282305 прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.