Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-3141/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3141/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ТОВ «Укрнафтогазенерго»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000092340, № 0000102340, № 0000092340 та № 0000112340 від 23 лютого 2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду від 20 липня 2011 року та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що декларує та сплачує податкові зобов'язання в повному обсязі.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування -відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Укрнафтогазенерго»-задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року в частині відмови в задоволення вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092340 від 23 лютого 2011 року на суму 53225 грн. 00 коп. -скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Укрнафтогазенерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, про що складено акт № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року.

На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000092340 від 23 лютого 2011 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 10966867 грн. 00 коп., з яких 8769772 грн. 00 коп. - за основним платежем та 2197095 грн. 00 коп. -штрафні (фінансові) санкцій, № 0000102340 від 23 лютого 2011 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 319847 грн. 00 коп., з яких 246663 грн. 00 коп. -за основним платежем та 73184 грн. 00 коп. -штрафні (фінансові) санкцій та № 0000112340 від 23 лютого 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 255082 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій на суму 63771 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «Укрнафтогазенерго»звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрнафтогазенерго»суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення позивачем правил формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000092340 від 23 лютого 2011 року став висновок податкового органу, зокрема, про те, що позивачем було неправомірно включено до складу валових витрат 170321 грн. 00 коп., що були сплачені ТОВ «Нафтогаз Альянс»у зв'язку із оплатою послуг за договором № Г-78-02/09/П від 30 грудня 2009 року.

Дослідивши договір № Г-78-02/09/П від 30 грудня 2009 року, копія якого приєднана до матеріалів даної справи, колегія суддів встановила, що замовником послуг по інформаційному обслуговуванню та, відповідно, особою, яка несе витрати у зв'язку з оплатою вказаного договору, є ТОВ «Нафтогаз Альянс». Натомість ТОВ «Укрнафтогазенерго»є виконавцем послуг та, відповідно, отримувачем валового доходу.

Судом було зобов'язано представників ДПІ в Подільському районі м. Києва додаткові докази на підтвердження того, що позивачем за договором № Г-78-02/09/П від 30 грудня 2009 року було сформовано валові витрати, а не валовий дохід.

Такі докази представниками відповідача надані не були. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що податковим органом в акті перевірки № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року було помилково зафіксовано висновок про те, позивач здійснював перерахування коштів ТОВ «Нафтогаз Альянс»за договором № Г-78-02/09/П від 30 грудня 2009 року та відносив такі витрати до складу валових витрат.

Згідно розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року ТОВ «Укнафтогазенерго»по взаємовідносинах із ТОВ «Нафтогаз Альянс», наданого відповідачем на вимогу суду, розмір податкових зобов'язань, донарахованих у зв'язку з вищеописаними обставинами, складає 53225 грн. 00 коп., з яких 42580 грн. 00 коп. -сума грошового зобов'язання за основним платежем та 10645 грн. 00 коп. -сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним вимоги ТОВ «Укнафтогазенерго»щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092340 від 23 лютого 2011 року на вказану суму задовольнити.

Проте, в задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Укнафтогазенерго»було відмовлено правомірно.

Згідно акту перевірки № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року позивачем було завищено валові витрати на 33502260 грн. 00 коп. по операціях з ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».

Судом встановлено, що між ТОВ «Укнафтогазенерго»та ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»було укладено договір купівлі продажу № 16-09 від 30 червня 2009 року. За вказаним договором позивач придбав лінзи скляні для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм. Вартість одиниці товару, поставленого ТОВ «Укнафтогазенерго»30 червня 2009 року складала 113 грн. 04 коп., 31 липня 2009 року -113 грн. 04 коп., 31 серпня 2009 року -114 грн. 00 коп. та 30 вересня 2009 року -117 грн. 60 коп.

Згідно висновку № 5183/10-16 від 27 липня 2010 року судово-товарознавчої експертизи у кримінальній справі № 76-00277, експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ринкова варітьсь лінзи скляної для окулярів не для коригування зору діаметром 68 мм. виробництва ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»станом на 2009 рік складала 04 грн. 00 коп.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем було завищено валові витрати за договором № 16-09 від 30 червня 2009 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Як на підставу для задоволення своїх вимог представник ТОВ «Укнафтогазенерго»посилається на те, що вартість лінз, придбаних з вказаним договором, відповідає рівню звичайних цін на такі товари. На підтвердження вказаної обставини позивачем були надані висновки спеціаліста Харківської торгово-промислової палати № Н-355 від 04 серпня 2009 року, № Н1-410 від 09 вересня 2009 року, № Н1-462 від 07 жовтня 2009 року. Із вказаних висновків вбачається, що вони були зроблені за результатами дослідження комерційного інвойсу, сертифікату акті та калькуляції виробника.

Порядок визначення звичайних цін закріплений у п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вказаного закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Спеціалістами Харківської торгово-промислової палати здійснювалося визначення ціни на лінзи виробництва ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»із використанням іншої інформації, ніж це передбачено пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що ціна, зазначена у вищевказаних висновках, не може вважатися звичайною ціною.

Також позивач послався на висновки Київського науково-дослідного інституту судових експертиз експертного дослідження з питань, викладених у листі ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».

Однак, на вирішення експерту було поставлено питання чи підтверджується нормативно та документально формування ціни продажу лінзи скляної для окулярів не для коригування зору, виготовленої з оптичного необробленого скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм.

Питання щодо рівня звичайних цін на вказаний товар на вирішення експерту не ставилося.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що вказані висновки також не можуть бути належним доказом правомірності дій відповідача.

Згідно акту перевірки № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року позивачем було завищено валові витрати на 2756772 грн. 00 коп. по операціях із ЗАТ «АО «Цукровик Полтавщини».

Судом встановлено, що між ТОВ «Укнафтогазенерго»та ЗАТ «АО «Цукровик Полтавщини»було укладено договір зберігання № 50/03-2 від 30 березня 2009 року. Згідно умов вказаного договору позивач 30 березня 2009 року передав на зберігання цукор-пісок у кількості 2000 тон.

Вказаний цукор був знятий зі зберігання актом від 22 червня 2009 року, тобто у ІІ кварталі 2009 року.

Проте, акт здачі-приймання робіт № ЦПЦ-002084 був складений 29 вересня 2009 року -у ІІІ кварталі 2009 року.

У зв'язку з цим позивач включив витрати, пов'язані з оплатою послуг за договором № 50/03-2 від 30 березня 2009 року, до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2009 року.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів вважає, що датою збільшення валових витрат ТОВ «Укнафтогазенерго»слід вважати дату фактичного отримання результатів послуг. Під результатом послуг, обумовлених договором № 50/03-2 від 30 березня 2009 року, слід розуміти отримання позивачем належним чином збереженого цукру-піску.

Як раніше зазначалося позивачем було знято товар зі зберігання 22 червня 2009 року, тобто отримано результати послуг у ІІ кварталі.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що податковим органом було зроблено правильний висновок про неправомірне формування позивачем валових витрат за договором № 50/03-2 від 30 березня 2009 року у ІІІ кварталі.

Згідно акту перевірки № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року позивачем було завищено валові витрати на 2522305 грн. 00 коп. та податковий кредит на 507588 грн. 00 коп. по операціях із ПП «СІМ».

Судом встановлено, що між ТОВ «Укнафтогазенерго»та ПП «СІМ»було укладено договір на транспортне обслуговування № 02/06 від 14 червня 2006 року. За вказаний договором ПП «СІМ»надавало у користування позивачу автомобілі з водіями.

Висновок податкового органу про не підтвердження податкового кредиту та валових витрат ґрунтується на тому, що позивачем були надані до перевірки неналежним чином оформлені акти виконаних робіт. Зокрема, в актах були відсутні дані щодо часу, місця та мети надання послуг.

При дослідженні копій актів виконаних робіт до договору на транспортне обслуговування № 02/06 від 14 червня 2006 року обставини, викладені в акті перевірки № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року, знайшли своє підтвердження.

З метою підтвердження фактичного отримання позивачем послуг від ПП «СІМ»судом першої інстанції були витребувані подорожні листи, обов'язкове складення яких було передбачене п. 3.1 вищевказаного договору. Однак, вказана вимога суду першої інстанції виконана не була.

Під час апеляційного розгляду справи представником ТОВ «Укнафтогазенерго»було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи подорожніх листів, складених ПП «СІМ». В задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з підстав, передбачених ч. 2 ст. 195 КАС України.

Таким чином, позивачем не було надано доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо правовідносин між ТОВ «Укнафтогазенерго»та ПП «СІМ», викладені в постанові від 20 липня 2011 року.

Згідно акту перевірки № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року позивачем було завищено валові витрати на 48000 грн. 00 коп. по операціях ФОП ОСОБА_2

Судом встановлено, що між ТОВ «Укнафтогазенерго»та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання консультаційних послуг № 14-К від 23 жовтня 2009 року. За вказаний договором ФОП ОСОБА_2 зобов'язувався надавати позивачу консультаційні послуги з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, оподаткування, інших питань управління та ведення бізнесу.

Висновок податкового органу про не підтвердження валових витрат ґрунтується на тому, що позивачем були надані до перевірки неналежним чином оформлені акти виконаних робіт. Зокрема, в актах були відсутні дані щодо виду, часу та місця надання послуг.

Дослідивши акти прийманні-передачі наданих послуг, копії яких приєднані до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони складені без дотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, в актах виконаних робіт, складених між ТОВ «Укнафтогазенерго»та ФОП ОСОБА_2, не було відображено зміст та обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки ТОВ «Укнафтогазенерго»не було надано до перевірки належним чином оформлені акти приймання виконаних робіт, колегія суддів вважає, що відповідачем було зроблено вірний висновок про те, що валові витрати позивача по правовідносинах з ФОП ОСОБА_2 є непідтвердженими.

Згідно акту перевірки № 32/23-404/30677120 від 08 лютого 2011 року позивачем було занижено валовий дохід на 5561 грн. 00 коп. та податковий кредит на 1112 грн. 00 коп. по операціях ЗАТ «АО «Цукровик Полтавщини».

Судом встановлено, що ТОВ «Укнафтогазенерго»придбало у ТОВ «Нафтогаз-Альянс»цукор-пісок у кількості 2000 тон загальною вартістю 8024400 грн. 00 коп. та у ТОВ «Фірма «Астра Київ»у кількості 2500 тон загальною вартістю 10000000 грн. 00 коп., а також 1250 тон вартістю 5000000 грн. 00 коп.

В подальшому вказаний товар позивачем був реалізований ЗАТ «АО «Цукровик Полтавщини» за договором № 87/03-09 від 03 квітня 2009 року.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ «Укнафтогазенерго»здійснило реалізацію цукру-піску в кількості 2000 тон за ціною, нижчою ніж його собівартість на 5561 грн. 25 коп.

Вказані обставини позивачем під час апеляційного розгляду справи спростовані не були.

У зв'язку цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Укнафтогазенерго»під час укладення та виконання договору № 87/03-09 від 03 квітня 2009 року із ЗАТ «АО «Цукровик Полтавщини»порушило вимоги п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час проведення перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було проаналізовано податкові декларації ТОВ «Укнафтогазенерго»з податку на додану вартість та податку на прибуток у сукупності з відповідними картками особового рахунку та встановлено, що позивачем здійснювалися виправлення самостійно виявлених помилок. Проте, штраф, передбачений п. 17. 2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, позивачем не був сплачений.

Представник позивача посилається на те, що нарахування вказаного штрафу здійснюється лише у тому випадку, якщо самостійно виявлена помилка призвела до недоплати податків і зборів. Натомість у ТОВ «Укнафтогазенерго»була наявна переплата з відповідних видів податків, у зв'язку з чим були відсутні підстави для нарахування та сплати штрафу.

У відповідності до п. 17. 2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Колегія суддів вважає, що вказана норма зобов'язує платників податків нараховувати та сплачувати штраф у тому разі, якщо допущена помилка призвела до зазначення в декларації суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, меншої ніж дійсні податкові зобов'язання такого платника.

Натомість, якщо допущена помилка призвела до зазначення в декларації суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, більшої ніж дійсні податкові зобов'язання такого платника, то вищевказаний штраф не сплачується.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що відповідачем було правомірно застосовано до позивача штраф, передбачений п. 17. 2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Укнафтогазенерго»не спростовують усіх висновків суду першої інстанції, викладених в постанові від 20 липня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте, в частині правовідносин позивача з ТОВ «Нафтогаз Альянс»рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Укрнафтогазенерго»-задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року в частині відмови в задоволення вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092340 від 23 лютого 2011 року на суму 53225 грн. 00 коп. -скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго»-задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092340 від 23 лютого 2011 року на суму 53225 грн. 00 коп., з яких 42580 грн. 00 коп. -сума грошового зобов'язання за основним платежем та 10645 грн. 00 коп. -сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями -скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.