ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
24 лютого 2014 року м. Київ В/800/692/14
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
судді-доповідача суддів Ланченко Л.В. Бившевої Л.І. Нечитайла О.М. Пилипчук Н.Г. Цвіркуна Ю.І
розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013
у справі № 2а-3141/11/2670 (К/9991/30019/12)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій , -
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві подано заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права: пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в ухвалі щодо якої подана заява про перегляд, та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.05.2008 у справі №11/1-О-А-06 за позовом ВАТ «Князя Трубецького» до ДПІ в Бериславському районі Херсонської облаті про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст.237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвала Вищого адміністративного суду від 03.12.2013, щодо якої подано заяву про перегляд, обґрунтована неправомірністю визначення платнику зобов?язань з податку на прибуток, з огляду на не підтвердження податковим органом належними доказами, в порядку, встановленому законом, невідповідності цін, за якими здійснювалась реалізація позивачем лінз, рівню звичайних цін.
У той час як ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.05.2008, наведена заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, мотивована тим, що дія положень пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поширюється виключно на випадки, коли податковим органом здійснюється донарахування платнику податку податкових зобов?язань внаслідок визначення звичайних цін, у той час як обставини справи свідчать, що податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не було донараховано податкових зобов?язань, а було зменшено позивачеві розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Таким чином, аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних, відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права.
Неоднакове застосування норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та встановлення обставин справи, не може бути підставою для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Щодо рішення Верховного Суду України від 08.12.2009, то до судових рішень на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30.07.2010, та судові рішення, ухвалені до 30.07.2010 судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах Верховного суду України, ухвалених у касаційному порядку, а також за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних.
Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Л.В. Ланченко Л.І.Бившева О.М.Нечитайло Н.Г.Пилипчук Ю.І.Цвіркун
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 24.02.2014 |
Оприлюднено | 27.02.2014 |
Номер документу | 37345551 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Ланченко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні