Ухвала

від 17.04.2012 по справі 2а-8474/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8474/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 06 квітня 2011 року №0001962309; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 06 квітня 2011 року №0001972309 в частині нарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 4616219,5 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1154054,88 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем не були подані декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 р., за дев'ять місяців 2010 року та за 2010 рік, у зв'язку з чим, відповідачем самостійно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року в сумі 94466 грн., за дев'ять місяців 2010 року в сумі 332574 грн., за 2010 рік в сумі 777258 грн., також позивачем не були подані декларації з податку на додану вартість за червень-грудень 2010 р., у зв'язку з чим позивачу податковим органом самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2010 року - 180 грн., за липень 2010 року - 1220 грн., за серпень 2010 року - 1849 грн., за вересень 2010 року - 7038 грн., за жовтень 2010 року - 7171 грн., за листопад 2010 року - 7164 грн., за грудень 2010 року - 6243 грн. Крім того, апелянт вважає, що позивачем безпідставно не включено до складу валового доходу безповоротну фінансову допомогу із закінченням терміну позовної давності на загальну суму 13932508 грн., враховуючи, що в ході перевірки позивачем не було надано документів, які б змінювали строк позовної давності. Також апелянт вважає, що позивачем порушено п.22.13 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого в І кварталі 2008 року завищено показник, задекларований у рядку 05 Декларації «Коригування валових витрат»на суму 1426916 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21 лютого 2011 року по 14 березня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Джеррад Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт №614/23-09/34431924 від 21 березня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.22.13 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4779080 грн., а також пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), у зв'язку з чим податковим органом самостійно визначено суму податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість на загальну суму 30865 грн.

Відповідачем також було проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з червня 2010 року по січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 01 березня 2011 року №40/1502, згідно якого встановлено, що в порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України позивачем не подано податкових декларацій з податку на додану вартість за період червень 2010 року-січень 2011року.

Відповідачем проведено камеральну перевірку неподання податкової звітності (податкових декларацій з податку на прибуток) з період І півріччя 2010 року-2010 ріку, про що складено акт від 14 березня 2011 року №66/1502, згідно з яким встановлено, що в порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України позивачем не подано податкових декларацій з податку на прибуток за І півріччя, 9 місяців 2010 року та за 2010 рік.

На підставі акту перевірки №614/23-09/34431924 від 21 березня 2011 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 06 квітня 2011 року №0001962309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38581 грн., в тому числі 30865 грн. за основним платежем та 7716 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0001972309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5973850 грн., в тому числі 4779080 грн. за основним платежем та 1194770 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем 30 червня 2006 року укладено договір №К-171/06 купівлі-продажу цінних паперів (простих іменних акцій ВАТ «Будшляхмаш») з Компанією «Веббінг Лтд», як продавцем, через брокера ВАТ «ВАБанк»на суму 1355461,58 дол.США (що становить 6845081 грн.), а також 30 червня 2006 року укладено договір №К-173/06 купівлі-продажу цінних паперів (простих іменних акцій ВАТ «Будшляхмаш») з Компанією «Сітілінк Дістрібюшн Лімітед», як продавцем, через брокера ВАТ «ВАБанк»на суму 6316833,86 дол.США (що становить 31901011 грн.). Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що трирічний термін позовної давності за вказаними угодами, укладеними ТОВ «Джеррад Україна»з вищезазначеними компаніями закінчився 12 серпня 2009 року, у зв'язку з чим позивачем порушено пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не включено до складу валових доходів позивача за 9 місяців 2009 року безповоротну фінансову допомогу у зв'язку з закінченням терміну позовної давності на загальну суму 13932508 грн.

Однак, відповідачем не враховано додаткову угоду №1 від 27 липня 2006 року до договору від 30 червня 2006 року №К-171/06, додаткові угоди від 28 липня 2006 року та 07 жовтня 2008 року до договору від 30 червня 2006 року №К-173/06, згідно яких строк сплати за придбані цінні папери встановлений до 31 грудня 2009 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження відповідача щодо закінчення строку позовної давності за вищенаведеними договорами купівлі-продажу 12 серпня 2009 року та необхідності включення до складу валового доходу ТОВ «Джеррад Україна»за 9 місяців 2009 року безповоротної фінансової допомоги у зв'язку з закінченням терміну позовної давності за заборгованістю на загальну суму 13932508 грн. і, як наслідок, донарахування податку на прибуток за цей період на суму 3483127 грн. спростовуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом. Крім того, доводи апелянта щодо відсутності на момент перевірки документів, які б змінювали строк позовної давності, судом не приймаються, оскільки в силу п.44.6 ст.44 Податкового кодексу, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до вимог п.22.13 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла в 2007 році) визначено, що у 2007 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникла станом на 1 січня 2006 року і не погашена протягом 2006 року, не підлягає протягом 2007 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірного відображення позивачем у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток підприємства у І кварталі 2008 року відсотків за кредитним договором від 29 червня 2006 року №116, які не задекларовані у складі валових витрат 2006 року у сумі 1427378 грн., оскільки обмеження по віднесенню витрат попереднього року, передбачене п.22.13 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», стосувалось від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникло станом на 1 січня 2006 року, тобто витрат 2005 року, натомість, відсотки за кредитним договором від 29 червня 2006 року №116 не були задекларовані у складі валових витрат протягом 2006 року у сумі 1427378 грн., а тому відповідачем необґрунтовано зменшено валові витрати позивача за І квартал 2008 року на суму 1426916 грн. і, як наслідок, безпідставно донараховано податок на прибуток за І кв. 2008 року на суму 356729 грн.

З матеріалів справи вбачається, що самостійне донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток ґрунтується на тому, що відповідачем не було прийнято (не визнано) податкову звітність позивача за відповідні періоди. Однак, позивачем оскаржувались в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки стосовно подання позивачем податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість за відповідні періоди, та постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 жовтня 2011 року у справі №2а-10549/11/2670, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток подано позивачем в межах граничного терміну, визначеного пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пп.пп.49.18.1, 49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а також суд визнав висновок відповідача про неподання позивачем декларацій помилковим.

Крім того, висновок відповідача ґрунтується виключно на визнанні неподаними декларацій за звітні періоди, однак відповідачем не враховано самостійну сплату позивачем податку на додану вартість, що належить до сплати за відповідні періоди, що підтверджується платіжними дорученнями з позначками банку, які додані до матеріалів справи та досліджені судом.

Судом першої інстанції вірно встановлено та в цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржувалась, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат в першому кварталі 2008 року передплату за договорами з ТОВ «Гоал», НВФ «СВ Плюс» та ПП ВБК «Анта», оскільки зазначені витрати віднесено до складу вартості основних фондів, на які в наступних періодах нараховувались амортизаційні відрахування, тому відповідачем правомірно донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 162860,5 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 06 квітня 2011 року №0001962309 (в цілому) та від 06 квітня 2011 року №0001972309 в частині нарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 4616219,5 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1154054,88 грн., які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.