Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-8474/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 березня 2013 року м. Київ В/800/1005/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О., перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012

у справі № 2а-8474/11/2670 (№ К/9991/31881/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012 у названій справі.

Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012 заявник посилається не неоднакове застосування судами касаційної інстанції норми матеріального права, а саме: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 22.13 статті 22 Закону України 398-V від 30.11.2006 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування», пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.10.2012 у справі № 2а-2596/08/2170 (№ К/9991/72256/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, як вбачається зі змісту заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби та додатків, доданих до неї, фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зокрема, як вбачається з змісту рішення касаційного суду, яке заявник просить переглянути, спір виник щодо: правильності нарахування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за кредиторською заборгованістю, яку відповідач вважав безповоротною фінансовою допомогою; правомірності відображення суми витрат з нарахованих процентів за кредитним договором, помилково неврахованих у 2006 році.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того , що підстав визнавати безповоротною фінансовою допомогою кредиторську заборгованість позивача не має підстав, оскільки на час виникнення спірних правовідносин строк позовної давності ще не настав. Що ж стосувалося правомірності відображення суми витрат з нарахованих процентів за кредитним договором, помилково неврахованих у 2006 році, то суди зазначили, що станом на 2008 рік законодавством не передбачалося будь-яких обмежень щодо віднесення збитків усіх минулих років, крім як строку давності, визначеного статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», - в 1095 днів, у межах якого платник податків має право відобразити валові витрати, але з тих чи інших причин, цього не зробив.

У рішенні ж Вищого адміністративного суду України від 16.10.2012 у справі № 2а-2596/08/2170 (№ К/9991/72256/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яке посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, судами встановлено, що позивачем порушено приписи підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено скориговані валові витрати за IV квартал 2007 року на суму 49 704,40 грн., внаслідок нездійснення останнім компенсації вартості отриманих товарів, за якою закінчився термін позовної давності виконання грошових зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби у допуску справи № 2а-8474/11/2670 (№ К/9991/31881/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.11.2012.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис)Ланченко Л.В. (підпис)Пилипчук Н.Г. (підпис)Федоров М.О.