Ухвала

від 16.05.2012 по справі 2а-6156/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6156/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.,

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Степанюка А.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Акуленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2011 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002372310/0 та № 0002362310/0 від 19.10.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень № 0002372310/0 та № 0002362310/0 від 19.10.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Святошинському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. В своїй апеляційній скарзі посилаються на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважають, що судом першої інстанції неправильно та неповно з'ясовані обставини справи, а постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.09.2010 року по 28.09.2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Радіооптичні системи України», за результатами якої складено акт № 191/23-20/35635242 від 01.10.2010 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Радіооптичні системи України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.12.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.2007 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Радіооптичні системи України»: п.п. 5.21 п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.2, п. .5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 173 159 грн 00 коп.; п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, у результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 668 879 грн 00 коп.; п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п.п. «а»п. 17.2 ст. 17, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року, у результаті чого занижено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 9820 грн 23 коп.

На підставі висновків перевірки, викладених в акті перевірки, ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002362310/0 від 19.10.2010 року, яким ТОВ «Радіооптичні системи України»визначено податкове зобов`язання у сумі 2 503 318 грн 50 коп.; № 0002372310/0 від 19.10.2010 року, яким ТОВ «Радіооптичні системи України»визначено податкове зобов`язання у сумі 3 259 738 грн 50 коп.

Вважаючи дії та повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва протиправними, ТОВ «Радіооптичні системи України»звернулися до суду з позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке:

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Радіооптичні системи України»(Замовник) та ТОВ «ТЕТРАН»(Виконавець) укладено договір № 28-2008 від 01.09.2008 р. на проведення робіт по вхідному контролю та удосконалення обладнання.

В матеріалах справи наявні Акти прийому-передачі виконаних робіт до договору №28-2008 (з вересня 2008 року по лютий 2009 року), податкові накладні, декларації, звіти вимірювання параметрів коаксіального кабелю, звіти вимірювання параметрів волоконно опричного кабелю, оборотно-сальдові відомості по рахунку.

Відповідно до акту перевірки від 01.10.2010 р. № 191/23-20/35635242 та на підставі дослідження первинної документації, позивач перебував у господарсько-правових відносинах із ТОВ «ТЕТРАН». При цьому, відповідач аналізує ланцюг договірних відносин ТОВ «ТЕТРАН»з контрагентами -постачальниками товару ТОВ «ТЕТРАН», а саме: ТОВ «АМЕТТ»та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

Відповідно до висновку відповідача ТОВ «ТЕТРАН», а також його контрагентами ТОВ «АМЕТТ»та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»створені без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю, а тому мають ознаки фіктивності.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено, що найбільшим постачальником ТОВ «Тетран»протягом перевіряємого періоду були ТОВ «Аметт»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

З метою встановлення ланцюга господарських відносин між зазначеними товариствами, ДПІ у Святошинському районі м. Києва було здійснено перевірку цих товариств, у результаті чого ДПІ у Святошинському районі м. Києва зроблено висновок про здійснення ТОВ «Аметт»діяльності, спрямованої на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Що стосується ТОВ «С.Дж.Р.Груп», - ДПІ у Святошинському районі м. Києва зазначається, що порушено кримінальну справу, яка знаходиться в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України. Справу №69-107 порушено відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

На підставі висновків відповідача про фіктивність ТОВ «ТЕТРАН»та його контрагентів, відповідач вважає, що позивач не мав права відносити до валових витрат суми, що були сплачені в рахунок виконання зобов'язань ТОВ «ТЕТРАН»за договором № 28-2008 від 01.09.2008 р.

Колегія суддів вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону, з огляду на таке.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічних порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічних порядок, є нікчемним.

Вчинення платником податку дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік, або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків вигоди.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором між ТОВ «Радіооптичні системи України»та ТОВ «ТЕТРАН» надання послуг виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт до договору №28-2008 (з вересня 2008 року по лютий 2009 року), податковими накладними, деклараціями, звітами вимірювання параметрів коаксіального кабелю, звітами вимірювання параметрів волоконно опричного кабелю, оборотно-сальдові відомості по рахунках, копії яких знаходяться в матеріалах справи. А на момент підписання вищезазначених документів юридичні особи ТОВ «ТЕТРАН», ТОВ «Аметт»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими встановлено факт фіктивного підприємства, відповідачем не надано.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна постанова про закриття кримінальної справи від 27.04.2011 р., в якій зазначено, що під час слідства не здобуто доказів, які б свідчили про спеціальну мету на прикриття незаконної діяльності директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

А також суд зазначає, що на час проведення перевірки відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «ТЕТРАН», ТОВ «Аметт»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість»викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З викладеного апеляційна інстанція робить висновок, що допущені одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

До того ж, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 р. «1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно п 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно пп.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виключно відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки в матеріалах справи містяться акти прийому-передачі виконаних робіт до договору №28-2008 (з вересня 2008 року по лютий 2009 року), податкові накладні, декларації, звіти вимірювання параметрів коаксіального кабелю, звіти вимірювання параметрів волоконно опричного кабелю, оборотно-сальдові відомості по рахунку, а також, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ТОВ «ТЕТРАН»податку на додану вартість до бюджету, судом зроблено висновок щодо неправомірності посилання відповідача, викладені акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було помилково прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2010 р. №0002362310/0.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат за виключенням встановлених у Законі обмежень.

Згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 19.10.2010 р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 17, 19, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Степанюк А.Г.

Оксененко О.М.

Повний текст ухвали виготовлено:21.05.2012 р.