Ухвала

від 17.05.2012 по справі 2а-804/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-804/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.11р. у справі №2а-804/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорт Плюс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових -повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Інфорт Плюс»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 31.12.10р. № 0009752312/0 та №0009762312/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.11р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що податкові накладні від імені контрагента позивача складені з порушенням встановленого законом порядку їх заповнення, оскільки висновком експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у м. Києві від 30.07.2010 року №412 підтверджується, що у податкових накладних, виписаних ТОВ «Будтехмонтаж»на адресу ТОВ «Інфорт Плюс», підписи у графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»де надруковані ініціали ОСОБА_2 виконані ймовірно не ним.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інфорт Плюс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Будтехмонтаж» за період 01.01.07р. по 31.12.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.12.10р. № 4659/23-12/32798317.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 108 688,79 грн., а саме: лютий 2008 року -18 468,09 грн., квітень 2008 року -69 926,20 грн., травень 2008 року -40 516,20 грн., червень 2008 року -45 994,80 грн., липень 2008 року -111 800,20 грн., серпень 2008 року -539 802,60 грн., вересень 2008 року -539 802,60 грн., жовтень 2008 року -170 326,40 грн., листопад 2008 року -39 630,00 грн., грудень 2008 року -41 504,31 грн., березень 2009 року -13 453,80 грн., червень 2009 року -17 176,19 грн.;

п.п. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1 385 820,88 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2008 року -167 760,75 грн., за ІІІ квартал 2008 року -730 904,25 грн., за IV квартал 2008 року - 348 792,89 грн., за І квартал 2009 року -16 929,75 грн., за ІІ квартал 2009 року -21 470,24 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 31.12.10р.:

№ 0009762312/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовґязання з ПДВ на загальну суму 1 663 033 грн., у тому числі: 1 108 689 грн. -основний платіж та 554 344 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0009762312/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовґязання з податку на прибуток на загальну суму 2 652 479 грн., у тому числі: 1 385 821 грн. основний платіж та 1 266 658 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з виконання ремонтно-будівельних робіт, їх документальне підтвердження, використання в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі -Закон N 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР , податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23 січня 2008 року та 02 березня 2009 року між ТОВ «Інфорт Плюс»(замовник) та ТОВ «Будтехмонтаж»(підрядник) укладено договори підряду №5/2008 та №7/2009, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати, відповідно до умов цього договору та кошторисної документації ремонтно-будівельні роботи.

Виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи двосторонніми актами прийому-передачі виконаних робіт, актами приймання робіт, обладнання та матеріалів, довідками про вартість робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт за відповідні періоди, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

ТОВ «Будтехмонтаж» виписало на адресу ТОВ «Інфорт Плюс» податкові накладні, датовані лютим, квітнем, травнем, червнем, липнем, серпнем, вереснем, жовтнем, листопадом, груднем 2008 року, березнем та червнем 2009 року на загальну суму 6 652 132, 74 грн., в тому числі податок на додану вартість -1 108 688,79 грн.

В оплату за поставлені підрядні роботи ТОВ «Інфорт Плюс» перерахувало на рахунок ТОВ «Будтехмонтаж» грошові кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності позивача є оптова будівництво будівель.

Позивач має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства на будівельну діяльність, що видана 06 квітня 2007 року.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ «Будтехмонтаж»є будівництво будівель.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Будтехмонтаж»виконувало, зокрема, будівельні роботи: ремонтно-будівельні роботи та роботи по заміні внутрішніх дерев'яних фасадів в приміщеннях коридорів малого флігелю адміністративної будівлі ДТГО ПЗЗ, реконструкція приміщень в адміністративній будівлі ДТГО ПЗЗ, будівельні підготовчі роботи, та роботи з внутрішнього оздоблення в будівлі вокзалу залізничного вокзалу станцій «Городянка», «Клавдієве», «Біла Церква».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач замовляв будівельні роботи у ТОВ «Будтехмонтаж»з метою виконання договірних зобов'язань за договорами підряду на виконання будівельних робіт з ДТГО «Південно-Західна залізниця».

На підтвердження реальності здійснених будівельних робіт позивач надав фотознімки збудованих об'єктів, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, господарські операції ТОВ «Інфорт Плюс»з ТОВ «Будтехмонтаж»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Покликання апелянта на висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у м. Києві від 30.07.2010 року №412, відповідно до якого у податкових накладних, виписаних ТОВ «Будтехмонтаж»на адресу ТОВ «Інфорт Плюс», підписи у графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»де надруковані ініціали ОСОБА_2 виконані ймовірно не ОСОБА_2, - не можуть бути беззастережним доказом фіктивності угод та зняття їх результатів з податкового обліку.

Вказаний висновок по-перше, має характер припущення, по-друге, відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах бухгалтерського обліку несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Наявні у справі податкові накладні містять обов'язкові реквізити, підписані від продавця - платника податку та скріплені печаткою такого платника податку -продавця.

Між тим, законодавство не містить обов'язку покупця перевіряти податкові накладні продавця на предмет достовірності (справжності) підпису особи, яка від імені продавця їх підписала.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача в недостовірності відомостей щодо підпису в податкових накладних, виписаних ТОВ «Будтехмонтаж»за вказаний період.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N 168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

Таким чином, покупець -платник податку не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства -продавця товарів (послуг) -платника податку.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо. Покликання апелянта на те, що контрагент позивача не звітує до податкових органів на даний час та не знаходиться за місцезнаходженням не спростовує правильних висновків суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.11р. у справі №2а-804/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.11р. у справі №2а-804/11/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.