Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а-9316/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9316/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Плетньовій В.В., представника апелянта -Турчина Д.О., представника позивача -Шваба А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-ТРЕЙД»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-ТРЕЙД» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.06.2011 року № 0000720702, яким ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 503 333,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 125 833,33 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-ТРЕЙД»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.06.2011 року № 0000720702.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-ТРЕЙД»за рахунок Державного бюджету судові витрати в сумі 3,40 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-ТРЕЙД» є юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.09.2003 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 646108 (а.с. 170).

31 травня 2011 року службовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СТ Агроресурс»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 503 333,00 грн. та відповідно суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (грудня 2010 року), на суму 503 333,00 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 72/07-02/32493237 від 31.05.2011 року (а.с. 14-22), на підставі акту якого, ДПІ у Печерському районі м. Києва 14.06.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000720702, яким ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 503 333,33 грн., у тому числі, за основним платежем в сумі 503 333,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 125 833,33 грн. (а.с. 11).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі -Закон № 509-XII), на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно зі статтями 10, 11 Закону № 509-XII, до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту постанови -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів зазначає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2010 року між ВАТ «Чуднівське ХПП»(Зерновий склад) та ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»(Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 35, згідно якого Зерновий склад зобов'язується надати Поклажодавцю комплексні послуги по прийманню, сушінню, чищенню, знеособленому довгострокову зберіганню та відвантаженню зерна та насіння олійних культур (надалі -сільськогосподарська продукція), а Поклажодавець зобов'язаний своєчасно передати на зберігання та прийняти з зберігання сільськогосподарську продукцію, прийняти послуги Зернового складу та оплатити відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 2.4 Договору, поставка сільськогосподарської продукції на Зерновий склад здійснюється Поклажодавцем самостійно.

21 грудня 2010 року між ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»(Покупець) та ТОВ «СТ Агроресурс»(Постачальник) було укладено договір поставки № 328-2010, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2010 року. Датою поставки товару вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складського документа на ім'я Покупця.

Відповідно до п. 2.5 Договору, при поставці товару Постачальник зобов'язується надати Покупцю: оригінал даного Договору, підписаного уповноваженим представником постачальника і завіреного печаткою; оригінал рахунку-фактури; податкову накладну; товарну накладну, виписану в день поставки товару; картку аналізу зерна; складський документ на товар, оформлений на ім'я Покупця, трьохсторонній акт приймання-передачі товару на зерновому складі, підписаний зі сторони представника Постачальника, Покупця та Зернового вкладу.

На підтвердження факту передачі постачальником товару позивачем були надані договір поставки № 328-2010 від 21.12.2010 року; виписки по рахунку; видаткова та податкова накладні; складська квитанція на зерно № 581 від 21.10.2010 року; карточка аналізу зерна № 174 від 21.12.2010 року та квитанції про приймання вантажу.

Проте, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано копій актів приймання-передачі товару на зерновому складі, письмових заяв на видачу сільськогосподарської продукції зі складу, довіреності на особу, що отримувала сільськогосподарську продукцію на складі.

Крім цього, з акту перевірки вбачається, що проведеним аналізом додатків 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року встановлено, що сума податкового кредиту за податковий період грудень 2010 року ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД», сформовано згідно податкових накладних, виданих ОВ «СТ Агроресурс»на суму ПДВ в розмірі 503 333,33 грн.

Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»формує податковий кредит за рахунок підприємства, що має ознаки фіктивності, а саме, згідно декларації з податку на прибуток ТОВ «СТ Агроресурс»за 2010 рік, витрати на оплату праці не здійснювались, амортизаційні відрахування не нараховувалися.

За результатами акту ДПІ у Василівському районі Запорізької області від 18.03.2011 року № 47/23/37112720 про проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СТ Агроресурс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, не підтверджено наявність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) підприємствам-покупцям, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів не підтверджено стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження зерна кукурудзи, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004 року № 1955-IV (далі -Закон № 1955-IV), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Вказана діяльність здійснюється суб'єктом господарювання-експедитором (транспортним експедитором), який за дорученням клієнта й за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Учасниками транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1955-IV, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству (ч. 3 ст. 8 Закону № 1955-IV).

Згідно ст. 9 Закону № 1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 року № 488/346, відповідно до п. 2 якого, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається).

Факт надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезення має підтверджуватися єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних, залізничних накладних тощо), у яких відображається шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

Проте, доказів на підтвердження здійснення поставки сільськогосподарської продукції на Зерновий склад за допомогою автотранспортних засобів, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів матеріали справи не містять, позивачем до суду надані не були.

В матеріалах справи також відсутні документи, які підтверджують факт поставки зерна кукурудзи на ВАТ «Чуднівське ХПП»(Зерновий склад) контрагентом позивача.

Доводи позивача про те, що реальність договору поставки підтверджується видатковою накладною № 269 від 21.12.2010 року, складською квитанцією № 581 від 21.12.2010 року, податковою накладною № 231 від 21.10.2010 року, актом наданих послуг № 21/26/31 від 28.02.2010 року, заявкою на транспортно-експедиційні послуги № 42 від 11.01.2011 року, актом № 38 від 28.02.2011 року та квитанціями про приймання вантажу колегія суддів оцінює критично, оскільки вищенаведені позивачем докази не підтверджують те, що саме придбане у ТОВ «СТ Агроресурс»зерно кукурудзи зберігалось на ВАТ «Чуднівське ХПП»(Зерновий склад), відвантажувалось з елеватора, переводилось перевізником ТОВ «УПІ-Магістраль»в порт Південний (Одеса) для подальшої реалізації компанією Latexport.

В зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що договір від 21.12.2010 року укладений між ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД» та ТОВ «СТ Агроресурс», реально не виконувався.

Таким чином, колегією суддів не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «СТ Агроресурс»до ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД».

Крім цього, відповідно до ст. 12 Закону України «Про карантин рослин»від 30.06.1993 року № 3348-ХІІ (далі -Закон № 3348-ХІІ), особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані, зокрема, виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.

Порядок реалізації підкарантинних матеріалів визначений ст. 6 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 23.08.2005 року № 414, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.09.2005 року за №1121/11401 (далі -Фітосанітрані правила).

Так, відповідно до п. 6.1, 6.2 ст. 6 Фітосанітарних правил, переробка та реалізація підкарантинних матеріалів здійснюється після проведення фітосанітарного контролю.

При проведенні фітосанітарного контролю державний інспектор з карантину рослин оглядає, аналізує, направляє на фітосанітарну експертизу підкарантинні матеріали, а також перевіряє наявність фітосанітарних та карантинних документів на ці матеріали.

Такими документами є: карантинний сертифікат; висновок фітосанітарної експертизи; акт фітосанітарного контролю підкарантинних матеріалів і об'єктів та транспортних засобів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 705 «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин», кукурудза включена до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів.

З листа Державної інспекції з карантину рослин по Запорізькі області від 11.08.2011 року № 999 вбачається, що ТОВ «СТ Агроресурс»не було зареєстровано як суб'єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання у Державній інспекції з карантину рослин по Запорізькій області, згідно ст. 27 Закону України «Про карантин рослин»та ніяких фітосанітарних документів не отримувало.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «СТ Агроресурс»не мало необхідних умов для виконання договору поставки, а саме, товару, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціальних дозвільних документів.

Підтверджуючих документів, що надають право на формування податкового кредиту ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД»та документів, які б могли підтвердити реальність господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «СТ Агроресурс», ні перевіряючим під час перевірки, ні суду надані не були.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-ТРЕЙД»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-ТРЕЙД»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови складено та підписано -21.05.12р.