Ухвала

від 11.09.2014 по справі 2а-9316/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/37021/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Трейд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а-9316/11/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Трейд» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерно-Трейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Зерно-Трейд») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011 №0000720702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2011 ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Зерно-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СТ Агроресурс» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої був складений акт № 72/07-02/32493237 від 31.05.2011, яким встановлено порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 503333,00 грн. та відповідно суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (грудня 2010 року), на суму 503333,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 14.06.2011 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000720702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 503333,33 грн., у тому числі, за основним платежем в сумі 503333,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 125833,33 грн.

Підставою для такого висновку відповідача стали обставини, які встановлені в ході вказаної перевірки, зокрема відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності правочину укладеного позивачем з ТОВ «СТ Агроресурс».

Судами встановлено, що в період з 21.12.2010 по 22.12.2010 позивач придбав у ТОВ «СТ Агроресурс» кукурудзу 3-го класу врожаю 2010 року у кількості 2000 тон за ціною 1510,00 грн. за одну тонну на загальну суму 3020000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 503333,33 грн. на підставі договору поставки № 328-2010 від 21.12.2010.

ТОВ «СТ Агроресурс» виписано позивачу податкову накладну №231 від 21.12.2010 (ПДВ у розмірі 503333,33 грн.).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «СТ Агроресурс» по вказаному договору поставки проведені повністю у безготівковій формі на загальну суму 3020000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 503333,33 грн., що підтверджується банківською випискою від 22.12.2010/21.12.2010, яка долучена до матеріалів справи.

На підтвердження поставки товару сторонами підписано видаткову накладну №269 від 21.12.2010 на кукурудзу 3-го класу врожаю 2010 року у кількості 2000 тон на загальну суму 3020000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 503333,33 грн.

Також позивачем надано копію складської квитанції на зерно №581 від 21.12.2010, якою підтверджується факт передачі від ТОВ «СТ Агроресурс» до ТОВ «Зерно-Трейд» кукурудзи 3-го класу у кількості 2000 тон. Даною складською квитанцією та договором складського зберігання зерна №35 від 12.10.2010 також підтверджується факт зберігання позивачем вказаної кількості кукурудзи 3-го класу врожаю 2010 року на складі ВАТ «Чуднівське хлібоприймальне підприємство».

Окрім цього, позивачем надано квитанції про приймання вантажу, що підтверджують перевезення залізничним транспортом даного товару в порт на склад експедитора позивача - ТОВ «Боріваж».

Позивачем також підтверджено факт використання товару, кукурудзи 3-го класу у кількості 2000 тон врожаю 2010 року у своїй господарській діяльності, а саме надано документи про продаж (експорт) вказаного товару компанії «SIA», а саме, контракт №LZ-01-10 від 06.11.2010 та додатки до нього, а також вантажно-митні декларації №000227 від 01.03.211 та №000235 від 02.03.2011, з чого вбачається, що вказаний товар проданий позивачем за ціною 230 доларів США за тону, що на день поставки становило 1825,5 грн. без ПДВ (курс долара США до гривні 7,9373), що свідчить про те, що вказана господарська операція була направлена на отримання прибутку, в розумінні ч. 1 та 2 ст. 3 Господарського кодексу України.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що надані позивачем докази підтверджують факт виконання господарських зобов'язань між ТОВ «СТ Агроресурс» та ТОВ «Зерно-Трейд» і свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором поставки №328-2010 від 21.12.2010.

Спеціальним законом, який визначав платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 цього Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення позивачем та його контрагентом господарської операції.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судами встановлено, що податкова накладна, видана ТОВ «СТ Агроресурс» оформлена у відповідності вимог наведених норм законодавства, що не заперечувалось відповідачем.

Станом на час існування спірних правовідносин ТОВ «СТ Агроресурс» мало право складати та надавати податкові накладні, оскільки знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «СТ Агроресурс» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції , яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Трейд» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров