Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-15723/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15723/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2010 р. між позивачем (як покупцем) та компанією Strauss Cafе Poland Sp.z.o.o. (як про давцем) було укладено контракт № UA-PL/015, у відповідності до якого, компанія Strauss Cafе Poland Sp.z.o.o., як продавець, поставляє позивачу товар, відповідно до специфікацій, - «кава натуральна мелена », що додаються до кожної партії товарів, а позивач, в свою чергу, оплачує вартість товарів відповідно до інвойсів.

Так, 12.07.2011 р. та 22.07.2011 р. позивачем до митного оформлення було заявлено товари на підставі ВМД № 100190000/2011/187907, № 100190000/2011/188755, № 100190000/2011/188756, в яких митну вартість було визначено за ціною договору.

Проте, у зв'язку з неподанням декларантом на вимогу митних органів додаткових документів та наявністю у відповідача сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, відповідачем в митному оформленні за ціною договору товарів, імпортованих на підставі вказаних ВМД, було відмовлено та прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом № 100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011 р., № 100000006/2011/412138 від 22.07.2011 р., № 100000006/2011/412139 від 22.07.2011 р., про що видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/1/10608 від 22.07.2011 р., № 100190000/1/10621 від 25.07.2011 р., № 100190000/1/10622 від 25.07.2011 р.

Позивач звернувся до відповідача з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг. Отримавши згоду митного органу на випуск товарів у вільний обіг, позивач здійснив митне оформлення зазначених партій товару, сплативши при цьому податки і збори в більшому розмірі згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем.

У зв'язку з незгодою з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, в межах строку дії гарантійних зобов'язань, на підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості за ціною договору, позивачем митному органу надано додаткові документи, зокрема: контракт № UA-PL/015 від 01.10.2010 р., специфікації до контракту від 08.07.2011 р. та від 11.07.2011 р., інвойси № № 1120000108, 1120000109 від 08.07.2011 р., 1120000110 від 11.07.2011 р., сертифікати про походження товару, експертний висновок ДП «Держзовнішінформ»№ 9/924-1 від 08.08.2011 р., прайс-лист виробника та калькуляцію виробника щодо витрат на виробництво однієї тонни товару. Посилаючись на вказані документи, позивач звернувся до відповідача із заявою № 366 від 29.08.2011 р., в якій просив переглянути рішення про визначення митної вартості за резервним методом.

Проте, листом № 40/2-17/12979 від 07.10.2011 р. позивача повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішень про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011 р., № 100000006/2011/412138 від 22.07.2011 р., № 100000006/2011/412139 від 22.07.2011 р. за резервним методом.

На думку позивача, митним органом при визначенні митної вартості заявлених товарів за одним і тим же контрактом необґрунтовано, безпідставно та вибірково застосовано резервний метод.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, застосовуючи резервний метод при визначенні митної вартості товарів, діяв неправомірно, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але в системі митного контролю та митного оформлення, оскільки саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, податок на додану вартість, акцизній збір.

У відповідності до положень ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 41, 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; застосування інших, передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. (п.п. 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України)

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, яким у п. 7 зазначено перелік документів, що є обов'язковими до подання декларантом з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Окрім того, пунктом 11 вказаного Порядку встановлено зобов'язання декларанта подати додаткові документи на вимогу митного органу. При цьому, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Згідно з ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до п. 16 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України на підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення.

Стаття 266 Митного кодексу України містить перелік методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до якого розрізняють такі методи: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервний.

При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 273 вказаного Кодексу у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Матеріали справи свідчать, що для підтвердження заявленої митної вартості заявлених позивачем товарів посадовою особою відповідача зобов'язано позивача надати додаткові документи, а саме: прайс-лист та калькуляцію фірми-виробника, інформацію біржових організацій про вартість товару та/або сировини, бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів, довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження первісно задекларованої митної вартості товару, позивачем митному органу надано додаткові документи, а саме: контракт № UA-PL/015 від 01.10.2010 р., специфікації до контракту від 08.07.2011 р. та від 11.07.2011 р., інвойси № № 1120000108, 1120000109 від 08.07.2011 р., 1120000110 від 11.07.2011 р., сертифікати про походження товару, експертний висновок ДП «Держзовнішінформ»№ 9/924-1 від 08.08.2011 р., прайс-лист виробника та калькуляцію виробника щодо витрат на виробництво однієї тонни товару.

Також, в поданій до митного органу заяві № 366 від 29.08.2011 р. позивач просив переглянути рішення про визначення митної вартості за резервним методом на підставі поданих додаткових документів.

Проте, митним органом не знайдено підстав для перегляду рішень про визначення митної вартості за резервним методом, оскільки у наданій позивачем калькуляції не визначено, яка саме сировина-зелена кава застосована у виробництві сорту «Арабка»чи «Робуста», а враховуючи, що вищезазначена сировина реалізується в порядку біржової торгівлі і має певні коливання, інформація щодо країни виробництва, сортність та період закупівлі сировини є необхідною для співставлення її вартості з котирувальними цінами світових біржових організацій, а також, у зв'язку з тим, що експертний висновок ДП «Держзовнішінформ»від 08.08.2011 р. № 9/924-1 містить інформацію, відповідно до якої, склад натуральної меленої кави марки »100 % Робуста, а у ВМД позивача заявлено, що мелена кава марки »є сумішшю «Робусти»та «Арабіки».

Між тим, колегія суддів бере до уваги, що подані для митного оформлення імпортованого за контрактом від № UA-PL/015 від 01.10.2010 р. товару документи, відповідають переліку документів, передбаченому п. 7 Порядку № 1766, що є обов'язковими до подання декларантом з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

При цьому, подані документи містили об'єктивні і достовірні відомості, які підтверджували заявлену ним митну вартість товару саме за ціною договору, на підставі якого цей товар імпортувався.

Зокрема, калькуляція виробника та одночасно продавця за Контрактом № UA-PL/015 від 01.10.2010 р. компанії Strauss Cafе Poland Sp.z.o.o. підтверджує, що витрати на виробництво однієї тонни товарів, що імпортуються позивачем за Контрактом, складають 3 376,06 доларів США та є нижчими від контрактної ціни цих товарів.

У наданій виробником калькуляції вичерпно відображені всі витрати на виробництво однієї тонни імпортованих товарів, а також вартість сировини -зеленої кави, витрати на пакувальні матеріали, електроенергію, оплату праці, амортизацію, зберігання тощо.

Поданий позивачем експертний висновок № 9/924-1 від 08.08.2011 р. ДП «Держзовнішінформ»(державної установи, уповноваженої надавати цінову інформацію на імпорт і експорт товарів та здійснювати цінову експертизу товарів) повністю підтверджує, що ціна товару, імпортованого позивачем за Контрактом № UA-PL/015 від 01.10.2010 (натуральної смаженої меленої кави), знаходиться на рівні відпускних цін компанії-виробника на даний товар при поставках в Україну.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції, позивачем було надано додаткові докази, з яких вбачається наступне.

Відповідно до специфікації від 08.07.2011 р. до Контракту № UA-PL/015 від 01.10.2010 слідує, що контрактна ціна за 1 кг. натуральної меленої кави марки »становить: 3,79 доларів США, що за курсом НБУ на час існування спірних правовідносин складало 30,24 грн. (100 г. упаковка); 3,67 доларів США, що за курсом НБУ складало 29,25 грн. (250 г. упаковка); 3,59 доларів США, що за курсом НБУ складало 29,25 грн. (500 г. упаковка).

З наданих позивачем видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (№ 8522 від 28.07.2011 р., № 9303 від 17.08.2011 р., № 5860 від 31.05.2011 р.), слідує, що позивач здійснював наступну реалізацію товару покупцям в Україні за ціною 44,92 грн. (100 г. упаковка), 42,03 грн. (250 г. упаковка), 35,73 грн. (500 г. упаковка).

Натомість, визначення митної вартості натуральної меленої кави марки »за 1 кг. в розмірі 7,62 долари США, що в перерахунку за курсом НБУ на час виникнення спірних правовідносин становило 60,74 грн. митном органом доведено не було.

Крім того, як вже було зазначено, в подальшому позивач, імпортуючи товари на підставі контракту № UA-PL/015 від 01.10.2010 р., здійснив митне оформлення зазначених партій товару, сплативши при цьому податки і збори в більшому розмірі згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем, ніж якби митна вартість розраховувалася за ціною договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що митним органом безпідставно відмовлено позивачу у проведенні митного оформлення товару, що імпортувався на підставі ВМД № 100190000/2011/187907, № 100190000/2011/188755, № 100190000/2011/188756 за першим методом визначення митної вартості товару (ціна договору) та визначено митну вартість товару за шостим резервним методом.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 21 травня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.