Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-15723/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/37828/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»

до відповідача Київської регіональної митниці

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

31.10.2011р. до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправними і скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України, визнання протиправними і скасування рішень Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»(далі ТОВ «Штраус Україна»). Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач при визначенні митної вартості товарів за одним і тим же контрактом необґрунтовано, безпідставно і вибірково застосовував резервний метод, а не метод за ціною договору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 апеляційну скаргу Київської регіональної митниці (далі Митниця) залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.10.2010р. між позивачем (як покупцем) та компанією Strauss Cafй Poland Sp.z.o.o. (як продавцем) було укладено контракт № UA-PL/015, у відповідності до якого, компанія Strauss Cafй Poland Sp.z.o.o., як продавець, поставляє позивачу товар, відповідно до специфікацій, - «кава натуральна мелена «FORT», що додаються до кожної партії товарів, а позивач, в свою чергу, оплачує вартість товарів відповідно до інвойсів.

Так, 12.07.2011р. та 22.07.2011р. позивачем до митного оформлення було заявлено товари на підставі ВМД № 100190000/2011/187907, № 100190000/2011/188755, № 100190000/2011/188756, в яких митну вартість було визначено за ціною договору.

Проте, у зв'язку з неподанням декларантом на вимогу митних органів додаткових документів та наявністю у відповідача сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, відповідачем в митному оформленні за ціною договору товарів, імпортованих на підставі вказаних ВМД, було відмовлено та прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом № 100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011р., № 100000006/2011/412138 від 22.07.2011р., № 100000006/2011/412139 від 22.07.2011р., про що видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/1/10608 від 22.07.2011р., № 100190000/1/10621 від 25.07.2011р., № 100190000/1/10622 від 25.07.2011р.

Позивач звернувся до відповідача з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг. Отримавши згоду митного органу на випуск товарів у вільний обіг, позивач здійснив митне оформлення зазначених партій товару, сплативши при цьому податки і збори в більшому розмірі згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем.

У зв'язку з незгодою з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, в межах строку дії гарантійних зобов'язань, на підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості за ціною договору, позивачем митному органу надано додаткові документи, зокрема: контракт № UA-PL/015 від 01.10.2010р., специфікації до контракту від 08.07.2011р. та від 11.07.2011р., інвойси №№ 1120000108, 1120000109, від 08.07.2011р., 1120000110 від 11.07.2011р., сертифікати про проходження товару, експертний висновок ДП «Держзовнішінформ»№ 9/924-1 від 8.08.2011р., прайс-лист виробника та калькуляцію виробника щодо витрат на виробництво однієї тонни товару. Посилаючись на вказані документи, позивач звернувся до відповідача із заявою № 366 від 29.08.2011р., в якій просив переглянути рішення про визначення митної вартості за резервним методом.

Проте, листом № 40/2-17/12979 від 7.10.2011р. позивача повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішень про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011р., № 100000006/2011/412138 від 22.07.2011р., № 100000006/2011/412139 від 22.07.2011р. за резервним методом.

На думку позивача, митним органом при визначенні митної вартості заявлених товарів за одним і тим же контрактом необґрунтовано, безпідставно та вибірково застосовано резервний метод.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що, відмовляючи у прийнятті митної декларації № 100190000/1/10608 від 22.07.2011р., № 100190000/1/10621 від 25.07.2011р., № 100190000/1/10622 від 25.07.2011р. та приймаючи рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом № 100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011р., № 100000006/2011/412138 від 22.07.2011р., № 100000006/2011/412139 від 22.07.2011р., Митниця діяла не на підставі та не у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно ст.41 Митного кодексу України порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.ст. 259, 262 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється КМ України.

Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього: рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи: копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту): відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт): каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі коли в такій країні товар розмішувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару: інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій, про вартість товару та/або сировини.

Згідно з ч. 3 ст. 265 МК України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Стаття 266 МК України містить перелік методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до якого розрізняють такі методи: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервний.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із значених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 273 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження первісно задекларованої митної вартості товару, позивачем митному органу надано додаткові документи, що містили об'єктивні і достовірні відомості, які підтверджували заявлену ним митну вартість товару саме за ціною договору, на підставі якого цей товар імпортувався.

Тому, митним органом безпідставно відмовлено позивачу у проведенні митного оформлення товару, що імпортувався, на підставі ВМД № 100190000/2011/187907, № 100190000/2011/188755, № 100190000/2011/188756 за першим методом визначення митної вартості товару (ціна договору).

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є.Донець

В.Ф. Мороз