Постанова

від 21.05.2012 по справі 26/193-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2012 № 26/193-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Іоннікової І.А.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:ОСОБА_2, довіреність № 7 від 26.09.2011;

ОСОБА_3, довіреність б/н від 10.01.2012;

відповідача 1:ОСОБА_5, довіреність № 1-15/51 від 22.02.2012;

ОСОБА_4, довіреність № 1-15/271 від 14.07.2011;

відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»

на рішення

господарського суду

Київської області

від 26.01.2012

у справі № 26/193-11 (суддя: Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко»

до 1. Територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області;

2. Бориспільської міської ради;

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області; Бориспільської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.01.2012 у справі № 26/193-11 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.01.2012 у справі № 26/193-11 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права, а саме Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», чинний на час спору та законодавство, що регулює виникнення правових конструкцій права комунальної власності в Україні, суб'єктів та об'єктів цього права та правові підстави набуття права комунальної власності відповідними суб'єктами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2012 прийнято до розгляду справу № 26/193-11. Розгляд апеляційної скарги призначений на 09.04.2012 о 10:45.

04.04.2012 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.

09.04.2012 представником відповідача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Іріко» в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Київської області від 26.01.2012 у справі № 26/193-11 залишити без змін.

09.04.2012 відповідач 2 в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 розгляд справи № 26/193-11 відкладено на 14.05.2012 о 10:30.

08.05.2012 представником відповідача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано заперечення на клопотання щодо прийняття додаткових доказів.

10.05.2012 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

10.05.2012 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики.

14.05.2012 відповідач 2 в судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 розгляд справи № 26/193-11 відкладено на 21.05.2012 о 09:30 для належного вивчення зазначених вище клопотань.

21.05.2012 відповідач 2 в судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач 2 повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідач 2.

21.05.2012 в судовому засіданні суд звернув увагу сторін на те, що питання щодо поданого представником позивача 04.04.2012 та 10.05.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів та поданого представником відповідача 1 08.05.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на клопотання щодо прийняття додаткових доказів, не може ставитись на обговорення для визначення задоволення чи не задоволення даних клопотань, так-як вони подані через відділ документального забезпечення суду і обов'язково залучаються до матеріалів справи. Колегія суддів відзначає, що подані сторонами докази розглядатимуться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж стосується клопотання позивача про зупинення провадження у справі, то суд відмовляє в його задоволенні, так - як не вбачає неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 14/033-09.

Проте, колегія суддів відмічає, що вразі якщо результати розгляду справи № 14/033-09 вплинуть на обставини даної справи, то позивач має право звернутись до суду з заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.

21.05.2012 представником позивача в судовому засіданні було подано клопотання про призначення економічної експертизи у справі.

21.05.2012 представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти призначення економічної експертизи у справі.

Суд порадившись ухвалив: відмовити позивачу в задоволенні клопотання про призначення економічної експертизи у справі.

21.05.2012 представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

21.05.2012 представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення зазначеного вище клопотання.

Суд порадившись ухвалив: зазначене вище клопотання задовольнити частково.

21.05.2012 представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості позивачу надати додаткові докази по справі.

21.05.2012 представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення зазначеного вище клопотання.

Суд порадившись ухвалив: відмовити позивачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, колегія суддів встановила наступне.

29.03.1996 між представництвом Фонду державного майна України в Бориспільському районі та Товариством покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос» було укладено договір № 4 купівлі-продажу державного майна (надалі - Договір).

Договір було нотаріально посвідчено Бориспільською державною районною нотаріальною конторою, про що 29.03.1996 р. зроблено запис за № 875.

Згідно з п.1.1. Договору, Продавець (представництво Фонду державного майна України в Бориспільському районі) зобов'язується передати у власність Покупця (Товариства покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос») державне майно цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79.

В п. 1.2. Договору визначено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акта прийому передачі.

Підпунктом 1.3. Договору встановлено, що згідно акта оцінки цілісного майнового комплексу, затвердженого представництвом Фонду державного майна в Україні в Бориспільському районі від 30.01.1996 р. вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу становить 258 781 000 (двісті п'ятдесят вісім мільйонів сімсот вісімдесят одну тисяча) крб.

Відповідно до п.1.4. Договору, вказаний в цьому Договорі об'єкт продано за 258 781 000 двісті п'ятдесят вісім мільйонів сімсот вісімдесят одну тисяча) крб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повністю сплатив грошові кошти за придбане майно згідно платіжних доручень № 4 від 08.08.1996 року та № 5 від 23.08.1996 року.

21.08.1996 на виконання вимог Договору складено акт передачі майна державного комунального підприємства банно-пральний комбінат «Лотос», згідно якого продавець (представництво Фонду державного майна України в Бориспільському районі) передає, а покупець (Товариство покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос») приймає продане станом на 01 січня 1996 року шляхом викупу майно вартістю 258 781 000 крб. без приміщення згідно з актом інвентаризації і актом оцінки майна.

Однак, рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2010 року у справі № 14/033-09 за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іріко", Товариства з обмеженою відповідальністю „Марія", Бориспільської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Комунального підприємства Бориспільської районної ради „Житлово-комунальний комбінат", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-4, - Комунального підприємства „Бориспільське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, визнання права власності на приміщення, витребування приміщення з чужого незаконного володіння, позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 33003375) № 276 від 24.03.2009 р. „Про оформлення права власності ТОВ „Іріко" на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат „Лотос", що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-А", визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - банно-пральний комбінат „Лотос" від 24.04.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Іріко" (ідентифікаційний код 20581476) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Марія" (ідентифікаційний код 13728358) та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 880, визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) на приміщення банно-прального комбінату „Лотос", що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79-А, м. Бориспіль, Київська область, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю „Марія" (ідентифікаційний код 13728358) на користь територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) приміщення банно-прального комбінату „Лотос", що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79-А, м. Бориспіль, Київська область.

Зазначене вище рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, а постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року рішення господарського суду Київської області від 17.09.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року у справі № 14/033-09 залишено без змін.

Однак, вважаючи себе власником спірного майна, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Іріко" права власності на будівлю цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату „Лотос", розташованого за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м. за набувальною давністю.

Свої позовні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Іріко" відкрито та безперервно володіє будівлею цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату „Лотос", розташованого за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м., що є підставою для визнання за ним права власності на це приміщення на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що оскільки в судовому порядку визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) на приміщення банно-прального комбінату „Лотос", що знаходиться за адресою: вул. Київський шлях, 79-А, м. Бориспіль, Київська область, тобто (рішення господарського суду Київської області від 17.09.2010 року у справі № 14/033-09, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року), матеріалами справи спростовуються твердження позивача про те, що він не знав про належність спірних приміщень до комунальної власності Територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Проте, зазначений вище висновок суду є дещо помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Статтею 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

В ч. 2 ст. 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ст. 29 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Право власності, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Підстави набуття права власності встановлені статтею 328 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є будівля, розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м., яка входить до складу цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату "Лотос".

В свою чергу позивач вважає, що оскільки, ціна договору купівлі-продажу від 29.03.1996 року та вартість майна переданого за актом приймання-передачі від 21.08.1996 року збігається (258 781 000 (двісті п'ятдесят вісім мільйонів сімсот вісімдесят одну тисяча) крб., то ця обставина вказує на те, що спірна будівля входить до складу майна як договору купівлі-продажу так і акту приймання.

Проте, як зазначалось вище рішенням господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року у справі № 14/033-09 (яке набрало законної сили 27.07.2011 року) було повністю задоволено позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області поданого в інтересах Бориспільської районної ради Київської області до ТОВ "Іріко", ТОВ "Марія", Бориспільської міської ради, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про скасування рішення виконкому Бориспільської міської ради про реєстрацію за ТОВ "Іріко" права власності на цілісний майновий комплекс банно-прального комбінату "Лотос", про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату "Лотос", укладеного між ТОВ "Іріко" та ТОВ "Марія", визнання права власності за Бориспільською районною радою на приміщення банно-прального комбінату "Лотос", витребування на користь Бориспільської районної ради від ТОВ "Марія" приміщення банно-прального комбінату "Лотос".

До того ж, матеріали справи містять договір оренди спірного приміщення № 9/1 від 28.04.2000 року, згідно якого спірна будівля", розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м., була передана в оренду позивачу, який є правонаступником Товариства покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос», Бориспільським житлово-комунальним комбінатом до 31.12.2006 року.

Крім того, на підставі наданих позивачем Звітів про оцінку нерухомого майна, а саме: будівлі цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату "Лотос", розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м. суд дійшов висновку про здійснення позивачем ремонтних та оздоблюваних робіт за власний рахунок.

Так, згідно Звіту про оцінку нерухомого майна - будівлі цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату "Лотос", розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717,4 кв.м. , виготовленого суб'єктом оціночної діяльності ПП Авто-Експрес» станом на 10.04.2009 року ринкова вартість становить 803 550,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку нерухомого майна - будівлі цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату "Лотос", розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-а, загальною площею 717, 4 кв.м. , виготовленого суб'єктом оціночної діяльності ПП Авто-Експрес» станом на 01.03.2012 року ринкова вартість об'єкту оцінки становить 4 803 760,00 грн., з яких 2 838 170 грн.- вартість невід'ємних поліпшень об'єкту оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що в 2007 році Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» про звільнення приміщення у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко» звернулося до господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» про визнання договору оренди приміщення комунальної власності від 28.04.2000 р. № 9/1 недійсним.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.11.07 р. по справі № 10/129-07 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в частині зустрічних позовних вимог провадження по справі припинено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

21.02.2008 постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 10/129-07 рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007 по справі № 10/129-07 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким у первісному позові відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено та визнано недійсним на майбутнє договір № 9/1 від 28.04.2000р. на оренду приміщення комунальної власності, укладений між Бориспільським житлово-комунальним комбінатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко».

08.04.2010 постановою Вищий господарський суд України у справі № 10/129-07 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 10/129-07 залишив без змін.

З постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у справі № 10/129-07 вбачається, що судами було встановлено, що перехід права власності на цілісний майновий комплекс приватизованого банно-прального комбінату «Лотос» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» відбувся з 02.12.1996 р., тобто з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі, а оскільки матеріалами справи підтверджується, що власником відповідного приміщення є Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко», то укладення договору № 9/1 від 28.04.2000р. порушує та обмежує права товариства як власника відповідного приміщення та суперечить вимогам ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, вказана стаття Цивільного кодексу України передбачає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, зокрема, володіння має бути добросовісним (володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю), володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, володіння повинно бути безперервним протягом визначених строків.

Водночас, згідно матеріалів справи, земельна ділянка під спірною будівлею, надана позивачу у тимчасове користування (оренду) згідно договору № 27 від 10.09.1997 року Бориспільською Радою народних депутатів Київської області позивачу - ТОВ "Іріко", який вчиняв дії, направлені на оформлення права власності, зокрема, шляхом звернення 21.12.2006 року та в серпні 2008 року до КП "Бориспільське бюро технічної інвентаризації" із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, звернення до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про видачу ТОВ "Іріко" свідоцтва про власність, отримання у користування земельної ділянки під спірною будівлею, замовленням та отриманням технічного паспорту на будівлю в КП "Бориспільське бюро технічної інвентаризації", оплатою комунальних послуг, проведенням ремонту в будівлі.

Натомість, набуття права власності за набувальною давністю має відповідати основним ознакам : добросовісність та безперервність.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що користується чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили таке володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння таким майном.

Позивач вважав і вважає, що правомірно користується та володіє будівлею, оскільки, вона увійшла до складу приватизованого майнового комплексу.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в БТІ є обов'язковою для власників, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, а п. 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюється також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто відлік строку, про які йдеться в частині першій статті 344 цього Кодексу, зокрема, 10-річного, може починатися для позивача з 01.01.2001 року.

Згідно п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про потреби виключно цих територіальних громад.

За таких обставин, в силу положень законодавства, територіальна громада Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області не може бути власником комунального майна, а може тільки управляти ним.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що, оскільки, згідно матеріальних норм, районні ради не можуть набувати у власність комунальне майно, а мають тільки управлінські функції щодо нього, а позивач, набувши право власності на спірну будівлю, з підстав відсутності спростування в загальному порядку фактів, встановлених постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.02.2008 року у справі № 10/129-07 щодо наявності у нього права власності на об'єкт спору, не є особою, яка має право на захист свого права шляхом подання позову про визнання за ним права власності за набувальною давністю.

Отже, оскільки, позивач має ознаки права власності щодо спірної будівлі, а саме: володіння, користування та розпорядження, то підстави для набуття права власності на річ за набувальною давністю у ТОВ «Іріко» відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку про відмову в позові.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 26.01.2012 у справі № 26/193-11 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 26.01.2012 у справі № 26/193-11 - без змін.

2. Матеріали справи № 26/193-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Іоннікова І.А.