Постанова

від 15.05.2012 по справі 5015/6937/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.12 Справа № 5015/6937/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2012 року (суддя Мазовіта А.Б.)

у справі № 5015/6937/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галремсервіс», м. Львів

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення 16104,18 грн.

Представники сторін :

від позивача -директор Червінь Н.В., представник ОСОБА_5 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача -ОСОБА_6 - представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено учасникам судового процесу права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2012 року у даній справі (суддя Мазовіта А.Б.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галремсервіс»(надалі ТОВ «Галремсервіс») та стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 (надалі СПДФО ОСОБА_3) на користь позивача 14387,92 грн. боргу по орендній платі, 1202,97 грн. пені за порушення строків сплати орендної плати, 232,83 грн. 3% річних, 280,46 грн. інфляційних втрат, 1477,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СПДФО ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що 01.07.2010 року між сторонами укладено договір оренди №13, строком з 01.07.2010 року до 30.09.2010 року, та пролонгований строком до 30.12.2010 року включно. Також апелянт зазначає, що ним надіслано позивачу акт прийому-передачі про повернення орендованого майна, який ТОВ «Галремсервіс»отримало 29.11.2010 року, чим висловив відмову від подальшого продовження договору оренди, укладеного між сторонами. Окрім цього, 17.11.2010 року скаржник вивільнив орендоване приміщення, тому вважає, що договірні відносини між сторонами припинилися у листопаді 2010 року. Просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак присутні його представники заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010 року між ТОВ «Галремсервіс»(Орендодавцем) та СПДФО ОСОБА_3 (Орендар) було укладено договір оренди №13 (надалі Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 54,8 кв. м., надалі Майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Акта приймання-передачі Майна. У разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем ТОВ «Галремсервіс»в аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонам Акта приймання-передачі (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору базовий розмір орендної плати за оренду визначеного в п.1.1 Договору Майна (без врахування комунальних послуг) встановлюється у розмірі 1035 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ -20% на дату підписання цього Договору.

Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді оплати в розмірі 100% плати до 30 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за оренду проводиться не пізніше 3 числа наступного за звітним місяцем (п.3.7. Договору).

Згідно із п.11.1 Договір укладено строком на три місяці, що діє з 01.07.2010 року до 30.09.2010 року включно.

На виконання умов Договору, 01.07.2010 року, між сторонами укладено Акт приймання-передачі майна, яким підтверджується факт передачі Майна за укладеним між сторонами Договором.

З огляду на те, що відповідач після 30.09.2010 року продовжував користуватися орендованим приміщенням, Договір був поновленим на строк три місяці, до 30.11.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 ЦК України та опосередковано нормою ч.4 ст.291 ГК України, згідно якої правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України, яка кореспондується з нормами ст.764 ЦК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на надіслання позивачу акта прийому-передачі про повернення орендованого майна, який ТОВ «Галремсервіс»отримало 29.11.2010 року, а тому вважає, що договірні відносини припинилися 30.11.2010 року. Однак, укладеним між сторонами договором, передбачено, що майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі (п.2.3 Договору). Зазначений акт приймання-передачі не може вважатися доказом того, що відповідач відмовився від пролонгації Договору, оскільки такий не був підписаний позивачем та був надісланий ТОВ «Галремсервіс»до закінчення дії договору оренди №13 від 01.07.2010 року. Скаржником також не надано доказів, які б вказували на волевиявлення сторін припинити укладений між сторонами Договір, оскільки протягом одного місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не звернулась із заявою про його припинення, а тому договір оренди щоразу продовжувався на строк, зазначений у п.11.1 цього договору.

Місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги посилання апелянта на договір перевезення №111501 від 15.11.2010 року, укладений між СПД-ФО ОСОБА_8 та СПД-ФО ОСОБА_3, на свідоцтво про сплату єдиного податку №164175 від 23.12.2010 року, виданого СПДФО ОСОБА_3, на припинення договірних відносин з надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком», на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.02.2012 року, винесену Шевченківським РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, оскільки, належним та допустимим доказом у даній справі, який підтверджує факт звільнення орендованого приміщення в розумінні п.п. 2.3., 2.4. договору оренди №13 від 01.07.2010 р. є підписаний сторонами акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна. Під час розгляду справи №3/233(10) судом апеляційної інстанції встановлено, що договір оренди продовжив свою дію до 30.11.2010 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зробила висновок, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив вимоги позивача про стягнення з СПДФО ОСОБА_3 на користь позивача 14387,92 грн. боргу по орендній платі, 1202,97 грн. пені, 232,83 грн. 3% річних, 280,46 грн. інфляційних втрат.

На підставі наведеного, рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2012 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу СПДФО ОСОБА_3 без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2012 року у цій справі без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на СПДФО ОСОБА_3

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повне рішення складено 21.05.2012 року

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.