Постанова

від 01.08.2012 по справі 5015/6937/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 5015/6937/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 та на рішеннягосподарського суду Львівської області від 25.01.2012 у справі№5015/6937/11 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Галремсервіс" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 16 104,18 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 31.07.2012 №03.07-05/568 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя -Губенко Н.М.., судді -Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2012 у справі №5015/6937/11 (суддя А.Б. Мазовіта), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 (судді: О.П. Дубник, О.С. Скрипчук, Т.С. Процик), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галремсервіс" (далі -позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення коштів задоволено; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 14 387,92 грн. боргу по орендній платі, 1 202,97 грн. пені за порушення строків сплати орендної плати, 3% річних в сумі 232,83 грн. та 280,46 грн. інфляційних втрат.

Відповідач, не погоджуючись із судовими актами судів попередніх інстанцій, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 та рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2012 у справі №5015/6937/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010 між ТОВ "Галремсервіс" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди №13, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 54,8 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1. договору базовий розмір орендної плати (без врахування комунальних послуг) встановлюється у розмірі 1 035,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ -20% на дату підписання цього договору.

Пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді оплати в розмірі 100% плати до 30 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за оренду проводиться не пізніше 3 числа наступного за звітним місяцем (п.3.7. договору).

Згідно з п.11.1. договір укладено строком на три місяці та діє з 01.07.2010 до 30.09.2010 включно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 у справі №3/233(10) за позовом ТОВ " Галремсервіс " до СПД-ФО ОСОБА_1 встановлено, що дія договору оренди №13 від 01.07.2012 була продовжена на три місяці, тобто до 30.12.2010.

Предметом даного спору є вимога позивача стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з вересня 2010 року по 28 жовтня 2011 року, пеню за порушення строків сплати орендної плати, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (після 30.12.2010) жодна із сторін не звернулась із заявою про його припинення, то договір оренди щоразу продовжувався на строк, зазначений в п. 11.1. договору (3 місяці), з огляду на що вимоги позивача про стягнення орендної плати, пені інфляційних втрат та 3% річних за період з вересня 2010 року по 28 жовтня 2011 року є обґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Статтею 764 ЦК України встановлено правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, зокрема, зазначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що орендарем (відповідачем) було надіслано орендодавцю (позивачу) акт приймання-передачі орендованого майна за договором оренди №13 від 01.07.2010, який був отриманий останнім 29.11.2010.

Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що судами попередніх інстанцій на надано належного правового обґрунтування своїм висновкам відносно того, що надіслання орендарем орендодавцю вище вказаного акта приймання-передачі орендованого майна не може розцінюватись, як волевиявлення орендаря не продовжувати дію укладеного між сторонами договору оренди, на новий строк.

Посилання апеляційного господарського суду на те, що зазначений акт приймання-передачі не може вважатися доказом того, що відповідач відмовився від пролонгації договору, зокрема, оскільки він був надісланий позивачу до закінчення дії договору, є безпідставними, враховуючи, що сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору; вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 28.04.2009 у справі №36/369.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після отримання 29.11.2010 орендодавцем підписаного орендарем акту приймання-передачі об'єкту оренди, орендодавцем було направлено інший (підписаний останнім) акт приймання-передачі майна.

Однак, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки тому, чи можна розцінювати вказані дії позивача, як його волевиявлення також не продовжувати дію укладеного між сторонами договору оренди.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищезазначене а також межі перегляду справи в касаційній інстанції, під час нового розгляду місцевому суду слід з'ясувати: чи може факт направлення відповідачем та позивачем відповідних актів приймання-передачі розцінюватись, як небажання останніх пролонгувати в подальшому договір на строк, який був раніше ним встановлений; встановити строк дії договору та, відповідно, період в межах строку дії договору, за який позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати, пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 та рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2012 у справі № 5015/6937/11 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

Л.Б. Іванова