Рішення

від 15.11.2012 по справі 5015/6937/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.12 Справа№ 5015/6937/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Галремсервіс", м. Львів

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 16104,18 грн.

Головуючий суддя Артимович В.М.,

судді Цікало А.І., Чорній Л.З.

При секретарі Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Мазовіта А.Б.) від 25.01.2012 р. у справі № 5015/6937/11 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Галремсервіс", м. Львів, надалі -позивач, до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів, надалі - відповідач, задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 14387,92 грн. боргу по орендній платі, 1202,97 грн. пені, 232,83 грн. три проценти річних, 280,46 грн. інфляційних втрат, 1477,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду відповідач подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати згадане рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 р. рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2012 р. у справі № 5015/6937/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 25.01.2012 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 р. та постановити нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2012 р. рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 р. у справі № 5015/6937/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 17.08.2012 р. суддею Артимовичем В.М. справу № 5015/6937/11 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.09.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання укладеного між сторонами 01.07.2010 р. договору оренди № 13 індивідуально визначеного майна, який був пролонгований до 30.12.2010 року, і який продовжує свою дію і на момент подання позову відповідач не вносить орендну плату та оплату комунальних послуг на банківський рахунок останнього. У відповідності до п. 3.6 договору позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та у відповідності до ст. 625 ЦК України також нараховано інфляційні втрати та три відсотки річних.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 12.09.2012 р. розгляд справи відкладено на 26.09.2012 р.

26.09.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшли додаткові пояснення у даній справі представника відповідача. Відповідач зазначає, що звільнив орендоване приміщення ще у листопаді 2010 року, з цього часу рахунки за комунальні послуги йому не виставлялись, відносини сторін за договором припинились. У зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.09.2012 р. розгляд справи відкладено на 17.10.2012 р.

17.10.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшли письмові пояснення по суті спору позивача у даній справі.

Ухвалою від 17.10.2012 р. суд подовжив строк розгляду спору до 30.10.2012 р. та відклав судове засідання.

Ухвалою від 30.10.2012 р. суд призначив справу до колегіального розгляду. Автоматизованою системою документообігу визначено наступний склад суду: головуючий суддя Артимович В.М., судді Цікало А.І., Чорній Л.З.

В засідання суду 15.11.2012 р. представники позивача та відповідача не з'явились.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, 01.07.2010 р. укладено договір оренди № 13.

За цим договором орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 54,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і позначене на плані, що додається до цього договору (додаток № 1).

Факт вступу орендаря у користування об'єктом оренди підтверджується актом прийому-передачі майна від 01.07.2010 р., підписаним обома сторонами та скріпленим їх мокрими печатками.

Згідно п. 11.1 договору оренди № 13 від 01.07.2010 р. його укладено строком на три місяці, що діє з 01.07.2010 р. до 30.09.2010 р. включно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 р. у справі № 3/233(10) за позовом ТзОВ «Галремсервіс»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8180,02 грн. встановлено, що договір продовжив свою дію на три місяці, тобто до 30.12.2010 р.

Згідно п. 11.2 договору дія цього договору припиняється після закінчення строку, на який він був укладений або достроково у випадках, передбачених законом чи цим договором.

Відповідно до п. 2.3 договору в разі припинення цього договору майно повертається орендарем ТзОВ "Галремсервіс" в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. При цьому, обов'язок по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.4 договору).

Як встановлено матеріалами справи, орендарем (відповідачем) було надіслано орендодавцю (позивачу) акт приймання-передачі орендованого майна за договором оренди № 13 від 01.07.2010 р., який був отриманий останнім 29.11.2010 р. Після отримання орендодавцем підписаного відповідачем акту, орендодавцем 23.12.2010 р. було направлено підписаний директором товариства акт прийому-передачі майна, датований 25.11.2010 р., який отримано відповідачем 27.12.2010 р.

Пунктом 3.1. договору оренди № 13 передбачено, що базовий розмір орендної плати за оренду визначеного в п. 1.1. майна (без врахування комунальних послуг) встановлюється у розмірі 1035,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 20 %, на дату підписання цього договору.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді оплати в розмірі 100 % плати до 30 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за оренду проводиться не пізніше 3 числа наступного за звітним місяцем (п. 3.7 договору оренди).

Зважаючи на встановлення Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 28.04.2011 р. у справі № 3/233(10) преюдиціального факту щодо продовження договору оренди № 13 на той самий строк і на тих самих умовах, тобто на три місяці до 30.12.2010 р., що підтверджено і Вищим господарським судом у постанові від 01.08.2012 р. у даній справі, у відповідача наявна заборгованість по орендній платі перед позивачем за період з вересня 2010 р. по грудень 2010 р. в сумі 4140,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив також з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені нормою ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, яка кореспондується з нормою ст. 764 Цивільного кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Умовами договору оренди № 13 від 01.07.2010 р. (п. 11.1) передбачено, що такий укладено строком на три місяці та діє з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р. включно. Враховуючи відсутність заперечень наймодавця (позивача) протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди, даний договір у відповідності з вимогами норм чинного законодавства вважається продовженим на три місяці, тобто до 30.12.2010 р., що встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 р. у справі № 3/233(10).

Надіслання у подальшому сторонами спору одна одній актів приймання-передачі орендованого майна суд розцінює як їхнє волевиявлення не продовжувати дію укладеного між сторонами договору оренди № 13 від 01.07.2010 р., оскільки зазначені вище правові норми не обмежують сторін договору оренди у праві заявити про припинення або зміну умов договору оренди як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії договору. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 28.04.2009 р. у справі № 36/369.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір оренди № 13 від 01.07.2010 р. припинив свою дію 31.12.2010 р.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 11.3 договору його умови зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати -до повного виконання зобов'язань.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті орендної плати за період з вересня по грудень (включно) 2010 року, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу в сумі 4140,00 грн. У зв'язку з цим позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за період зі січня 2011 р. по жовтень 2011 р. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а не стягнення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Також згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі ст. 3 вищезгаданого закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З врахуванням цих положень суд провів перерахунок пені за період прострочення і вважає, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 320,84 грн., яка пропорційна сумі боргу, що підлягає до стягнення з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за порушення строків сплати орендної плати до стягнення з відповідача правомірно підлягає три проценти річних в сумі 117,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 210,10 грн.

В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період дії договору оренди, тобто з вересня по грудень 2010 р. (включно), та пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних пропорційно розміру задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-1, 84, 85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Галремсервіс", м. Львів, задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( 79070, АДРЕСА_2.; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галремсервіс»(79039, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 13808258) 4140,00 грн. заборгованості по орендній платі, 320,84 грн. пені, 117,39 грн. три проценти річних, 210,10 грн. коп. інфляційних втрат, 439,26 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.11.2012 р.

Суддя Артимович В.М.

Суддя Цікало А.І

Суддя Чорній Л.З.