Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-1851/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Справа № 115832/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Західбудсервіс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року в адміністративній справі № 2a-1851/11/0970 за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську до обласного комунального підприємства «Західбудсервіс» про стягнення податкового боргу в сумі 46843,51 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року заступник прокурора м.Івано-Франківська звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом та просив стягнути з обласного комунального підприємства «Західбудсервіс» (далі - ОКП «Західбудвервіс») в дохід бюджету податковий борг з податку на додану вартість та земельного податку в загальній сумі 46843,51 грн., що виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання, з рахунків у банках, що обслуговують платника, та за рахунок готівки.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржив відповідач ОКП «Західбудвервіс», який вважає, що постанова ухвалена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідно до платіжних доручень № 145 від 30.11.2010 року, № 17 від 14.02.2011 року, № 18 від 14.02.2011 року та № 36 від 14.03.2011 року ним було сплачено спірну заборгованість із податку на додану вартість та земельного податку. Однак податковий орган безпідставно самостійно змінив призначення цих платежів, що були визначені підприємством, та зарахував ці кошти на погашення заборгованості за минулі роки.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналогічне положення відтворене п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із п.п.4.1.4 п.4 ст.4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом п.5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковий борг, згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строки.

Згідно із п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що ОКП «Західбудсервіс» зареєстроване як юридична особа і перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції в м.Івано-Франківську (далі - ДПІ в м.Івано-Франківську).

06 та 18 лютого 2011 року платником були подані до ДПІ в м.Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість відповідно за 4 квартал 2010 року на суму 28621 грн. і за 1 квартал 2011 року на суму 358 грн.

28 січня 2010 року та 28 січня 2011 року платником були подані до ДПІ в м.Івано-Франківську податкові розрахунки земельного податку на 2010 та 2011 роки, на суму 20978,94 грн. кожен, у тому числі по 1748,25 грн. за кожен звітний місяць.

Крім того, податковий орган нарахував відповідачу штрафні санкції, що підтверджується корінцями податкових повідомлень-рішень за № 0014881503/0 від 24.12.2010 року в сумі 4273,22 грн. та за № 0010271503/0 від 24.09.2010 року в сумі 8866,75 грн.

Позивач надсилав боржнику податкові вимоги про необхідність сплати суми заборгованості, однак такі не були задоволені останнім.

Сума податкового боргу ОКП «Західбудсервіс» із зазначених платежів станом на час звернення до суду складала 46843,51 грн., в тому числі: за платежем «податок на додану вартість» на суму 149343,60 грн., із яких 14872,16 грн. - узгоджена сума податкового зобов'язання і 71,44 грн. - пеня; за платежем «земельний податок» на суму 31899,91 грн., із яких 15622,08 грн. - узгоджена сума податкового зобов'язання, 13139,97 грн. - штрафні санкції та 3137,86 грн. - пеня.

Пунктом п. 95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірні суми є узгодженими, а заборгованість підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Кошти, які сплачені відповідачем згідно вказаних платіжних доручень зараховані позивачем, а наявний податковий борг становить різницю між нарахованими зобов'язаннями та сплаченими коштами. Сплачені кошти зараховані позивачем у відповідності до їх призначення.

Крім того, на час вирішення справи відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним узгодженого податкового боргу.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у наданій відповідачем копії платіжного доручення № 147 від 07 грудня 2010 року на суму 10000 грн. у графі «призначення платежу» зазначено - податок на землю, але не зазначено період, за який вноситься ця плата, тому безпідставними є покликання апелянта на те, що податковий орган самостійно безпідставно зарахував ці кошти, що були сплачені в рахунок поточних платежів із податку на землю, на погашення податкового боргу та пені із даного виду платежу, що виникли в попередні періоди.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Західбудсервіс» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року в адміністративній справі № 2a-1851/11/0970, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М.Довгополов

В.В.Святецький