Постанова

від 29.05.2012 по справі 7/457-1/194

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 7/457-1/194

Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012

зі справи № 7/457-1/194

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м.Київ

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перший будинок", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - публічне акціонерне товариство "Київенерго", м.Київ

про стягнення 27 366,64 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Шевченко К.О.;

відповідача -Кальтагейсер М.Г.;

третя особа -не з'явилась.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким просив стягнути 25485,45грн. основного боргу та 1881,19грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2007 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго".

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі № 7/457-1/194 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Кондес Л.О. -головуючий, судді Ропій Л.М. і Рябуха В.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення господарського суду від 11.10.2011, постанову апеляційного господарського суду від 22.02.2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Скарга мотивована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.07.2000 позивачем та відповідачем був укладений договір № 8283/4-14 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, згідно з умовами якого позивач зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а відповідач зобов'язався оплатити зазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила).

Згідно з п.2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДСТУ 2874-82 та приймання каналізаційних стоків, які не перевищують гранично -допустимі концентрації шкідливих речовин.

Відповідно до пункту 2.2 Договору відповідач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору.

Пунктами 3.1, 3.4 Договору обумовлено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності -за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2 Правил.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У цьому ж зв'язку, судами також встановлено, що позивачем було присвоєно відповідачу абонентський номер (код абонента) -2 -782, за яким був зареєстрований прилад обліку води, що знаходиться в будинку № 5 по вул.Б.Гмирі в місті Києві.

Причиною спору у господарському суді стало те, що позивач включив до рахунків за послуги з водопостачання вартість послуг за період з вересня 2005 по квітень 2007 року з постачання питної холодної води для виготовлення гарячої (на підігрів), з чим не погодився відповідач, вважаючи, що такий обов'язок сплачувати у нього відсутній.

Встановленим за справою обставинам суди дали належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суди правильно виходили з того, що умовами договору сторони прямо не передбачили порядок розрахунків за постачання питної (холодної) води до теплового пункту, балансоутримувачем якого є АЕК "Київенерго", для приготування гарячої води, що в подальшому використовувалась у будинку відповідача.

У цьому ж зв'язку суди також обґрунтовано взяли до уваги, що відповідач не є балансоутримувачем теплового пункту, а тому він не повинен сплачувати послуги по подачі холодної води, яка використовується на потреби гарячого водопостачання.

Доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень вимог норм матеріального та процесуального права не підтверджуються наявними матеріалами справи і не можуть бути взяті до уваги.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 у справі № 7/457-1/194 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Бенедисюк Суддя Б.Львов