Рішення

від 23.05.2012 по справі 5009/1096/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/26/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.12 Справа № 5009/1096/12

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, (69002, АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЗОРЗ", (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 36)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок", (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 36)

про визнання недійсним в частині рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. та стягнення 15 357,00 грн. збитків

Суддя Н.Г.Зінченко

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -особисто (на підставі паспорту громадянина України серія СА № НОМЕР_2 від 25.02.1998 р.);

від позивача - ОСОБА_4, довіреність б/н від 13.03.2012 р.;

від відповідача -ОСОБА_5, довіреність № 13-10 від 13.10.2011 р.;

від третьої особи - ОСОБА_5, довіреність № 10-11 від 10.10.2011 р.;

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 р. р. до господарського суду Запорізької області звернувся Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя (ПП ОСОБА_1) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЗОРЗ", м. Запоріжжя (ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ") про визнання недійсним рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. в частині позбавлення ОСОБА_1 торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2, та стягнення 13 365,00 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1096/12, справі № 5009/1096/12 присвоєно номер провадження справи 4/26/12, на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі № 5009/1096/12 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок", м. Запоріжжя (ТОВ "Автомобільний ринок"), розгляд справи призначений на 23.04.2012 р., у сторін і третьої особи витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 23.04.2012 р. судом прийняті до розгляду збільшені позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" 15 357,00 грн. збитків.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача і третьої особи розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 17.05.2012 р.

З метою витребування у сторін і третьої особи додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення справи по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 23.05.2012 р.

В судовому засіданні 23.05.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотаннями позивача розгляд справи здійснювався із застосування технічних засобів фіксації судового процесу -програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 16, 316, 317, 319 -321, 386, 391 ЦК України, ст., ст. 193, 224, 225 ГК України, Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 р., рішення Запорізької міської ради № 5 від 23.12.2005 р. і полягають в наступному. 01.09.2007 р. позивачем та відповідачем був укладений договір № 149 про надання послуг ринку, за умовами якого відповідач надає позивачу послуги щодо користування торговим місцем, розміщеним на торгівельному ряду № 8, місце № НОМЕР_3 згідно з генеральним планом Автомобільного ринку, за адресою: 69063, АДРЕСА_2. Відповідно до р. 2.2 договору на торговому місці позивачем розташований торгівельний об'єкт загальною площею 15 кв.м. та майно, яке знаходиться в ньому, які є приватною власністю позивача. Згідно з розділом 7 договору сторони визначили строк його дії до 01.01.2009 р. Сторонами до договору було укладено ряд додаткових угод, якими сторони продовжували строк дії договору про надання послуг ринку, остаточно до 31.10.2009 р. Згідно з п. 7.2 договору строк дії договору автоматично пролонгується на той же термін, якщо у продовж місяця до дня закінчення договору сторони не заявили про його припинення. Оскільки сторони не заявляли про припинення дії договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р., то позивач вважає, що в силу п. 7.2 на теперішній час договір № 149 від 01.09.2007 р. пролонгований та є діючим. 20.05.2010 р. відповідачем прийнято рішення б/н, в якому зазначено, зокрема, про позбавлення ОСОБА_1 торговельного місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на Автомобільному ринку на підставі п. 34 Правил торгівлі на ринках у зв'язку з систематичним та грубим порушенням позивачем зазначених Правил. Правила торгівлі на ринках, які діяли на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, були затверджені рішенням Запорізької міської ради № 5 від 23.12.2005 р. Згідно з п. 34 зазначених Правил адміністрація ринку має право позбавляти продавця торгового місця в різі: несплати ринкового збору та послуг ринку; відмови продавців, що здійснюють торгівлю із стаціонарних торгових місць, які не належать ринку, від укладення договору про утримання торгового місця; систематичного порушення Правил торгівлі на ринках, Положення про ринковий збір та іншого законодавства, що регулює здійсненні діяльності в сфері торгівлі. В той же час, позивач зазначає, що належним чином виконував зобов'язання щодо сплати ринкового збору, договір про надання послуг ринку сторонами укладений та діє до теперішнього часу, тобто систематичного порушення правил торгівлі на ринках позивачем не допускалось. За таких обставин, на думку позивача, відповідач без наявності будь-яких правових підстав виніс рішення б/н від 20.05.2010 р., яким незаконно позбавив позивача торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на Автомобільному ринку. Після прийняття відповідачем оспорюваного рішення 17.10.2010 р. без будь-якого повідомлення відповідач демонтував належний позивачу кіоск з торгівельного місяця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на Автомобільному ринку та вивіз його за територію ринку. На теперішній час позивачу не відомо місцезнаходження належного йому на праві власності кіоску. При цьому позивач просить суд врахувати, що листом № 61 від 20.05.2010 р. відповідач повідомив позивачу лише про позбавлення торгівельного місця, однак жодним чином не попередив коли саме буде проведено примусове звільнення торгово місця від належного позивачу майна. Крім того, позивач на Автомобільному ринку протягом травня -липня 2010 року здійснював торгівельну діяльність і від відповідача не надходило повідомлень про намір звільнити торгове місце. Таким чином, позивач вважає, що внаслідок демонтажу належного йому кіоску на підставі незаконного рішення б/н від 20.05.2010 р. торговельний кіоск перестав існувати, втратив свою цінність як торговельний об'єкт, став повністю непридатним для його використання за цільовим призначенням. Отже, незаконними діями відповідача позивачу завдано матеріальних збитків на суму 15 357,00 грн. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, позов вважає безпідставним та необґрунтованим, що мотивує наступним. Згідно договору управління майном № 1 від 01.08.2007 р. відповідач є законним (титульним) володільцем майна, отриманого за договором управління, укладеним з ТОВ "Автомобільний ринок", а саме: цілісного майнового комплексу "Автомобільний ринок", розташованого за адресою: АДРЕСА_2. 01.09.2007 р. відповідачем з позивачем був укладений договір про надання послуг ринку № 149, згідно з яким відповідач як суб'єкт господарювання -адміністрація ринку зобов'язаний надавати послуги ринку, які складають я з охорони торгівельного об'єкту, послуг електропостачання, послуги з підтримки території торгового місця позивача у належному стані (прибирання, освітлення, ремонт), тобто зобов'язаний створити належні умови для здійснення позивачем торгової діяльності. До договору № 149 від 01.09.2007 р. сторонами протягом 2009 року укладалися додаткові угоди, якими сторони змінювали лише п. 4.1 договору в частині вартості одного квадратного метру зайнятої позивачем площі. Умови щодо строку дії цього договору врегульовані п., п. 7.1 та 7.2, відповідно до яких договір закінчив свою дію 31.10.2009 р. При цьому, відповідач наполягає на тому, що факт закінчення дії договору № 149 від 01.09.2007 р. встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 31.03.2011 р. у справі № 6/5009/732/11 за позовом СПД-ФО ОСОБА_1 до ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" та ТОВ "Автомобільний ринок" про визнання недійсним договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. і не потребує доказування відповідно до ст. 35 ГПК України. Додатково про закінчення строку дії договору № 149 від 01.09.2007 р. свідчить той факт, що 31.03.2010 р. позивач звернувся до ТОВ "Автомобільний ринок" в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України від 05.03.2009 р. № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" з пропозицією про укладення типового договору оренди торговельного місця, підставою вказуючи закінчення строку дії договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. Крім того, в підтвердження закінчення дії договору позивач припинив сплату послуг ринку за договором № 149 від 01.09.2007 р. про їх надання, але продовжував здійснювати на території ринку підприємницьку діяльність в порушення вимог та приписів Правил торгівлі на ринках м. Запоріжжя. За таких обставин, у відповідності до п. 34 Правил торгівлі на ринках м. Запоріжжя, позивач втратив право розміщення на території ринку розбірних металевих конструкцій не належних ринку. Також, виходячи з положень пункту 34 Правил, позивач повинен був протягом 10 днів звільнити територію ринку від не належних ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" розбірних металевих конструкцій. В той же час, позивач не вжив заходів щодо звільнення території ринку від предметів, що належать йому на праві власності. Таким чином, відповідач зазначає, що підставами для позбавлення позивача торгівельного місця № НОМЕР_3 в торговельному ряду № 8 на підставі оскаржуваного рішення б/н від 20.05.2010 р. стало несплата позивачем послуг ринку та систематичне порушення ним Правил торгівлі на ринках. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що оспорюване позивачем рішення робочої комісії б/н від 20.05.2010 р. було прийнято у зв'язку із виробничою необхідністю збільшення контролю щодо виконання торгуючими підприємцями Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 23.12.2005 р. № 5, при здійсненні ними торгівлі на ринку та не суперечить діючому законодавству і нормативним актам України. Стосовно позовної вимоги про стягнення 15 357,00 грн. збитків, то відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення цих вимог, оскільки позивачем не доведено виникнення шкоди, її наявності, протиправності дії відповідача та наявності причинного зв'язку між протиправними діями відповідач та завданою шкодою, як того вимагають приписи діючого цивільного законодавства. Крім того, відповідач зазначає, що торгівельний кіоск, належний позивачу, який був розташований на торгівельному місці № НОМЕР_3 в торговельному ряду № 8 на території Автомобільного ринку є тимчасовою металевою збірно-розбірною конструкцією, яка на даний час в розібраному стані знаходить на території ринку, тобто позивачем можуть бути понесені витрати лише пов'язані зі збором такої конструкції. З урахуваннями викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа проти позову також заперечила, позовні вимоги також вважає безпідставними та необґрунтованими щ тих же підстав, що наведені відповідачем.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін і третьої особи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Ними є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч., ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Предметом розгляду у даній справі є рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. в частині позбавлення ОСОБА_1 (позивача у справі) торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення робочої комісії ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р., яке оспорюється позивачем, є юридичною формою рішення органу управління цього підприємства, яке породжує певні правові наслідки для позивача у справі, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Як зазначено в пункті 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.

Отже, позивач повинен довести, що застосування до нього оспорюваного рішення має наслідком порушення його прав, свобод та інтересів.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. в частині позбавлення ОСОБА_1 торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому у суду є підстави для визнання його в цій частині недійсним, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 24.07.2003 р. Запорізькою міською радою та ТОВ "Автомобільний ринок" був укладений Договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,7985 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення якої розташування автомобільного ринку на строк до 2013 року.

Отже, ТОВ "Автомобільний ринок" є землекористувачем земельної ділянки відведеної за рішенням органу місцевого самоврядування, але не має повноважень (обов'язку) надавати послуги та створювати для продавців і покупців належні умови у процесі купівлі-продажу, так як не отримав дозволу на розміщення об'єкту торгівлі та сфери послуг передбачені приписами Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

01.08.2010 р. ТОВ "Автомобільний ринок" (Установник управління) та ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" (Управитель) був укладений Договір управління майном № 1, за умовами якого ТОВ "Автомобільний ринок" передало в управління ТОВ "ЗОРЗ" нерухоме майно -цілісний майновий комплекс "Автомобільний ринок", розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Також умовами зазначеного Договору учасники правовідносин узгодили, що Управитель здійснює управління цим майном в інтересах Установника для функціонування автомобільного ринку.

Зокрема, пунктами 2.1, 2.1.1, 2.2.1 Договору управління майном № 1 від 01.08.2010 р. передбачено, що у процесі здійснення управління майном Установника Управитель діє без доручення і має право укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надавання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов'язані з ефективним функціонуванням майна, стягувати з торгуючих на ринку в установленому порядку ринковий збір з подальшим перерахуванням його згідно вимогам чинного законодавства. Також за умовами договору Управитель зобов'язаний здійснювати від свого імені всі необхідні дії для функціонування ринка згідно з його прямим призначенням. У п. 2.5.2 цього договору сторони узгодили, що Установник управління не вправі втручатися у поточну діяльність управителя.

У відповідності до пункту 15 Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Запорізької міської ради № 5 від 23.12.2005 р., правом для розміщення на торгівельній площі ринку не належних ринку розбірних металевих конструкцій (кіосків) для осіб, які здійснюють торгівлю, є наявність укладеного з адміністрацією ринку договору про надання послуг ринку і згідно цих Правил, у випадку відмови укласти зазначений договір, особи які здійснюють торгівлю на ринку зобов'язані звільнити територію ринку від встановлених розбірних металевих конструкцій, які не належать ринку.

01.09.2007 р., враховуючи п., п. 15, 22 Правил торгівлі на ринках м. Запоріжжя, ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" та Приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір № 149 про надання послуг ринку, в якому відповідно до ч. 2 ст. 1038 ЦК України зазначено, що ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" діє на підставі Договору управління майном від 01.08.2007 р. № 1 в інтересах ТОВ "Автомобільний ринок".

Пунктом 2.1 Договору № 149 від 01.09.2007 р. (далі за текстом - Договір) сторони визначили, що відповідач (Сторона-1) за плату надає позивачу (Стороні-2) послуги щодо користування позивачем торговим місцем, розміщеним на торгівельному ряду № 8, місце № НОМЕР_3, згідно з генеральним планом Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з п. 2.2 Договору на торговому місці позивачем розташований торгівельний об'єкт загальною площею 15 кв.м. (3 м. довжина фасаду, 5 м. глибина), та майно, яке находиться в ньому, що є приватною власністю позивача.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що за послуги ринку позивач сплачує відповідачу 12,45 грн. за 1 кв. м. за 1 місяць в касу чи на розрахунковий рахунок відповідача. Загальна сума договору складає 186,75 грн. за один місяць.

Розділами 3, 5 Договору сторони узгодили права та обов'язки сторін, а також відповідальність в разі порушення умов договору.

Відповідно до пункту 7.1 Договір вступає в силу з дня підписання та діє до 01.01.2009 р.

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що строк дії Договору автоматично пролонгується на той же термін, якщо у продовж місяця до дня закінчення договору сторони не заявили про його припинення.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що до Договору № 149 від 01.09.2007 р. сторонами протягом 2009 року укладалися додаткові угоди, якими сторони змінювали п. 4.1 Договору в частині вартості одного квадратного метру зайнятої позивачем площі. Строк дії останньої додаткової угоди (№5 від 01.09.2009 р.) з 01.09.2009 р. по 31.10.2009 р. Отже, відповідно до п., п. 7.1 та 7.2 Договір закінчив свою дію 31.10.2009 р.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач втратив право розміщення на території ринку розбірних металевих конструкцій не належних ринку.

Суд, проаналізувавши правовідносини сторін, вважає заперечення відповідача в цій частині такими, що спростовуються фактичними обставинами справи.

Як зазначено в пункті 7.1 Договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. Договір дії до 01.01.2009 р.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2009 р. позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 1 до Договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. (8 ряд, місце НОМЕР_3, загальна площа 15 кв.м.), умовами якої була змінена вартість місячного платежу за надані ринком послуги.

Зазначене свідчить, що сторони дійшли згоди продовжити правовідносини, що регулюються умовами Договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. з урахуванням внесених Додатковою угодою змін.

Впродовж дії Договору протягом 2009 року сторони неодноразово укладали додаткові угоди до Договору № 149 від 01.09.2007 р. Всього було укладено п'ять додаткових угод, в яких сторони змінювали п. 4.1 Договору в частині вартості місячного платежу за надані ринком послуги, а також визначали строк дії кожної додаткової угоди.

Так, зокрема, Додатковою угодою № 5 від 01.09.2009 р. сторони визначили, що ця угода вступає в силу з 01.09.2009 р. та діє до 31.10.2009 р. При цьому, в Додатковій угоді сторони зазначили, що ця угода є невід'ємною частиною Договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. та скасовує дію тих положень основного договору, які суперечать цій додатковій угоді.

Суд вважає хибним твердження відповідача, що у зв'язку з закінченням дії Додаткової угоди № 5 від 01.09.2009 р. закінчився і термін дії всього Договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р.

Як зазначалося вище, строк дії Договору та його пролонгація регулюються п., п.7.1, 7.2 цього Договору.

Укладаючи додаткові угоди до Договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. учасники правовідносин, що виникли на підставі зазначеного Договору, змінювали лише п. 4.1 Договору в частині вартості одного квадратного метра зайнятої позивачем торговельної площі позивачем, та скасували дії тих положень основного Договору, які суперечать цій (цим) додатковим угодам, отже інші умови Договору залишились незмінними.

Крім того, строки дії, які зазначені в додаткових угодах стосуються саме кожної конкретної додаткової угоди, що чітко визначено сторонами.

Таким чином, суд вважає, що оскільки сторони не припинили дію Договору у зв'язку з закінченням його строку 01.01.2009 р., то до подальших відносин щодо пролонгації терміну його дії слід застосовувати п. 7.2 цього Договору, згідно якого Договір пролонгується автоматично на той же термін, якщо у продовж місяця до дня закінчення договору сторони не заявили про його припинення.

Договір № 149 про надання послуг ринку вступив в силу з дня його підписання, тобто з 01.09.2007 р. та діє до 01.01.2009 р., що складає 1 (один) рік 4 місяці.

У зв'язку з укладанням Додаткової угоди № 1 від 01.01.2009 р. до Договору, сторони продовжили дію Договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. на передбачений п. 7.1 Договору строк, тобто на один рік чотири місяці, а саме до 01.05.2010 р.

Як слідує з пояснень сторін та наданих суду письмових доказів, в продовж місяця до закінчення строку дії Договору, тобто з 01 квітня по 01 травня 2010 р., сторонами не було зроблено письмових заяв про припинення дії Договору № 149 від 01.09.2007 р., як того вимагає п. 7.2 Договору.

Посилання відповідача в повідомленні-попередженні вих. № 61 від 20.05.2010 р. на закінчення терміну дії договору про надання послуг ринку в жовтні 2009 року судом до уваги не приймається, оскільки це є термін закінчення дії Додаткової угоди № 5 від 01.09.2009 р.

Доводи відповідача стосовно того, що факт закінчення дії Договору № 149 від 01.09.2007 р. встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 31.03.2011 р. у справі № 6/5009/732/11 за позовом СПД-ФО ОСОБА_1 до ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" та ТОВ "Автомобільний ринок" про визнання недійсним договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. і не потребує доказування відповідно до ст. 35 ГПК України, суд вважає безпідставними та необґрунтованими виходячи з того, що предметом дослідження у справі № 6/5009/732/11 -це встановлення факту недійсності Договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. Отже, факти встановленні судом під час розгляду спору про визнання недійсним договору про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. не матимуть для суду преюдиціального значення при вирішенні даної справи про визнання недійсним рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. в частині позбавлення позивача торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2.

В ході судового вирішення спору судом було з'ясовано, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення б/н від 20.05.2010 р. стало систематичне та грубе порушення ПП ОСОБА_1 пункту 34 Правил торгівлі на ринках, які передбачають, що адміністрація ринку має право позбавляти продавців торговельного місця в разі: несплати ринкового збору та послуг ринку; відмови продавців, що здійснюють торгівлю із стаціонарних торговельних місць, які не належать ринку, від укладання договору про утримання торговельного місця; систематичного (більше двох разів) порушення Правил торгівлі на ринках; Положення про ринковий збір та іншого законодавства, що регулює здійснення діяльності в сфері торгівлі.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, 26.02.2010 р. директором ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" ОСОБА_6 був виданий наказ № 3 про створення робочої комісії в зв'язку з виробничою необхідністю збільшення контролю щодо дотримання особами, які здійснюють торговельну діяльність на ринку Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 23.12.2005 р. № 5. цим наказом був затверджений склад робочої комісії, яка складалась з чотирьох осіб за головуванням директора ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" ОСОБА_6

04.03.2010 р., 15.04.2010 р. та 06.05.2010 р. зазначеною комісією були складені Акти перевірки щодо дотримання Правил торгівлі на ринках м. Запоріжжя, в яких зазначено, що ПП ОСОБА_1 встановлено тимчасову розбірну металеву конструкцію (стаціонарний об'єкт торгівлі) без укладення з адміністрацією ринку договору про надання послуг ринку та здійснюється торгівля з зазначеної конструкції без сплати касирам та контролерам ринку послуг ринку за утримання торгівельного місця в належному стані.

20.05.2010 р. робочою комісією ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" у зв'язку із систематичним та грубим порушенням Правил торгівлі на ринках, на підставі п. 34 Правил торгівлі на ринках було прийнято рішення б/н, пунктом 10 якого було вирішено позбавити торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 ОСОБА_1

Розглянувши оспорюване рішення суд приходить до висновку, що рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" прийнято у межах компетенції, в той же час з порушенням прав та законних інтересів позивача.

Як було встановлено вище, укладаючи Договір про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. учасники правовідносин керувались приписами діючого законодавства та на власний розсуд погоджували його умови.

Умовами п. 7.1 Договору сторони визначили його строк -один рік чотири місяці.

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2009 р. сторони виявили свій намір продовжити правовідносини, що виникли на підставі Договору № 149 від 01.09.2007 р., отже автоматично було продовжено строк дії Договору на визначений пунктом 7.1 термін -до 01.05.2010 р.

Враховуючи умови п. 7.2 Договору, у разі відсутності письмового звернення зацікавленої у припиненні дії договору сторони до опонента, Договір вважається продовженим на той же термін.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення в установленому порядку ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" з письмовим попередженням про свої наміри щодо припинення дії Договору № 149 від 01.09.2007 р. до ПП ОСОБА_1 до травня 2010 року, правових підстав вважати Договір про надання послуг ринку № 149 від 01.09.2007 р. припиненим не має.

Таким чином, суд вважає безпідставним та недоведеним твердження відповідача, що на момент прийняття ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" рішення б/н від 20.05.2010 р. між сторонами не існувало правовідносин, які регулюються умовами Договору про надання послуг ринку від 01.09.2007 р. № 149 і саме відсутність договору є обґрунтованою підставою для винесення рішення.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що ПП ОСОБА_1 самостійно визнав факт припинення дії Договору № 149 від 01.09.2007 р., про що свідчить направлення на адресу ТОВ "Автомобільний ринок" пропозиції щодо укладання типового договору оренди торговельного місця, оскільки ані зазначеного звернення, ані доказів згоди та укладання такого договору між ТОВ "Автомобільний ринок" та ПП ОСОБА_1 суду не надано.

В матеріалах справи містяться докази оплати позивачем упродовж жовтня 2009 року -травня 2010 року ринкового збору. (а.с. 22-23, том І).

Доказів порушення позивачем п. 34 Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Запорізької міської ради № 5 від 23.12.2005 р., щодо систематичного порушення правил торгівлі на ринках, Положення про ринковий збір та іншого законодавства, що регулює здійснення діяльності в сфері торгівлі, відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення б/н від 20.05.2010 р. порушує права та законні інтереси позивача, позбавляє його можливості займатися підприємницькою діяльністю та належним чином виконувати умови Договору № 149 від 01.09.2007 р.

Враховуючи, що правових підстав для позбавлення позивача права займати торгівельне місце № НОМЕР_3 в ряду № 8 на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення суд не вбачає, позовна вимога про визнання недійсним рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. в частині позбавлення ОСОБА_1 торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2, є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" 15 357,00 грн. матеріальних збитків.

В цій частині вимог позов мотивований тим, що після прийняття відповідачем оспорюваного рішення 17.10.2010 р. без будь-якого повідомлення відповідач демонтував належний позивачу кіоск з торгівельного місяця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на Автомобільному ринку та вивіз його за територію ринку. На теперішній час позивачу не відомо місцезнаходження належного йому на праві власності кіоску. Таким чином, позивач вважає, що внаслідок демонтажу належного йому кіоску на підставі незаконного рішення б/н від 20.05.2010 р. торговельний кіоск перестав існувати, втратив свою цінність як торговельний об'єкт, став повністю непридатним для його використання за цільовим призначенням. Отже, незаконними діями відповідача позивачу завдано матеріальних збитків на суму 15 357,00 грн., які підтверджуються Звітом про незалежну оцінку вартості торгівельного кіоску, що був розташований на території автомобільного ринку (ряд № 8, місце № НОМЕР_3) станом на 23.03.2012 р., який виконаний на замовлення позивача ФОП ОСОБА_7

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних винних дій відповідача у вигляді неналежного виконання договірних зобов'язань, та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) та в роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) зазначається, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдача шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, входить:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною,

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених Законом.

У спорах про стягнення збитків (шкоди) позивач доводить наявність трьох складових збитків (шкоди), а саме: наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки особи, яка завдала збитків (шкоди), причинний зв'язок між ними, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

З огляду на викладене можливо зробити висновок, що збитками (шкодою) у розумінні положень цивільного законодавства, є реальні витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані доходи, які він би отримав у разі якщо його право не було би порушено. Зобов'язання відшкодування завданої шкоди (збитків) є наслідком неправомірної поведінки особи, яка порушує законні цивільні права іншої особи, тобто деліктна відповідальність настає лише за винне завдання шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що після прийняття оспорюваного рішення б/н від 20.05.2010 р. відповідачем на адресу позивача направлялися повідомлення-попередження № 61 від 20.05.2010 р. та повідомлення-попередження повторне № 90 від 12.06.2010 р. про необхідність звільнення торгової площі (торгове місце № НОМЕР_3 в ряду № 8) від належного позивачу майна у зв'язку із позбавленням позивача торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на підставі рішення адміністрації ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" від 20.05.2010 р.

Позивачем зазначені повідомлення були особисто отримані, відповідно, 31.05.2010 р. і 17.06.2010 р., про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 2113728 та накладна № 474051 про експрес доставку кореспонденції.

Однак, позивачем жодні дії по звільненню торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 від належного йому майна вчинені не були.

05.07.2010 р. робочою комісією ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" на підставі п. 34 Правил торгівлі на ринках міста Запоріжжя, рішення адміністрації ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" від 20.05.2010 р., повідомлення № 61 від 20.05.2010 р. та № 90 від 12.06.2010 р., наказу по ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" від 26.02.2010 р. №3 "Про створення комісії" був складений Акт звільнення торговельного місця № НОМЕР_3 ряд 8. Звільнення торговельного місця № НОМЕР_3 в ряд № 8 відбувалося за відсутністю позивача.

На підставі зазначеного Акту кіоск, який належить позивачу, та все майно, що перебувала в ньому та також належало позивачу, в примусовому порядку був переміщений на територію, що охороняється ринком.

В подальшому листами № 197/3 від 06.07.2010 р., № 208/3 від 01.08.2010 р., № 231/1 від 01.09.2010 р., № 257 від 04.10.2010 р., № 280 від 06.11.2010 р., № 002 від 09.01.2011 р., № 20 від 10.03.2011 р. і № 42 від 12.04.2011 р. відповідач повідомляв позивача про необхідність забрати належні ПП ОСОБА_1 кіоск та майно з охоронюваної території ринку, куди вказане майно було переміщено після звільнення торговельного місця № НОМЕР_3 в ряд № 8 на Автомобільному ринку.

Відповідачем надані суду належні докази у підтвердження направлення вище вказаних листів за належною адресою позивача.

Натомість позивач не довів суду, що він звертався до відповідача або вчиняв будь-які інші дії з метою отримання належного йому майна (кіоску та іншого майна, що знаходилося в ньому).

За таких обставин, доводи позивача, що ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" без будь-якого повідомлення демонтувало належний позивачу кіоск з торгівельного місяця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на Автомобільному ринку та перемістило його за територію ринку і на теперішній час позивачу не відомо місцезнаходження належного йому на праві власності кіоску спростовуються фактичними обставинами справи.

Приписами ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду жодного письмового доказу у підтвердження того, що після демонтажу належного йому кіоску з торговельного місця № НОМЕР_3 в ряд № 8 на Автомобільному ринку цей торговельний кіоск перестав існувати як певна матеріальна річ, втратив свою цінність як торговельний об'єкт і став повністю непридатним для його використання за цільовим призначенням.

Отже, вищевикладені обставини у їх сукупності, свідчать про те, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 32 ГПК України, вчинення відповідачем протиправних дій, факту наявності збитків (шкоди) та причинного зв'язку між неправомірним рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. та настанням збитків (шкоди).

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено наявності в діях відповідача елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" 15 357,00 грн. збитків.

Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів суду наявність порушення його прав та законних інтересів прийняттям відповідачем рішення щодо позбавлення ПП ОСОБА_1 торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку.

Доводи відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення б/н від 20.05.2010 р. суд визнав хибними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є документально підтвердженими, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання недійсним рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. про позбавлення ОСОБА_1 торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2. В частині позовних вимог про стягнення 15 357,00 грн. збитків в задоволенні позову відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати в частині сплати 1 073,00 грн. судового збору покладаються на відповідача, а в частині сплати 1609,50 грн. судового збору -залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 13 -16, 22, 1166 ЦК України, ст., ст. 20, 225 ГК України, Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 р., рішенням Запорізької міської ради № 5 від 23.12.2005 р. "Про затвердження Правил торгівлі на ринках", ст., ст. 32 -34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЗОРЗ", м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" б/н від 20.05.2010 р. в частині позбавлення ОСОБА_1 торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2, та стягнення 15 357,00 грн. збитків задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЗОРЗ" без номеру від 20.05.2010 р. в частині позбавлення ОСОБА_1 торгового місця № НОМЕР_3 в ряду № 8 на території Автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЗОРЗ", (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 36, код ЄДРПОУ 33985962) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, (69002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В частині стягнення 15 357,00 грн. збитків в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "29" травня 2012 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.