Постанова

від 30.05.2012 по справі 24/249

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 24/249

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2012 року у справі № 24/249 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", Донецька область, до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк, про стягнення 72 506,54 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_5 (дов. № 60-12"Д" від 03.04.12);

відповідача -не з'явився,

встановив:

У жовтні 2011 року позивач ПАТ "Донецькобленерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 72 506,54 грн.

Вказував, що 16.10.06 між ним (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 8/37 про постачання електричної енергії, згідно якого він зобов'язався здійснювати постачання електричної енергії споживачу, а споживач -сплачувати її вартість на умовах, визначених договором.

Зазначав, що рішеннями Господарського суду Донецької області від 13.11.08 у справі № 7/184; від 15.06.09 у справі № 10/64; від 21.05.09 у справі № 10/184; від 26.08.10 у справі № 38/156; від 19.04.11 у справі № 7/72, які набрали законної сили, за позовами ВАТ "Донецькобленерго" до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" постановлено стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за спожиту електроенергію на підставі договору № 8/37 від 16.10.06, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати поставленої йому у лютому 2011 року активної електроенергії, а також на несплату відповідачем грошових коштів, постановлених до стягнення зазначеними судовими рішеннями, позивач просив стягнути з останнього 30 838,20 грн. боргу, 530,30 грн. 3 % річних, 744,64 грн. інфляційних втрат, 2 504,18 грн. пені за порушення відповідачем договірного зобов'язання та 9 736,27 грн. 3 % річних, 23 254,60 грн. інфляційних втрат, 4 898,35 грн. пені за рішеннями суду, а всього - 72 506,54 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26 грудня 2011 року (суддя Величко Н.В.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь ПАТ "Донецькобленерго" 30 838,20 грн. боргу за активну електроенергію спожиту у лютому 2011 року, 10 266,57 грн. 3 % річних, 23 999,24 грн. інфляційних втрат та 7 402,53 грн. пені.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати поставленої позивачем у лютому 2011 року активної електроенергії та невиконанням відповідачем рішень суду у перелічених вище справах, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2012 року (колегія суддів у складі: Стойка О.В. -головуючого, Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.) рішення змінено та частково скасовано з постановленням у скасованій частині нового рішення.

Постановлено стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь ПАТ "Донецькобленерго" 22 083,34 грн. інфляційних втрат та 2 504,18 грн. пені.

Відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 7 402,53 грн. пені з підстав недоведеності позивачем права на отримання пені в сумі 4 898,35 грн. за період з 29.03.11 по 09.08.11 та з підстав стягнення з відповідача 1 364,81 грн. пені за період з 10.08.10 по 28.03.11 за рішенням суду у справі № 7/72.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова в частині зміни рішення суду першої інстанції, мотивована неправильним обрахунком розміру інфляційних втрат.

У касаційній скарзі ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 11, 509, 530, 549 625 ЦК України та ст.ст. 43, 84 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.10.06 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 8/37 про постачання електричної енергії, згідно якого постачальник зобов'язався здійснювати постачання електричної енергії споживачу, а споживач -сплачувати її вартість на умовах, визначених договором.

Пунктом 7 додатку № 5 "Порядок розрахунків" до договору встановлено, що оплата отриманого позивачем рахунку повинна здійснюватись протягом 5 банківських днів.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4, 2.3.5 договору, з порушенням термінів визначених додатком № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію", сторони встановили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 4.2.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання з постачання електричної енергії виконував належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі за лютий 2011 року, які підписані обома сторонами без зауважень, а також рахунком № 8/05 на оплату спожитої у лютому 2011 року активної електроенергії на суму 62 520,90 грн. та реактивної електроенергії на суму 2 221,60 грн.

Згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначених процесуальних норм, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено оплати ним вказаного рахунку у строки, встановлені договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії у лютому 2011 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав до стягнення з відповідача заборгованості разом з нарахованими інфляційними втратами та 3 % річних.

Водночас, судом апеляційної інстанції правильно частково задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача передбаченої сторонами пунктом 4.2.1 договору пені, за порушення останнім грошового зобов'язання у лютому 2011 року, в зв'язку з існуванням судового рішення у справі № 7/72, яким вирішено спір за даними вимогами.

Також судами встановлено, що рішеннями Господарського суду Донецької області від 13.11.08 у справі № 7/184; від 15.06.09 у справі № 10/64; від 21.05.09 у справі № 10/184; від 26.08.10 у справі № 38/156; від 19.04.11 у справі № 7/72, які набрали законної сили, за позовами ВАТ "Донецькобленерго" до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" постановлено стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за спожиту електроенергію на підставі договору № 8/37 від 16.10.06, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми права, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, висновки суду апеляційної інстанції про те, що невиконання відповідачем зазначених рішень суду є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті 3 % річних та інфляційних втрат, з врахуванням правильного розрахунку останніх, відповідають вимогам діючого законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Крім того, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 4 898,35 грн. пені, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами права на отримання спірної суми пені за період з 29.03.11 по 09.08.11.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Разом з тим, місцевий господарський суд, при розгляді даної справи, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не повно дослідив дійсні обставини справи та надані позивачем, на підтвердження своїх вимог, розрахунки, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції та ніяким чином не спростовують викладених в ній висновків суду.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2012 року у справі № 24/249 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

О.А. Подоляк