Рішення

від 22.05.2012 по справі 30/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/311 22.05.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Супер Профіль"

Про стягнення 397 388,66 грн.

Судді Ващенко Т.М. (головуюча)

Літвінова М.Є.

Головіна К.І.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_3 -представник за довіреністю № б/н від 01.09.10.

від відповідача ОСОБА_4 -представник за довіреністю № б/н від 28.12.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супер Профіль" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 397 388, 66 грн. (267 410, 00 грн. - збитки, 129 978, 66 грн. - неустойка).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.10. порушено провадження у справі № 30/311, розгляд справи було призначено на 09.11.10. о 10-30.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами були укладені договори оренди № 4А-2003 від 01.08.03 та № 1А-2008 від 01.08.08., на виконання яких позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування частину нежилого приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1, однак, відповідачем під час користування вказаним приміщенням було допущено погіршення майна, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 267 10,00 грн.

Крім того внаслідок не виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1, позивач на підставі ст.785 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з ТОВ "Супер Профіль" на свою користь неустойку в сумі 129 978,66 грн.

В судовових засіданнях 09.11.10., 23.11.10., 07.12.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.11.10., до 07.12.10. та до 09.12.10. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.10. у справі № 30/311 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 30/311 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

15.08.11. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Господарського суду міста Києва були повернуті матеріали справи № 30/311 з посиланням на те, що станом на 22.07.11. попередня оплата вартості робіт не здійснена, в зв'язку з чим ухвала суду залишена без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.11. на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 30/311, розгляд справи призначено на 13.09.11. о 10-15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.11. повторно призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.11. провадження у справі № 30/311 зупинено до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової будівельно-технічної експертизи та отримання висновку експерта.

20.03.12. до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи № 30/311 надійшов висновок № 10941/11-42 судової будівельно-технічної експертизи від 16.03.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.12. поновлено провадження у справі № 30/311.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.12. у відповідності до ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України суд призначив колегіальний розгляд справи № 30/311 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.03.12. визначений склад колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Головіна К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.12. колегія суддів у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Головіна К.І. прийняла справу № 30/311 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.04.12.

В судових засіданнях 19.04.12. та 15.05.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.05.12. та до 22.05.12. відповідно.

В судовому засіданні 22.05.12. представник позивача підтримав заявлені вимоги та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в даному судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні їх відмовити.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/311.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.02. між Відкритим акціонерним товариством «Нива», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІКО», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив частину цілісного майнового комплексу, а саме нежилу будівлю овочевої бази -овочесховища № 2, що знаходить в селі Мила, по вул. Комарова, 23 Б.

01.08.03 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «МІКО», орендодавцем, та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Супер Профіль», як орендарем, було укладено договір оренди № 4А-2003, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування частину нежилого приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться в с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, для розміщення в ньому виробництва будівельних конструкцій (п. 1.1. Договору).

Умовами договору № 4А-2003 від 01.08.03. сторони погодили, що позивач передає відповідачу об'єкт оренди не пізніше 01.08.03. на підставі акту прийому-передачі, який підписується повноважними представниками сторін (п. 1.4. Договору).

Строк, на який приміщення передається в оренду починається з дати передачі орендованого приміщення по акту прийому передачі і закінчується 31.07.08.

Зі спливом строку оренди договір може бути продовжено за письмовою згодою сторін (п. 1.5. Договору).

Відповідно до акту здачі-прийому приміщення від 31.08.03. (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), який підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., за адресою: с. Мила, вул. Комарова, 23 Б.

Як зазначає позивач у позові, у зв'язку із продовженням строку оренди нежилого приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться в с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, сторони 01.08.08. сторони уклали договір оренди № 1А-2008, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування частину нежилого приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться в с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, для розміщення в ньому офісного приміщення і виробничо-складського комплексу (п. 1.1.).

Умовами договору № 1А-2008 від 01.08.08. сторони погодили, що приміщення передається в оренду на строк - 11 місяців.

Строк оренди починається з дати підписання даного договору та закінчується 01.07.09. (п. 1.3. Договору).

Зі спливом строку договору, а також при його достроковому розірванні не пізніше, ніж через 5 днів після закінчення строку договору або дати його дострокового розірвання, відповідач зобов»язаний передати позивачу об'єкт оренди за актом прийому-здачі, що затверджений повноважними представниками сторін та звільнити приміщення.

Технічний стан об'єкту повинен бути не гіршим, ніж на момент передачі в оренду 01.08.03. за договором № 4А-2003 від 01.08.03. з врахуванням амортизаційного зносу (п. 5.2.9. Договору).

Позивач у позовній заяві стверджує, що на момент закінчення строку дії договору № 1А-2008 від 01.08.08., відповідачем допущено погіршення орендованого приміщення.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області № 5178 від 10.07.09. в порушенні кримінальної справи, за заявою ОСОБА_5 про неправомірні дії представників відповідача, відмовлено, у зв'язку із відсутність складу злочину за ст. ст. 296 і 194 Кримінального кодексу України.

Відповідно до звіту від 26.08.09. про незалежну оцінку майна, яким є нежитлові приміщення будівлі зерносховища, загальною площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Київська обл., розмір нанесених збитків власникові будівлі овочесховища, приміщення якого були передані в оренду, станом на 26.08.09. складає 267 410,00 грн.

Як зазначає позивач в позові, розмір шкоди завданої відповідачем позивачу внаслідок неправомірних дій становить 267 410,00 грн., на підтвердження чого надано звіт від 26.08.09. про незалежну оцінку майна, яким є нежитлові приміщення будівлі зерносховища, загальною площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Київська обл.

У зв'язку із вищенаведеним, внаслідок нанесення відповідачем позивачу збитків, ТОВ «МІКО»звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 267 410,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомляє, що у зв'язку із закінченням строку дії договору № 1А-2008 від 01.08.08. відповідач направив позивачу лист № 103 від 26.06.09. (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в якому пропонував організувати звільнення та передачу орендованого приміщення 06.07.09.

Так, 06.07.09. позивач був присутній при звільненні відповідачем орендованого приміщення за договором № 1А-2008 від 01.08.08.

Однак, позивач відмовився від підписання акту прийняття-здачі приміщення, у зв'язку з чим відповідач звільнив орендоване приміщення, підписавши зі свого боку акт прийняття-здачі приміщення за договором № 1А-2008 від 01.08.08.

Зокрема, відповідач у відзиві на позов та в усних поясненнях наголошував на тому, що 14.07.09. він направив на адресу позивача лист № 107 (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в якому просив позивача підписати акт прийняття-здачі приміщення від 06.07.09., що був доданий до вказаного листа (належним чином засвідчена копія позивачем, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує свою вину щодо нанесення збитків орендованому приміщенню за договором № 1А-2008 від 01.08.08. та зазначає, що пошкодження оздоблення стін, стелі та підлоги могли виникнути в результаті природного зносу будівлі.

Щодо пошкодження каналізації та трубопроводів, відповідач наголошує на тому, що орендована будівля взагалі не була оснащена системою опалення та сантехнічним устаткування, у зв'язку з чим відповідач за межами орендованого приміщення збудував систему каналізації та провів холодне водопостачання. Таке майно відповідача було демонтоване без завдання шкоди капітальним спорудам.

Крім того, відповідач стверджує, що електромережа в момент прийняття орендованого приміщення в 2003 році була в неробочому стані, у зв'язку з чим відповідач за власний рахунок встановив альтернативну систему енергопостачання з приєднанням до магістральної системи електрообладнання власника сусідньої нежитлової будівлі -фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, що підтверджується договором № 2355 від 19.01.04. (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Також, відповідач наголошує на тому, що орендоване приміщення за договором № 1А-2008 від 01.08.08. було звільнене ним 06.07.09. без нанесення пошкоджень вікнам та дверям орендованого об'єкту.

Таким чином, враховуючи вищенаведене відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно, або у строк встановлений договором найму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено:

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди № 4А-2003 від 01.08.03., на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., за адресою: с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, що підтверджується актом здачі-прийому приміщення від 31.08.03.

Серед іншого, у зв'язку із продовженням строку оренди нежилого приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться в с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, сторони 01.08.08. сторони уклали договір оренди № 1А-2008.

Крім того, судом встановлено, що приміщенню позивача, яке належить йому на праві приватної власності за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.03.02., було завдано збитків на загальну суму 267 410,00 грн., що підтверджується звітом від 26.08.09. про незалежну оцінку майна, яким є нежитлові приміщення будівлі зерносховища, загальною площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Київська обл.

Разом з тим, відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10941/11-42 від 16.03.12. вартість проведення ремонтно-будівельних робіт нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, Київська обл., які доступні візуальному огляду в стан придатний для подальшої експлуатації, на час проведення дослідження становить 37 646, 00 грн.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що відсутність дверних полотен, металевих воріт, санітарно-технічних приладів, трубопроводів, пошкодження керамічної плитки, електропроводки, склопакетів віконних блоків, частини покриття підлоги, не є наслідком фізичного зносу даних конструктивних елементів. Чи існували вищенаведені пошкодження та конструктивні елементи до моменту передачі вказаної частини приміщення в оренду -до 01.08.03., визначити не виявляється можливим.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області із заявою про неправомірні дії представників відповідача, однак постановою Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області № 5178 від 10.07.09. в порушенні кримінальної справи відмовлено, у зв'язку із відсутність складу злочину за ст. ст. 296 і 194 Кримінального кодексу України.

Суд відзначає, що для відшкодування збитків необхідно довести такі факти: 1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано збитки, якщо завдач збитків не був уповноважений на такі дії. 2) Наявність збитків. 3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача збитків. 4). Вина завдавала збитків.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданих збитків (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.)

Враховуючи вищенаведене, позивачем не надано суду доказів у розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують наявність вини у відповідача у завданні збитків нежитловому приміщенню будівлі зерносховища, загальною площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Київська обл., що належить позивачу на праві приватної власності за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.03.02., а відтак суд не може встановити наявність такої вини у відповідача, що є обов'язковою підставою для відшкодування завданих збитків.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача вини щодо нанесення збитків вищевказаному приміщенню, як і не доведено вчинення саме відповідачем неправомірних дій спрямованих на завдання таких збитків, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 267 410,00 грн. не є законними та обґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.

Серед іншого, позивач посилаючись на ст. 785 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 129 978,66 грн. неустойки, у зв'язку з тим, що акт приймання-передачі приміщення за договором № 1А-2008 від 01.08.08. не було підписано позивачем, а відтак, на думку позивача, відповідач вважається таким, що не повернув нежитлове приміщення будівлі зерносховища, загальною площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Київська обл.

Однак, суд відзначає, що у відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення лише у випадку, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, тобто ухиляється від виконання такого обов'язку.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача із листом № 103 від 26.06.09., в якому відповідач, у зв'язку із закінченням строку дії договору № 1А-2008 від 01.08.08., просив позивача 06.07.09. з'явитися для передачі об'єкту оренди за договором № 1А-2008 від 01.08.08. по акту прийому-передачі за адресою місцезнаходження об'єкту.

Надсилання вказаного листа підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 5507 від 26.06.09. та описом вкладення у цінний лист від 26.06.09.

Зокрема, судом встановлено, що 14.07.09. відповідач направив на адресу позивача односторонньо підписаний та скріплений печаткою відповідача акт прийняття-здачі приміщення від 06.07.09. із листом № 107, в якому просив позивача підписати вказаний акт та повернути його, надіславши його на адресу відповідача.

Надсилання вказаного листа підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 6460 від 14.07.09. та описом вкладення у цінний лист від 14.07.09. Однак, вказаний лист залишений без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача навпроти були спрямовані на повернення позивачу орендованого приміщення за договором № 1А-2008 від 01.08.08., а тому суд відхиляє твердження позивача про те, що відповідач не виконує свого обов'язку щодо повернення об'єкту оренди за вищевказаним договором, у зв'язку з чим на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України ТОВ "МІКО" було нараховано ТОВ "Супер Профіль" неустойку в розмірі 129 978,66 грн.,

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 129 978,66 грн. відсутні, а відтак позовні вимоги ТОВ "МІКО" в цій частині слід визнати необґрунтованими безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО" не підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Т.М. Ващенко (головуюча)

М.Є. Літвінова

К.І. Головіна

повне рішення

складено 25.05.12