Постанова

від 26.06.2012 по справі 30/311

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 30/311

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання - Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.06.2012 року по справі № 30/311 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО», с. Мила, Київська область, на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року (оформленого відповідно до ст. 83 ГПК України 25.05.2012 року) у справі № 30/311 (головуючий суддя -Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Головіна К.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО», с. Мила

Київська область

до товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Профіль»,

м. Київ

про стягнення 397 388,66 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКО», с. Мила, Київська область, звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Профіль», м. Київ, про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 397 388,66 грн., з яких 267 410,00 грн. - збитки та 129 978,66 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі № 30/311 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «МІКО», с. Мила, Київська область, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012 року по справі № 30/311 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО», с. Мила, Київська область, до провадження і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.06.2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Супер Профіль», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі № 30/311 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 року у зв'язку з залученням судді Федорчука Р.В. в розгляді іншої господарської справи та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Тарасенко К.В.

Також у судовому засіданні представником відповідача подано заяву про стягнення з позивача на його користь витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 19 200,00 грн.

Представник позивача був присутнім у судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі № 30/311 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

До обов'язків орендаря частина 1 статті 762 ЦК України, ст. 285, 286 ГК України відносить, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІКО» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Супер Профіль» (орендар) укладено договір оренди № 4А-2003, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежилого приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться в Київській області, с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, для розміщення в ньому виробництва будівельних конструкцій (п. 1.1. договору) (а.с. 39-44, т. 1).

У п. 4.1 договору зазначено, що орендодавець передає орендарю об'єкт оренди не пізніше 01.08.2003 року на підставі акту прийому-передачі, який підписується повноважними представниками сторін.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що строк, на який приміщення передається в оренду починається з дати передачі орендованого приміщення по акту прийому передачі і закінчується 31.07.2008 року. Зі спливом строку оренди договір може бути продовжено за письмовою згодою сторін.

На виконання умов договору сторонами підписано акт здачі-прийому приміщення від 31.08.2003 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб (а.с. 45, т. 1). В акті чітко зазначено, що приміщення придатне для використання і цілком відповідає вимогам договору оренди № 4А-2003 від 01.08.2003 року. Також, 01.08.2008 року сторони уклали договір оренди № 1А-2008, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежилого приміщення овочесховища № 2 площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться в Київській області, с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, для розміщення в ньому офісного приміщення і виробничо-складського комплексу (п. 1.1.) (а.с. 34-37, т. 1).

У п. 3.1 договору зазначено, що приміщення передається в оренду на строк - 11 місяців. Строк оренди починається з дати підписання даного договору та закінчується 01.07.2009 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в період з серпня 2003 року по лютий 2009 року сторонами було підписано ряд актів здачі-передачі приміщення, в яких зазначено, що приміщення придатне для використання і повністю відповідають умовам договорів оренди № 4А-2003 від 01.08.2003 року та № 1А-2008 від 01.08.2008 року (а.с. 15-70, т. 2).

Разом з тим, як стверджує позивач, що на момент закінчення строку дії договору № 1А-2008 від 01.08.2008 року орендарем допущено значні погіршення орендованого майна, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що орендарем завдано збитки, що підтверджено у постанові Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області № 5178 від 10.07.2009 року, якою в порушенні кримінальної справи, за заявою ОСОБА_2 про неправомірні дії представників відповідача, відмовлено, у зв'язку із відсутністю складу злочину за ст. ст. 296 і 194 Кримінального кодексу України (а.с. 47-48, т.1). Разом з тим, у постанові зазначено, що в ході огляду місця події було встановлено, що частина нежитлового приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Комарова 23-Б містить такі ушкодження: зруйновано вхідні (в'їздні) ворота; розбиті всі чотири вікна; мережі магістрального і внутрішнього електропостачання містить сліди ушкоджень, електричний струм мережами не передається; проходи в приміщенням санвузлу і лівої вентиляційної камери містять відколи; плитка на стінках і на підлозі в санвузлах розбита; фундамент приміщення містить тріщини між у швах блоків; на фундаменті і на стінах облуплено штукатурний шар; перекриття зволоженні і містять поверхневі відколи і тріщини; система каналізації, водопровідні труби і прилади системи постачання холодної води містять ушкодження і не функціонують; в приміщенні пошкоджено оздоблення стін. Також зазначено, що ушкодження було заподіяно до фактичного звільнення орендованого приміщення орендарем ТОВ «Супер Профіль».

У зв'язку з чим орендодавець звернувся до суб'єкту оціночної діяльності - приватного підприємства «Авто-Експрес» з проханням надати оцінку пошкодження заподіяним орендарем. Відповідно до звіту від 26.08.2009 року про незалежну оцінку майна, яким є нежитлові приміщення будівлі зерносховища, загальною площею 2 611,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, Києво-Святошинський р-н, Київська область, розмір нанесених збитків власникові будівлі овочесховища станом на 26.08.2009 року складає 267 410,00 грн. (а.с. 73-89, т. 1).

Пошкодження приміщення також підтверджується актом обстеження не житлового приміщення від 15.12.2009 року, в якому зазначено що депутатом Дмитрівської сільської ради Кашхчян Л.М. було оглянуто приміщення та на момент зазначеного огляду воно було наповнене виробничим сміттям; вхідні ворота з погнутої металевої сітки, електрощитки пошкоджені, без кришок, перегородки повалені; в туалетних приміщенням побита плитка, двері відсутні, брудно; в приміщені побиті пластикові вікна (а.с. 72, т. 1).

Орендар заперечує свою вину щодо нанесення збитків орендованому приміщенню за договором № 1А-2008 від 01.08.2008 року та зазначає, що пошкодження оздоблення стін, стелі та підлоги могли виникнути в результаті природного зносу будівлі; щодо пошкодження каналізації та трубопроводів, орендар зазначив, що орендована будівля взагалі не була оснащена системою опалення та сантехнічним устаткування, у зв'язку з чим орендар за межами орендованого приміщення збудував систему каналізації та провів холодне водопостачання; також орендар стверджує, що електромережа в момент прийняття орендованого приміщення в 2003 році була в неробочому стані, та здійснено орендарем за власний рахунок.

Разом з тим, відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10941/11- 42 від 16.03.2012 року вартість проведення ремонтно-будівельних робіт нежитлового приміщення за адресою: с. Мила, вул. Комарова, 23 Б, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., які доступні візуальному огляду в стан придатний для подальшої експлуатації, на час проведення дослідження становить 37 646,00 грн., що також слугує доказом пошкодження майна орендодавця.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки в зазначеному висновку експерта вказана відсутність: системи водопостачання побутових та допоміжних приміщень; системи каналізації від санітарно-технічних приладів до випускної каналізаційної системи; дверні полотна та фурнітура до них; ворота в основне складське приміщення, то збитки завдані вищевказаному експертом не установлено, то суд кладе в основу постанови саме звіт від 26.08.2009 року суб'єкта оціночної діяльності - приватного підприємства «Авто-Експрес» про незалежну оцінку майна, відповідно до якого збитки складають 267 410,00 грн.

Для відшкодування збитків необхідно довести такі факти:

1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано збитки, якщо завдання збитків не був уповноважений на такі дії.

2) Наявність збитків.

3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача збитків.

4) Вина завдавала збитки.

З огляду на вищевикладене, колегія судів дійшла висновку про доведеність належними та допустимими доказами наявності у відповідача вини щодо нанесення збитків орендованому приміщенню та доведено вчинення саме відповідачем неправомірних дій спрямованих на завдання таких збитків, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 267 410,00 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення неустойки, то колегія суддів зазначає наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, оскільки ТОВ «Супер Профіль», у порушення вимог закону та умов договору прострочило виконання зобов'язання щодо повернення орендованого жилого приміщення, тому відповідно до статті 785 ЦК відповідач повинен сплатити на користь ТОВ «МІКО» неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення без обмеження будь-якими строками.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2009 року орендарем на адресу орендодавця направлено лист № 103 (а.с. 161, т. 1), в якому зазначено, що у зв'язку із закінченням строку дії договору № 1А-2008 від 01.08.2008 року орендар пропонував орендодавцю з'явитися для передачі по акту орендованого приміщення 06.07.2009 року. Орендодавець був присутній при звільненні відповідачем орендованого приміщення за договором № 1А-2008 від 01.08.2008 року та позивач відмовився від підписання акту прийняття-здачі приміщення, у зв'язку з тим, що орендарем не зазначено в акті прийняття-здачі приміщення те, що об'єкт оренди зазнав ушкоджень.

Пунктом 5.2.9 договору передбачено, що зі спливом строку договору, а також при його достроковому розірванні не пізніше, ніж через 5 днів після закінчення строку договору або дати його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт оренди за актом прийому-здачі, що затверджений повноважними представниками сторін та звільнити приміщення. Технічний стан об'єкту повинен бути не гіршим, ніж на момент передачі в оренду 01.08.2003 року за договором № 4А-2003 від 01.08.2003 року з врахуванням амортизаційного зносу.

Однак, зазначене приміщення орендарем не повернуто.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі статтею 283 ГК до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За статтею 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки умовами договору оренди, укладеного між сторонами у цій справі, та законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, тому колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки.

Що стосується заперечень відповідача, в яких зазначено, що орендарем проводилось поліпшення орендованого приміщення, на підтвердження чого ним надано видаткові накладні, податкові накладні, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні (а.с. 118-157, т. 1), то вони до уваги не беруться з огляду на наступне.

У п. 5.2.6 договору зазначено, що орендар здійснює за свій рахунок ремонт орендованого приміщення, якщо його стан погіршився у зв'язку з здійсненням господарської діяльності орендаря. Орендодавець повинен надавати згоду на зміну цільового призначення використання орендованого приміщення (п. 5.3.2 договору).

Однак, доказів на надання згоди на здійснення ремонту орендодавцем не надано.

Крім того, зазначені документи не можуть слугувати належним доказом виконання робіт саме у орендованому приміщенні.

З огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО», с. Мила, Київська область, до товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Профіль», м. Київ, про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 397 388,66 грн., з яких 267 410,00 грн. - збитки та 129 978,66 грн. неустойки в повному обсязі, оскільки вони підтверджені матеріалами справи та не спростовані сторонами.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО», с. Мила, Київська область, підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Що стосується заяви відповідача про стягнення витрат за послуги адвоката, зазначаємо наступне, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі та з огляду на те що вимоги які не заявлялись у суді першої інстанції не можуть розглядатись у суді апеляційної інстанції, то заява задоволенню не підлягає.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО», с. Мила Київська область, на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі № 30/311 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі № 30/311 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Профіль»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код 32490658) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО»(08112, Київська область, с. Мила, вул. Комарова 23-Б) 267 410 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. збитків та 129 978 (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 66 коп. неустойки.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Профіль»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код 32490658) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО»(08112, Київська область, с. Мила, вул. Комарова 23-Б) 8 157 (вісім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 12 коп. витрати за проведення експертизи, 3 978 (три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. суму сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 978 (три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 80 коп. суму сплаченого судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.

6. Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО»(08112, Київська область, с. Мила, вул. Комарова 23-Б) 3 968 (три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. зайво сплаченого судового збору. В цій частині видати відповідну ухвалу.

7. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 30/311 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Тарасенко К.В.