Постанова

від 29.05.2012 по справі 5020-671/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2012 року Справа № 5020-671/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 07.11.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд";

позивача ОСОБА_3, довіреність № б/н від 07.11.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд";

відповідача не з'явився, державне підприємство "Севастопольський виноробний завод";

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 26 березня 2012 року у справі № 5020-671/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" (вул. Брестська, буд. 18-А, Севастополь, 99001)

до державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8, Севастополь, 99009)

про стягнення 347874,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" про стягнення 347 874, 56 грн., з яких 335 000, 00 грн. грошова сума, що була помилково перерахована позивачем на рахунок відповідача, 12 874, 56 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 березня 2012 року у справі № 5020-671/2011 позов задоволено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач посилається на те, що між сторонами був укладений договір зворотної безпроцентної фінансової допомоги №125 СВЗ від 18.10.10 з строком повернення коштів до 31.03.12, та грошові кошти, яки пред'явив до стягнення позивач, перераховані ним на підставі цього договору.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.05.12 підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні з 08.05.12 по 15.05.12 оголошувалася перерва.

Розпорядженням від 29.05.12 суддю Сотула В.В. замінено у складі колегії на суддю Дмитрієва В.Є.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.10 позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму 335 000, 00 грн. з зазначенням в якості призначення платежу «зворотна фінансова допомога за договором № 28/10-1 від 28.10.10», що підтверджується банківською випискою від 28.10.10 (т.1,а.с.7) та платіжним дорученням № 99 від 28.10.10 (т.1,а.с.38).

Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 28.03.11 також підтверджується внесення позивачем на рахунок відповідача грошової суми 335 000, 00 грн. (т.1,а.с.9).

Крім того, факт отримання від позивача грошової суми 335 000, 00 грн. підтверджується поясненнями відповідача (т.1,а.с.46-47).

З письмових пояснень представника позивача (т.1,а.с.42-43) та з усних пояснень представників позивача вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" та державне підприємство "Севастопольський виноробний завод" мали намір укласти договір про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги, на адресу відповідача було направлено копію договору № 28/10-1 від 28.10.10 та відбулось перерахування грошових в сумі 335 000, 00 грн. у виконання такого договору. Однак, договір № 28/10-1 від 28.10.10 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги фактично не був укладений. Проект цього договору, не підписаний відповідачем, наявний у матеріалах справи (т.1,а.с.43).

Крім того, факт неукладення сторонами договору № 28/10-1 від 28.10.10 відповідачем не заперечується.

Листом від 25.03.2011 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути грошову суму 335 000, 00 грн., перераховану за платіжним дорученням № 99 від 28.10.10 (т.1,а.с.8).

Проте, зазначена сума державним підприємством "Севастопольський виноробний завод" повернута не була.

Отже, те, що відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача, стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" з позовом про стягнення з державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" 335 000, 00 грн., які отримані без будь-яких підстав, а також 12 874, 56 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.10 позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму 335 000, 00 грн. з зазначенням в якості призначення платежу «зворотна фінансова допомога за договором № 28/10-1 від 28.10.10»(т.1,а.с.7,38).

З письмових пояснень представника позивача (т.1,а.с.42-43) та з усних пояснень представників позивача вбачається, що договір № 28/10-1 від 28.10.10 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги фактично не був укладений. Проект цього договору, не підписаний відповідачем, наявний у матеріалах справи (т.1,а.с.43).

Крім того, факт неукладення сторонами договору № 28/10-1 від 28.10.10 відповідачем не заперечується.

Отже, вбачається, що грошові кошти у сумі 335 000, 00 грн., які перераховані за платіжним дорученням № 99 від 28.10.10 (т.1,а.с.38), набуті відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, та у силу приписів цієї статті мають бути повернуті позивачеві.

Доводи відповідача про те, що зазначені кошти отримані ним на підставі іншого договору не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач стверджував (т.1,а.с.46-47), що між сторонами був укладений договір № 125свз від 18.10.10 про надання зворотної фінансової допомоги, за змістом якого товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" (кредитор) зобов'язалося надати державному підприємству „Севастопольський виноробний завод" (отримувач) фінансову допомогу в розмірі 1 210 600, 00 грн. шляхом безготівкового переказу зазначеної суми на поточний рахунок отримувача протягом 20 днів з дати підписання Договору (п. 3.1, 4.1 Договору №125 свз від 18.10.10). Кредитор надає отримувачу фінансову допомогу на строк до 31.03.12. (т.1,а.с.48-49).

Відповідач зазначав, що позивачем у виконання договору № 125свз від 18.10.10 було внесено суму в розмірі 1 210 600, 00 грн. двома траншами: 875 600, 00 грн. (18.10.10) та 335 000,00 грн. (28.10.10), тобто позивач виконав свої зобов'язання за договором № 125свз від 18.10.10 та має право вимагати повернення фінансової допомоги лише після 31.03.12.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість наведених доводів у зв'язку з наступним.

У платіжному дорученні, за яким було перераховано на рахунок відповідача суму 335 000, 00 грн., зазначено в якості призначення платежу «зворотна фінансова допомога за договором № 28/10-1 від 28.10.10»(т.1,а.с.38). Таке саме призначення платежу відображено й у банківській виписки від 28.10.10 (т.1,а.с.7). Посилання на договір № 125свз від 18.10.10 у цих документах відсутні.

Крім того, відповідач заперечує проти існування між сторонами договору № 125свз від 18.10.10 та вказує на те, що сам екземпляр договору, викладений на двох аркушах, представляє собою компоновку одного невідомого аркушу з другим аркушем іншого договору - № 125 від 18.10.10, який дійсно укладений сторонами на суму 875 600, 00 грн. та який є предметом розгляду в іншій господарській справі № 5020-679/2011 (т.1,а.с.54).

Згідно експертного висновку № 11607/11-33/11608/11-34 від 16.02.12 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів у справі № 5020-671/2011, друковані тексти першого та другого аркушів договору №125свз виконані однаковим за видом та розміром шрифтом, але однойменні знаки і літери відрізняються між собою за шириною елементів знаків, мікроструктурою штрихів та морфологічними ознаками, що свідчать про те, що тексти даних аркушів надруковані на різних лазерних принтерах (т.1,а.с.126-135).

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 335 000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 12 874, 56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на норми статей 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України.

Проте, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, між сторонами не існує договору, яким було визначено розмір процентів за користування чужими коштами, у сумі 335 000, 00 грн., які перераховані за платіжним дорученням № 99 від 28.10.10. Крім того, чинним законодавством не визначено розмір процентів за користування чужими коштами у випадку їх безпідставного набуття.

В свою чергу, частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Водночас, висновок про подібність відносин, що виникають у разі безпідставного отримання майна і відносин позики не відповідає змісту статей 1046, 1048, 1212 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, відносини що виникають у випадку безпідставного набуття майна особою є позадоговірними та полягають у обов'язку набувача повернути майно власникові, якщо воно набуто безпідставно.

Причому, чинним законодавством не визначено, що до бездоговірних відносин, які виникають у випадку безпідставного набуття майна особою, застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього статтями 1046-1049 Цивільного кодексу України, якими врегульовано відносини позики.

В свою чергу, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обов'язком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики (статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України), у даному випадку, чуже майно набувається особою без достатньої правової підстави та підлягає поверненню власникові.

Таким чином, бездоговірні відносини, які виникають у випадку безпідставного набуття майна особою і договір позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою, в зв'язку з чим застосування положень частини 1 статті 1048 України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи.

Крім того, що передача грошових коштів у позику є фінансовою послугою, яка може надаватися лише фінансовими установами (пункт 6 статті 4 та статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг"). Позивач, не маючи статусу фінансової установи, не має права надавати позику зі сплатою процентів та вимагати їх сплати. Відтак, в даному випадку існує невідповідність правовідносин позики та відносин, що виникають у разі безпідставного отримання майна також в частині суб'єктного складу таких правовідносин.

Згідно імперативних приписів частин 1,2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Тобто, відповідач не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами, які (дії) не є обов'язковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом розміру процентів.

Така сама правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28 вересня 2010 року у справі №9/67-38.

З огляду на викладене, позовні вимоги у частині стягнення з державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" 12 874, 56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Приймаючи оскаржуване рішення у частині задоволення позову про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, суд першої інстанції, дійшов неправомірного висновку про подібність спірних відносин та відносин позики і обумовлену цим наявність підстав для застосування приписів статті 1048 Цивільного кодексу України. Таке неправильне застосування норм матеріального права призвело до прийняття неправильного рішення, у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтею 49, статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 березня 2012 року у справі № 5020-671/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8, ідентифікаційний код 05431414) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 34271497) 335 000, 00 грн. (триста тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу.

6. Стягнути з державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8, ідентифікаційний код 05431414) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 34271497) витрати зі сплати державного мита в сумі 3 350, 00 грн. (три тисячі триста п'ятдесят грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227, 27 грн. (двісті двадцять сім грн. 27 коп.), витрати з проведення судової експертизи у сумі 4 063, 05 грн. (чотири тисячі шістдесят три грн. 05 коп.).

7. В інший частині позову відмовити.

8. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді В.С. Голик

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" (вул. Брестська, буд. 18-А, Севастополь, 99001)

2. Державне підприємство "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8, Севастополь, 99009)